3.6. Кондиції тварин

Кондиція — це стан вгодованості тварини, зумовлений го­дівлею, утриманням і характером використання.

На відміну від конституції, яка є спадковою ознакою, кон­диції можуть змінюватися протягом життя тварини. Однак між конституцією і кондицією існує взаємозв'язок

Залежно від характеру використання тварин, умов годівлі їх і утримання розрізняють такі кондиції: заводську, виставоч­ну, робочу, відгодівельну, тренувальну.

Тварини заводської (племінної) кондиції характеризуються досить високою, але не надмірною вгодованістю. Вони мають добре розвинені скелет і мускулатуру, високу продуктивність, добру відтворювальну здатність. Заводську кондицію повинні мати племінні тварини. Цей тип кондиції досягається повно­ цінною годівлею тварин, правильним утриманням їх, щоден­ним моціоном, відповідним режимом використання, який ре­гулюється розпорядком дня.

Тварини виставочної кондиції на відміну від заводської характеризуються кращою вгодованістю, бездоганно чистою шкірою, нарядністю форми тіла. Вони мають добрий стан здо­ров'я, високу продуктивність. Цей тип кондиції досягається ретельним доглядом за тваринами, багатою годівлею, правиль­ним утриманням тварин. Тварин виставочної кондиції не до­водять до надмірного ожиріння. Вони повинні завжди мати високу відтворювальну здатність.

Тварини робочої кондиції середньої вгодованості, мають середній рівень продуктивності і високу відтворювальну здат­ність. Такий тип кондиції досягається годівлею, яка покриває витрати енергії на механічну роботу.

Тварини тренувальної кондиції мають суху будову тіла, добре треновану мускулатуру, їхній організм здатний витри­мувати високі фізичні навантаження". Цей тип кондиції мають коні у віці 1,5—2,5 роки, яких вирощують на кінних заводах, племінних фермах колгоспів і радгоспів, а також дорослі пле­мінні коні, що знаходяться на іподромних випробуваннях. Тренувальної кондиції досягають доброю годівлею концентро­ваними, багатими на протеїн і легкоперетравними кормами, а також щоденним тренуванням.

Крім цих кондицій (нормальних) зустрічаються аномальні. До них відносяться кондиції ожиріння і голодна, що розви­вається внаслідок голодування тварин або захворювання. Тип кондиції тварин визначається окомірно та прощупуванням мускулатури, сухожилля, місць відкладення жиру під шкірою.

3.7. Екстер'єр сільськогосподарських тварин різних видів і напрямів продуктивності

З давніх-давен для оцінки конституції і господарської при­датності тварин користувались вивченням їхньої зовнішності, тобто екстер'єру.

Цей термін в зоотехнію був введений в 1768 році французь­ким вченим К. Буржелем. На його думку, за розмірами і фор­мами голови можна судити про пропорціональність будови тіла тварини.

Значний вклад у розвиток вчення про екстер'єр і взаємо­зв'язок зовнішніх форм з продуктивністю і типом консти­туції внесли П. М. Кулешов, М. І. Придорогін, Ю. Ф. Лискун та ін.

М. І. Придорогін написав книгу «Екстер'єр сільськогоспо­дарських тварин», яка перевидавалась в Росії кілька разів, а також запропонував єдину систему оцінки тварин за екстер'є­ром. П. М. Кулешов, Є. А. Богданов, Ю. Ф. Лискун створили вчення про зв'язок форми і функцій організму, взаємозв'язок будови тіла з напрямом продуктивності.

Значення екстер'єру при оцінці тварин велике. За екс­тер'єром визначають тип конституції, напрям продуктивності, породність, стан здоров'я, оцінюють анатомо-фізіологічні якос­ті тварин. Оцінка внутрішньої будови організму за зовнішні­ми формами тварини має велике значення в племінній справі, оскільки більшість інтер'єрних показників можна одержати після забою тварини.

Основні статі тіла і розвиток їх у тварин різного напряму продуктивності. Екстер'єрна оцінка тварин дає змогу фахів­цям визначати на живій тварині тип конституції і напрям про­дуктивності, поцодні і статеві відмінності, вік, особливості розвитку і стан здоров'я, що треба знати для правильного гос­подарського використання тварин.

Для екстер'єрної оцінки сільськогосподарських тварин слід знати топографію окремих статей, зв'язок відповідних статей з розвитком внутрішніх органів і загальною життєздатністю та продуктивністю організму, гармонійністю будови тіла та вади, які мають вплив на життєву діяльність організму тва­рини.

Статі — це анатомічні ділянки, які мають свої умовні межі на тілі тварини. Основними статями, за якими роблять загальний висновок про екстер'єр тварини, є: голова, шия, холка, грудна клітка, спина, поперек, круп, черево, кінцівки, вим'я, статеві органи. У тварин різних конституціональних типів і напрямів продуктивності розвиток статей неоднаковий. Статі молочної корови, барана, свині, коня наведені на мал. 16,17,18,19.

Голова — це стать, за якою можна визначити тип конститу­ції, належність до відповідної породи, вік, статеві відмінності, стан здоров'я та інші особливості тварини. Будова голови різ­на у тварин різного напряму продуктивності. У корів молоч­ного напряму продуктивності голова легка, довга, з тонким кістяком, тонкою шкірою і волоссям, ніжними вухами. У м'яс­ної худоби голова невелика, широка і трохи вкорочена в ли­цевій частині черепа. У порід комбінованого напряму голова масивніша, грубіша, ніж у порід молочного напряму. Шкіра теж товстіша, волосяний покрив грубіший, роги масивніші. Важка голова характерна для тварин грубого типу конститу­ції. У плідників голова більш масивна, ніж у корів.

Мал. 16. Статі молочної корови:

1 — потиличний гребінь; 2 — лоб; З — перенісся і морда; 4 — щока; 5 — нижня щелепа; 6 — шия; 7 — загривок; 8 — горло; 9 — підгруддя; 10 — груди; // — холка; 12 — плече; 13 — плечолопаткове зчленування; 14 — лікоть; 15 — передпліччя; 16 — зап'ясток; 17 — п'ясток: 18 — бабки; 19 — ратиця; 20 — ратичка; 21 — ребра; 22 — спина; 23 — поперек; 24 — колінна складка; 25 — молочні колодязі; 26 — молочні вени; 27 — пупок; 28 — вим'я; 29 — дійка; 30 — маклак; 31 — крижі; 32 — сідничні горби; 33 — стегно; 34 — колінна чашка; 35 — скакальний суглоб; 36 — китиця хвоста; 37 — гомілка.

Мал 17. Статі барана: 1 — морда; 2 — лоб; 3 — потилиця: 4 — очі; 5 — слізна ямка; 6 — вуха; 7 — роги; 8 — рот; 9 — ніздрі; 10 — шия; 11 — холка; 12 — плече; 13 — ребра; 14 — спина; 15 — поперек; 16 ~ круп; 17 — черево; 18 — кобилка: 19 — окіст; 20 — передня нога; 21 — задня нога; 22 — зап'яс­ток; 23 — п'ясток; 24 — бабка; 25 — ратиця; 26 — скакальний суглоб; 27 — плесно; 28 — мошонка; 29- хвіст.

М ал.18. Статі свині: 1 -рильце (хоботок); 2 — очі; 3- перенісся; 4-вуха; 5 -ганаші; 6 -шия; 7 —плечі; 8-передня нога; 9 — задня нога; 10 - груди; 11 - грудна клітка; 12 — спина; 13 — поперек; 14 — боки (ребра); 15 -квіст; 16- передня пахвина; 17 — задня пахвина; 18 — здухвина; 19 -круп; 20 — черево; 21— окіст; 22 — коліно; 23 — п'ята (щиколотка); 24 — путо; 25 — ратичка; 26 — ратиця.

Мал.19. Статі коня:

1 - верхня губа; 2 - ніздрі; 3 - нижня щелепа; 4 - перенісся; 5 - очі; 6 - потилиця; 7 - верхній край шиї; 8 - холка; 9 - лопатка; 10 - пе­редній виступ плечолопаткового зчленування; 11- плече; 12 - лікоть; 13 -передпліччя; 14 - зап'ясток; 15 - п'ясток; 16 - путовий суглоб; 17 - мички; 18 - бабка (путо); 19 - вінчик; 20 - копито; 21 - нижній край грудної клітки; 22 - грудна клітка; 23 - пахвина; 24 - спи­на; 25 - поперек; 26 - нижня лінія живота; 27, 28 - круп; 29-— ко­рінь хвоста; 30- хвіст; 31- стегно; 32 - коліно; 33 - гомілка; 34 - скакальний суглоб; 35 – плесно.

Шия. У молочних корів шия довга, тонка. Шкіра тонка, багатоскладчаста. У м'ясних порід шия коротка, округла, м'я­систа з добре розвиненим підгруддям. Тварини комбінованих порід мають шию середніх розмірів, добре омускулену, з важ­ким підгруддям. У бугаїв шия порівняно коротка, товста і краще омускулена, ніж у корів.

Холка буває різної величини і форми. Корови молочного напряму в основному мають холку високу, пряму, помірної ширини; мускулатура розвинена недостатньо. М'ясна худоба має широку, низьку, інколи роздвоєну холку. Мускулатура добре розвинена. Холка у плідників міцна, широка і довга. Висока і гостра холка — великий недолік екстер'єру.

Груди — це основна стать екстер'єру, де розміщуються серце, легені. Для здоров'я тварин всіх напрямів продуктив­ності бажані груди широкі і глибокі, з округлими ребрами. Однак серед порід молочного напряму багато тварин з плос­кими ребрами, а тому вони мають порівняно неширокі груди. Якщо проміри глибини грудей становлять більше за 50 % від висоти в холці, то такі груди глибокі, якщо менше — то негли­бокі. У худоби м'ясного напряму груди глибокі, широкі, боч­коподібної форми.

Спина всіх тварин має бути рівною і широкою, з добре вигнутими ребрами. У тварин молочного напряму спина від­носно довша, ніж у тварин інших напрямів продуктивності, особливо м'ясних.

Поперек теж повинен бути прямий, широкий і рівний.

Круп утворюється крижовою кісткою, кістками таза і пер­шими хвостовими хребцями. У тварин круп буває короткий і довгий, прямий, трохи піднятий і звислий, вузький і широ­кий, округлий, дахоподібний. Краще, коли у тварин прямий і широкий круп.

Черево — стать, що характеризує розвиток травного кана­лу. Розрізняють черево добре і погано розвинене, підтягнуте і занадто відвисле (сінне), бочкоподібне. Бочкоподібне черево свідчить про добрий розвиток черевної порожнини та великі розміри травних органів. Така форма черева бажана для ко­рів усіх напрямів продуктивності.

Кінцівки. По кінцівках судять про розвиток скелета, під­шкірного шару, тобто про тип конституції. Правильно і ши­роко поставлені кінцівки забезпечують тварині вільний рух.

Статеві органи і вторинні статеві ознаки мають бути розвинені як у самців, так і в самок. Добре розвинені статеві органи у тварин свідчать про нормальну відтворювальну функцію.

Вим'я — це одна з важливих статей при оцінці корів і свиноматок. За формою у молочних корів розрізняють вим'я ванноподібне, чашоподібне, округле і козяче. Найбільш про­дуктивні корови, що мають чашоподібну і ванноподібну форми вим'я. Козяче вим'я характеризується недорозвиненням пе­редніх часток.

Екстер'єрні відмінності у тварин різної статі і віку. В ме­жах навіть однієї породи (наприклад, серед молочної худоби чорно-рябої породи) спостерігаються значні коливання як у розвитку окремих статей, так і в загальній будові тіла. Існує відмінність в екстер'єрі між чоловічими і жіночими осо­бинами однієї і тієї ж породи. Вона виникає внаслідок різної дії гормонів — продукту залоз внутрішньої секреції самців і самок, і в першу чергу статевих залоз. Цю різницю в екстер'єрі самців і самок називають статевим диморфізмом. Самці домаш­ніх твариніїначно більші за самок, мають більшу живу масу і зріст, добре виявлену холку, важку голову, коротку товсту шию, широку, глибоку з сильно розвиненим підгруддям гру­дину, легкий розвинений зад, більш короткі, товсті і широко розставлені ноги, товсту і важку шкіру, грубе волосся, більш розвинену мускулатуру. Крім того, самці всіх видів тварин відрізняються від самок більш жвавим і енергійним темпера­ментом.

Відмінності між чоловічими і жіночими особинами з'яв­ляються на певному етапі розвитку, коли у тварин настає ста­тева зрілість. Недостатньо виражений статевий диморфізм вказує на недорозвинення статевих органів. Кастрація самців у молодому віці призводить до зникнення вторинних статевих ознак, і такі тварини набувають рис самок.

Екстер'єрні форми тіла тварини залежать від віку, оскільки в різні фази розвитку організму швидкість росту і розвитку оіуземих частин тіла, тканин та органів неоднакова. Так, новонароджене теля довгоноге, має вузький, короткий і плос­кий тулуб, зад трохи піднятий. Ці ознаки зумовлюються особливостями росту і розвитку теляти в ембріональний період, коли трубчасті кістки ростуть у довжину значно швидше, ніж кістки інших частин тіла. Після народження більш інтенсивно у молодняка великої рогатої худоби розвиваються м'язова тканина та скелетна основа тулуба, тоді як інтенсивність росту кінцівок сповільнюється. А тому з віком телята стають більш приземкуватими, з глибокими і широкими грудьми і ви­довженим тулубом. Поросята і підсвинки порівняно з доросли­ми свинями високоногі, та з віком високоногість зникає. У процесі індивідуального розвитку змінюються пропорції будови тіла, що пов'язано з нерівномірністю постембріональ­ного розвитку (табл. 4).

Таблиця 4. Середній приріст промірів у великої рогатої худоби в постембріональний період, %

Промір	Рік життя
	перший		другий	третій
Висота в холці	81	18		4
Довжина тулуба	56	25		7
Ширина грудей за лопатка­ми	55	29		8

Формування екстер'єру тварини багато в чому залежить від рівня годівлі молодих тварин, структури кормового раціо­ну, особливо в перші місяці після народження. Бажано вво­дити телятам раннього віку в раціон доброякісні соковиті і грубі корми, що позитивно впливає на формування екстер'єр­них ознак. Систематичний цілесдрямований добір і підбір у тваринництві сприяють закріпленню добрих екстер'єрно- конституціональних ознак.