3.8. Вади і недоліки екстер'єру.

При оцінці і доборі тварин за екстер'єром слід звертати особливу увагу на розвиток тих частин тіла, які пов'язані з їхньою основною продуктивністю. Вади впливають на зниження рівня продуктивності або здо­ров'я тварини.

У великої рогатої худоби часто зустрічаються такі екс­тер'єрні вади: слабкий скелет, бідна мускулатура, вузька груднг клітка, перехват за лопатками, провислі спина і поперек, да­хоподібний і вузький зад, неправильна постановка передніх і задніх кінцівок.

У коней — слабкі скелет і мускулатура, вузькі груди, гостра холка, недостатньо розвинені шкіра і волосся, непра­вильна постановка кінцівок.

У свиней — груба голова, короткий тулуб, вузькі груди, короткий і звислий зад з бідними окостами, неправильна по­становка кінцівок.

Тварин, що мають спадкові або набуті екстер'єрні вади, нераціонально довго використовувати в господарстві.

Недолік — це негармонійний розвиток будь-якої частини тіла тварини, що знижує оцінку її за екстер'єром.

3.9. Методи вивчення екстер'єру тварин.

Екстер'єр тварин оці­нюють такими методами: 1) окомірно (зовнішнім оглядом); 2) вимірюванням (беруть проміри і визначають індекси твари­ни); 3) фотографуванням.

При окомірній оцінці оглядають окремі частини тіла і оцінюють будову тіла тварин в цілому. Окомірний огляд статей починають з голови тварини, потім послідовно переходять від передньої до задньої частини тулуба і закінчують кінців­ками. Особливу увагу звертають на розвиток скелета, муску­латури, підшкірної сполучної тканини, товщину й еластичність шкіри, масть, плями.

Після огляду кожної статі тварину оцінюють у цілому: пропорційність будови тіла, міцність конституції, виявлені ознаки породи. Цей спосіб оцінки екстер'єру дає можливість визначити особливості будови тіла тварини, її цінність і вади і вимагає від зоотехніків знання породних особливостей екс­тер'єру, статевих та вікових відмінностей будови тіла.

Окомірна оцінка, є суб'єктивною, оскільки правильну оцін­ку тварин може дати тільки той спеціаліст, який добре знає екстер'єрні особливості породи, з якою він працює.

Для більш детальної екстер'єрної характеристики тварин використовують бальну або пунктирну оцінку. Корів м'яс­ного напряму продуктивності оцінюють за 100-бальною шка­лою. В нашій країні в 1974 році для оцінки молочних і комбі­нованих порід прийнято дві системи -10-і 5-бальну.

Для кожного виду тварин і напряму продуктивності роз­роблено шкалу оцінки екстер'єру. За 10-бальною шкалою оці­нюють корів і бугаїв-плідників. Молодняк великої рогатої худоби, починаючи з 10-місячного віку, оцінюють за 5-бальною системою. Бугаїв-плідників оцінюють кожного року під час бонітування до 5-річного віку, а корів — після другого і третього отелень (табл. 5).

Таблиця 5. Шкала оцінки екстер'єру і конституції корів молочних і молочно-м'ясних порід

Загальний розвиток і стать	Показники, що враховуються при оцінці	Бал
Загальний ви­гляд і розвиток	Пропорційність будови тіла, міцність конституції, вираженість типу породи	3
Вим'я	Об'єм, залозистість, форма, соски пе­редні та задні, прикріплення до тулу­ба, рівномірність розвитку часток	5
Кінцівки	Міцність і постановка кінцівок, міЦ' ність і форма копит	2
	Сума балів	10

Така оцінка теж суб'єктивна, оскільки різні спеціалісти одну і ту саму стать в однієї і тієї ж тварини оцінюють по-різному.

З метою усунення цих недоліків при оцінці екстер'єру ви­користовують допоміжні (об'єктивні) способи оцінки: вимірю вання тварин, визначення індексів та побудова графіків, зва­жування і фотографування.

В имірюзання тварин проводять за допомогою мірної па­лиці, циркуля і мірної стрічки. Для взяття промірів тварину ставлять на рівну тверду площадку, що5 передні кінцівки пе­рекривали задні і при огляді тварини збоку кінцівки одного боку закривали кінцівки другого боку, а голова знаходилась на одній лінії з верхньою частиною тулуба. Проміри беруть з лівого боку. Проміри, які використовують для оцінки екс­тер'єру великої рогатої худоби, наведено на мал. 20.

Проміри мірною палкою: 1) висота в холці — від найвищої точки холки по прямій до землі (АБ); 2) висота в спині — по вертикалі від землі до останнього остистого відростка

Мал. 20. Точки промірів на тварині спинного хребця (СТ); 3) висота в попереку — по дотичній до передніх виступів клубів (ВГ); 4) висота в крижах — по вертикалі від землі до найвищої точки крижової кістки (ДЕ); 5) ширина грудей за лопатками — по дотичній до заднього кута лопатки (аб); 6) глибина грудей — від холки до грудної кістки — по дотичній до заднього кута лопатки (ЛМ); 7) коса довжина ту­луба — від крайньої передньої точки виступу плечолопатко- вого зчленування до крайнього заднього виступу сідничного горба (РП); 8) коса довжина заду — від переднього виступу клуба до заднього виступу сідничного горба (ФП).

Проміри мірною стрічкою: 1) коса довжина тулуба — у тих самих точках, що й при визначенні проміру мірною палкою; 2) обхват грудей за лопатками — по дотичній до задніх кутів лопаток (ЛМ); 3) передня третина тулуба — від передньої до задньої межі холки по хребту (ОЛ); 4) середня третина тулу­ба — від задньої межі холки до лінії дотичної передніх висту­пів клубів по хребту (ЛВ); 5) задня третина тулуба — від перед­ніх виступів клубів до задніх виступів сідничних горбів (ВП); 6) обхват п'ястка — в нижній частині п'ястка.

Проміри циркулем: І) довжина голови — від потиличного гребеня до початку носового дзеркала (ОР);(2) довжина лоба — від потиличного гребеня до лінії, що з'єднує внутрішні кути очей (ОК); 3) найбільша ширина лоба — в найвіддаленіших точках надбрівних дуг очних ямок (ФХ);^) найменша ширина лоба — у найвужчому місці лоба — вискових западинах (СТ); 5) ширина заду в клубах (маклаках) — визначають між зов­нішніми виступами маклаків (ВГ);{6) ширина заду в сідничних горбах — визначають між крайніми зовнішніми виступами сідничних горбів (ДЕ).

Для кожного виду сільськогосподарських тварин встанов­лена відповідна кількість промірів: для великої рогатої ху­доби — 15, для свиней і овець досить 4 промірів.

Вимірюють дорослих тварин одночасно з оцінкою екс­тер'єру при бонітуванні, а племінний молодняк — при досягнен­ні віку, в якому здійснюється контроль за їхнім розвитком. Про­міри дають можливість робити висновок як про загальний розвиток тварини, так і про розвиток найбільш важливих час­тин тіла.

На основі промірів визначають індекс будови тіла.

Індексом будови тіла називається відношення одного про­міру до іншого, виражене в процентах. Індекси дають мож­ливість судити про компактність тварини, розвиток грудної клітки і скелета, загальну пропорціональність тіла тварини та ін.

Найбільш важливі індекси, що використовуються при ха­рактеристиці будови тіла тварини, наведені в табл. 7.

Таблиця 7. Індекс» будови тіла великої рогатої худоби

Проміри використовують не тільки для обчислення індексів, а й для побудови екстер'єрних профілів (графіків), які дають можливість встановити різницю між основними промірами двох груп тварин, ліній, родин або порід.

При побудові графіків всі дані промірів однієї групи тва­рин (ці дані беруть за 100 %) відкладають на графіку по го­ризонталі, а різницю між показниками промірів іншої групи, обчислену в процентах, — по вертикалі. Всі величини, які перевищують 100 %, пишуть угорі, а нижчі за 100 % — вни­зу. Позначені точки з'єднують прямими лініями і одержують ламану лінію, яка і є графіком (профілем) екстер'єру тварини.

Екстер'єрний профіль промірів тварин дає наочне уяв­лення про порівняльний розвиток окремих статей у двох груп тварин (мал. 21).

Назва проміру	Проміри корови Аварії 382		Середні проміри корів, занесених до т.1 ДПК
	см	8% від показників до т.1 ДПК	см
Висота в холці	145	107А	135,1
Висота спини	144	105,1	136,8
Висота в крижах	153	108,5	141,0
Глибина грудей	75	108.2	69,3
Обхват грудей	216	112,5	192,3
Ширина грудей	49	118,2	41,5
Ширина в клубах	59	116,6	50,6
Ширина в кульшових зчленуваннях	51	104,0	49,0
Довжина заду	56	ЮбР~	52,8
Коса довжина тулуба	169	105,9	159,9
Обхват п'ястка	20	97,5	20,5

Мал.21. Графік-профіль промірів корови Аварії 382 симентальської по­роди (за М. Д. Любецьким і О. Я. Поповим).

Одним із методів оцінки екстер'єру тварин є фотографу­вання. Під час фотографування тварина повинна стояти пер­пендикулярно до лінії фотографування на відстані, у 3 рази більшій за довжину тулуба. Коней, дорослу худобу фотогра­фують на відстані 6—7 м. У тварини мають бути видні передні і задні кінцівки, а у корів — і вим'я. Фотографувати найкраще у сонячний день. Об'єктив фотоапарата повинен бути направ­лений на середину тварини. Рекомендується світлих тварин фотографувати на темному фоні, а темних — на світлому. Фотографують тварин до або після линяння. За допомогою фотографій, які зроблено правильно, можна одержати відо­мості, які доповнять ті, що зроблені вимірюваннями.

Масті тварин. При оцінці екстер'єру сільськогосподарських тварин звертають увагу на масть, пігментацію волосся. Масть тварини — це марка породи (дикі тварини мають в основному одноманітну масть). У більшості свійських тварин спостері­гається велика різноманітність мастей у межах одного виду, навіть однієї породи.

Масті поділяються на прості і складні. Прості утворюються за рахунок однорідного забарвлення волосся по всій довжині і всьому тілі. Це масті біла (сіра у коней), крайня форма якої називається альбінізмом (волосся не має пігменту меланіну, що надає відповідного забарвлення), полова, руда, червона, чорна (ворона у коней). Складні масті утворюються за раху­нок різнокольорового забарвлення волосся на різних частинах або різної пігментації волосся по його довжині.

До складних мастей належать бура, сіра, чала, а також ряба — полово-ряба, рудо-ряба, чорно-ряба, червоно-ряба. Сіра масть утворюється внаслідок змішування білого волосся 'з чорним; чала (голова та грива більш темні; ніж задня трети­на тулуба) — червоного з білим або рудого з білим; бура, мишаста і булана — як наслідок нерівномірної пігментації волосся по довжині. До складних мастей належать також тиг­рова, гніда, що утворюються внаслідок розміщення більш тем­них смуг по основному забарвленню.

При описанні масті враховують плями, які можуть мати вид «зірки» на лобі, «окулярів» навколо очей, білі ноги, «пля­ми» на корпусі, більш світлу смугу на спині (ремінь), більш світле забарвлення навколо носового дзеркала (кільце).

Масть не зв'язана з продуктивністю тварин. Однак відомо, що тварини світлих мастей менш витривалі, ніж темних.

Значення екстер'єрної оцінки при доборі і визначенні про- луктивності і племінної цінності тварини. При визначенні продуктивної цінності тварини важливе значення має враху­вання конституціональних і екстер'єрних особливостей її. Відомо, що для одержання високої молочної продуктивності потрібні тварини міцної будови тіла з добре розвиненими мо­лочною залозою, органами дихання і травлення. А тому для розведення залишають лише тих племінних тварин, які за зовнішнім виглядом задовольняють вимоги, що ставляться пе­ред худобою молочного напряму.

Значення вивчення екстер'єру долягає в тому, що на ос­нові загального характеру будови тіла тварини можна зробити висновок про міцність і здоров'я тварини, ступінь розвитку, належність до відповідної породи і напрям продуктивності, про те, якою мірою умови годівлі, догляду і утримання відпо­відали вимогам тваринного організму, про наявність вад у тварини.

Особливо важливе значення має знання екстер'єру при до­борі й оцінці племінних тварин. На плем'я треба відбирати тільки тварин здорових, з міцною будовою тіла, добре вира­женим статевим диморфізмом. У племінної тварини мають бути міцний скелет, широка і глибока грудна клітка, добре розвинена мускулатура, міцні і правильно поставлені кін­цівки, еластична шкіра, блискуче волосся.

При відборі й оцінці племінних маток слід особливу увагу звертати на добрий розвиток і правильну будову заду; він має бути широкий, без екстер'єрних вад.

Важливого значення екстер'єрній оцінці тварин надавав М. Ф. Іванов при виведенні порід свиней, овець. П. М. Куле- шов вважав обов'язковими умовами правильної оцінки тварин і успіху племінної роботи урахування конституціональних і екстер'єрних особливостей тварин і високі вимоги до них.