3.10. Інтер'єр сільськогосподарських тварин

Інтер'єр (від фр. interieur — внутрішній) — це сукупність внутрішніх фізіологічних, анатомо-гістологічних і біохіміч­них властивостей організму в зв'язку з його конституцією і екстер'єром. Значний внесок у розвиток вчення про інтер'єр зробили Ю. Ф. Лискун, Е. А. Арзуманян і К. Мальсбург.

Для вивчення інтер'єру сільськогосподарських тварин використовують різні методи: гістологічний, фізіологічний і біохімічний, цитологічний, хімічний, рентгеноскопічний, ана­томічний, генетичний та імуногенетичний.

Оцінку тварин за інтер'єром проводять дослідженням та­ких показників: 1) частоти пульсу і дихання; 2) морфологіч­ного складу крові; 3) гістологічної будови молочної залози; 4) розвитку і функцій окремих органів і тканин.

Частота пульсу (тобто частота скорочень серця за 1 хв) у тварин різних видів і навіть порід неоднакова. У коня — 35—45, корови — 50—70, вівці, кози, свині — 70—80, кро­ля — 120—140, у курей — 150—200. Чим більша тварина, тим частота пульку менша. Пульс у тварини м'ясного напряму має частоту 52—57 ударів за 1 хв, а молочного — 60—90.

Частота дихання за одиницю часу також неоднакова. Се­редня кількість дихальних рухів за 1 хв у великої рогатої худоби 10—30, птиці — 12—30, коня — 8—16, овець — 16— 30, у свиней — 15—20.

Важливими інтер'єрними показниками є показники крові. Кров забезпечує клітини тіла киснем і поживними речовинами, містить захисні (імунні) речовини, які допомагають організму боротись з різними хворобами, відіграє важливу роль у пере­несенні тепла по тілу. Кров має відносно постійний склад, а тому за змінами її складу можна робити висновок про можли­ву продуктивність тварин.

При дослідженні крові визначають загальну кількість її, вміст у ній еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, білка, лі­підів, цукрів, ферментів та ін. Встановлюють також групи крові.

Склад крові, вміст у ній ферментативних елементів з віком тварини змінюються. Встановлено, що в крові новонародже­них велика кількість еритроцитів і гемоглобіну, що є важли­вою пристосувальною ознакою організму до внутрішньоутробного життя. З віком вміст еритроцитів і гемоглобіну змен­шується.

На склад крові впливають стать тварини, умови годівлі і утримання, фізіологічний стан (вагітність, період лактації) тощо. Склад крові у тварин різного напряму продуктивності також неоднаковий. У корів молочного напряму сухий зали­шок крові становить 10,3—11,5%, м'ясного — 22,3—23,2, комбінованого — 15,1 %. Відносна маса крові у тварин молоч­ного напряму значно більша, ніж у тварин м'ясного напряму продуктивності.

Склад крові у тварин різних конституціональних типів не­однаковий. Ю. Я. Борисепко встановив, що кров тварин ши- рокотілого типу містить більше еритроцитів, гемоглобіну, лей­коцитів, ніж корів вузькотілого типу. У м'ясних порід великої рогатої худоби кількість еритроцитів в 1 мкл крові коливаєть­ся від 8 до 11 млн., у молочних порід — від 6 до 7 млн.

Важливим інтер'єрним показником є вивчення мікроструктури молочної залози. Вим'я у корів складається із залозистої і сполучної тканин. Навіть у межах одної породи гістологічна будова молочної залози у корів неоднакова: в одних тварин у вим'ї залозистої тканини більше і альвеоли мають великий діаметр, у інших залозиста тканина слабше розвинена і аль­веоли, що розміщені в ній, меншого діаметра. Так, при дослі­дженні співвідношення між кількістю залозистої і сполучної тканин у корів чорно-рябої породи встановлено, що в молоч­ній залозі інтенсивно лактуючих корів залозиста тканина ста­новить 78,43 % об'єму залози, а сполучна — 21,57 %, діаметр молочних альвеол — близько 100 МКм. У вим'ї менш інтенсив­но лактуючих корів залозистої тканини 72,63, сполучної — 27,37 %, діаметр молочних альвеол — 77 мкм.

Вивчення морфологічної і гістологічної будови молочної залози дає можливість проводити відбір корів за формою ви­мені, багатомолочністю, інтенсивністю видоювання при ма­шинному доїнні.

Одним з важливих показників інтер'єру є шкіра та її по­хідні — потові і сальні залози. Гістологічна будова шкіри — співвідношення окремих шарів і розвиток кровоносних су­дин — характеризує тип конституції тварини і напрям про­дуктивності. У тварин ніжної конституції шкіра і підшкірний шар недостатньо розвинені, а у тварин рихлої конституції, навпаки, підшкірна сполучна тканина розвинена добре. Як показали дослідження, в межах одної породи високопродуктив­ні корови мають більш тонку шкіру, на відміну від корів се­редньої і низької продуктивності. Так, у корів чорно-рябої породи з удоєм молока 6000—8000 кг середня товщина шкіри 4,09 мм, а з удоєм від 4000 до 5000 кг — 4,78 мм (табл. 8).

Таблиця 8. Структура шкіри у корів різних типів конституції,

З даних таблиці можна зробити висновок, що зміна консти­туціонального типу симентальської і червоної степової худоби від ніжного до грубого супроводиться потовщенням усіх ша­рів шкіри (за винятком підшкірної клітковини).

У корів швіцької, червоної степової, української білоголо­вої та інших порід встановлено зв'язок між кількістю потових залоз на одиницю частини шкіри і удоєм молока: чим більше в шкірі потових залоз, тим вища молочна продук­тивність.

Між кількістю сальних залоз шкіри і молочною продуктив­ністю корів також існує зв'язок, а у тонкорунних овець по­тові і сальні залози виділяють жиропіт, який позитивно впли­ває на якість вовни.

Про інтер'єр також судять за розвитком і будовою різних органів і тканин. У більш продуктивних корів всі внутрішні органи розвинені краще (табл. 9).

Таблиця 9. Маса внутрішніх органів у корів різної продуктивності, кг

Інтер'єрний метод можна використовувати як за життя тва­рин, так і після забою. Він дає можливість доповнити племінну оцінку, точніше провести добір, розробити кращі методи ви­рощування й експлуатації тварин, передбачити майбутню про­дуктивність тварини або її потомства.