2.7. Проблема зберігання генофонду нечисленних та зникаючих порід

Порода - категорія історична. Створення нових порід сільськогосподарських тварин, які мають високий рівень генетичного потенціалу продуктивності, технологічно краще відсслекціовані, більш конкурентоздатні є закономірним процесом. Чисельність тварин таких порід та їх ареал швидко збільшується. Це призводить до витіснення та зникнення менш продуктивних локальних порід, які розводяться в певній місцевості і мають обмежений ареал, що не можна вважати виправданим, оскільки при цьому втрачається цінний генофонд, створений взаємодією багатовікового природного добору з працею багатьох поколінь тваринників, а також сторіччями сформовані генні комплекси, які зумовлюють добру пристосованість тварин до природно-економічних умов та стійкості проти низки інфекційних захворювань. Крім того, тварини локальних порід характеризуються дуже цінними особливостями такими, як міцність конституції, невибагливість до корму, довготривалість продуктивного використання, добра відтворна здатність, багатоплідність, високий вміст жиру і білка в молоці та ін.

Вперше проблему збереження генофонду порід піднято в 1928 р. А.С. Серебровськнм, який писав: „Якщо запас тих чи інших генів у певній місцевості може зберігатись тривалий період, то необхідно розглядати цей запас як свого роду природне багатство, подібне, наприклад, запасам золота, кам'яного вугілля нафти та ін.". Ним і був запропонований термін „генофонд" як сукупність генів однієї популяції, виду, в межах яких вони характеризуються визначеною частотою.

Генетичні ресурси тваринництва розглядаються як стратегічні ресурси, що є надбанням людства. Скорочення і зникнення багатьох порід сільськогосподарських тварин і птахів веде до збіднення генетичних резервів виду. Важко переоцінити значення неповторних генотипів локальних порід для селекції майбутнього. У процесі розвитку людського суспільства вимоги до тварин змінюються і властивості, притаманні тваринам локальних порід з їх широким спектром генотипів адаптованих до різних умов можуть стати необхідним селекційним матеріалом для створення нових порід і удосконалення існуючих. Крім селекційної, локальні породи мають загальнонаукову і культурно-історичну цінність. Збереженням генофонду локальних та зникаючих порід є проблемою народногосподарського значення. Її відображено у Законі України „Про племінну справу у тваринництві" і включено до переліку пріоритетних у Загальнодержавній програмі селекції у тваринництві України на період до 2010 року.

В Україні на межі повного зникнення перебувають сіра українська, білоголова українська, червона польська, лебединська, бура карпатська, піицгау породи великої рогатої худоби, сокільська порода овець, мапгалицька, кролевецька і придніпровська породні групи свиней. Зникаючими стали симентальська та червона степова породи великої рогатої худоби; гуцульська порода коней; каракульська, романівська, цигайська, прекос, асканійська тонкорунна та гірськокарпатська породи овець; миргородська, українська степова ряба, велика чорна породи свиней.

Імпортоване поголів'я цінних спеціалізованих порід є малочисельним і тому також включене до переліку порід, генофонд яких необхідно зберігати.

У зв'язку з неконкурентоздатністю локальних порід, збереженість і раціональне використання їх генофонду, а також генофонду цінних малочисельних порід регламентується державою і дотується за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи важливість цієї проблеми в Україні розроблено і затверджено Програму збереження та раціонального використання генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин.

Одним із основних завдань збереження і ефективного використання генофонду порід є їх інвентаризація та створення па цій основі банку даних генетичних і специфічних характеристик порід, визначення серед них генетично цінних та спрямування ефективного використання їх у селекційних програмах. Для об'єктивного оцінювання різноманітності генофонду та генетичного статусу порід важливим є дослідження із використання поліморфізму еритроцитариих антигенів, білків, сироватки крові ферментів тканин, структури білків, цитогенстичного аналізу тощо.

Збереження генофонду порід забезпечуватиметься шляхом:

• чистопородного розведення колекцій „чистих" популяцій сільськогосподарських тварин як вітчизняної, так і зарубіжної селекції у вигляді замкнутих генофондових стад, реліктових ферм, заказників тварин;

• тривалого збереження замороженої сперми, ооцитів, ембріонів у генетичних банках;

• збереження зародкової плазми і ДНК як носія кодування генетичних варіацій.

Суб'єктами із збереження генофонду тварин є генофондові сгада, генофондові ферми і господарства, заказники, колекціоиарії, зоопарки та кріобапки генетичних ресурсів.

Генофондове стадо - чистопородна група тварин, виділена для збереження генофонду певної породи тварин.

Генофондова ферма - окрема ферма в господарстві, де розводять чистопородних тварин усіх статевих і вікових груп лише однієї породи.

Генофондове господарство, заказник - розводить тварин однієї або декількох порід на різних генофондових фермах і забезпечує їх чистопородне розведення.

Кріобанк генетичних ресурсів - створення та тривале зберігання необхідних запасів сперми, ембріонів, ооцитів тварин особливої генетичної цінності локальних, зникаючих та малочисельпих колекцій спеціалізованих порід зарубіжної селекції і використання їх у разі:

• вирішення найбільш важливих селекційних завдань: удосконалення генеалогічної структури, консолідації та докорінного покращання існуючих, а також виведення нових порід, типів, ліній, кросів;

• забезпечення чистопородного аутбредного розведення тварин, підтримання генетичного різноманіття в замкнутих популяціях геиофоидних стад, ферм, колекціопаріїв зникаючих і локальних аборигенних та репродукторів спеціалізованих порід;

• для селекційного використання в майбутньому і відтворення чистопородних тварин порід, які зникли, на маточному поголів'ї іншої породи.

Кріобапки генетичних ресурсів створюють при наукових центрах, які здійснюють оцінювання генофонду, визначають форму і обсяги його збереження та використання конкретно щодо кожної породи. Придбання генетичного матеріалу здійснюють за рахунок Держбюджету.

Програма об'єднує традиційні методи селекції і біотехнологічні і

засоби розмноження тварин такі, як трансплантація ембріонів, одержання трансгсниих тварин, химерних ембріонів, клонування.

Сьогодні охорона порід у світі знаходиться під егідою міжнародних організацій ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) і ЮНЕП (Програма ООН стосовно довкілля), а також різних Національних спілок. У 1980 р. на 31-х щорічних зборах Європейської асоціації тваринників робоча група почала розробляти разом з ФАО проект створення Всесвітнього банку даних щодо генетичних ресурсів тварин та унікальних специфічних характеристик порід, що вкрай необхідно для виділення генетично цінних тварин, їх розведення і використання.

В Україні забезпечення програми селекції зі збереження генофонду порід, відповідальність за централізоване накопичення сперми високоцінних плідниіфі, яйцеклітин та ембріонів локальних та зникаючих порід, їхнє цілеспрямоване використання покладено на Національний банк генетичних ресурсів організований у 1976 році гіри НДІ розведення та штучного осіменіння великої рогатої худоби (нині Інститут розведення (і генетики тварин УААН), який розпорядженням Кабінету Міністрів України віднесений до об'єктів, що становлять національне надбання.

Як у нашій, так і зарубіжних країнах під час здійснення заходів щодо збереження генофонду цінних місцевих порід сільськогосподарських тварин широко використовують досвід, набутий у рослинництві із створення світових колекцій сортів рослин, започаткований М.В. Вавиловим у 20_:х роках минулого століття.