1.2. Методичні підходи й основні принципи оцінки

Достовірна оцінка вимагає правильного застосування існуючих підходів з метою визначення вартості, що являє собою ясне розуміння інвестицій у бізнес, що продається або купується, і вимір доходів, генеруємих компанією.

Тому з метою підвищення обґрунтованості процесу оцінки цей розділ представляє: 1) три підходи до оцінки; 2) модель інвестованого капіталу для оцінки вкладених у бізнес інвестицій; 3) чистий грошовий потік як найбільш адекватний показник доходу для постачальників капіталу компанії; 4) коректування фінансових звітів компанії з метою найбільш достовірного відбиття результатів господарської діяльності; 5) математичні методи керування інвестиційним ризиком.

Компанії розрізняються по характеру своїх операцій, що обслуговуються ринкам і наявними у розпорядженні активам. Із цієї причини сукупність знань в області оцінки бізнесу створила три основних підходи, викладених на рис.1.2, за допомогою яких можуть оцінюватися компанії.

Дохідний підхід

Ринковий підхід

Підхід за активами

Метод капіталізації

Метод дисконтування

Метод публічної компанії-аналога

Метод угод злиттів і поглинань

Метод балансової вартості

Метод ліквідаційної вартості

Рис.1.2. Підходи до оцінки бізнесу

Усередині кожного підходу існують методології, які можуть застосовуватися в різних процедурах. Наприклад, ми можемо використовувати процедуру дисконтованого грошового потоку, застосовуючи метод дисконтування в рамках дохідного підходу.

Дохідний підхід присвячені розробці відповідних норм прибутковості в рамках цієї концепції. Теорія оцінки бізнесу вимагає, щоб оцінювач намагався використовувати кожний із цих трьох підходів у кожному випадку оцінки, хоча здійснити це не завжди можливо. Наприклад, компанія може не мати позитивного доходу для дисконтування або капіталізації, що не дозволить застосувати дохідний підхід. Використання ринкового підходу може виявитися неможливим через відсутність аналогічних компаній для порівняння. Підхід на основі активів без використання методу надлишкових прибутків (який, як правило, не застосовується в оцінках для цілей злиттів і поглинань) не здатний точно відображати загальну нематеріальну вартість або вартість репутації фірми (goodwill), що не відображається по ринковій вартості в балансовому звіті компанії. Таким чином, кожний з підходів має обмеження, які можуть звужувати можливості для його застосування або знижувати ефективність у кожному конкретному випадку оцінки. Однак ще більш важливо розуміти, що кожний підхід привносить особливу точку зору на вартість і її фактори. Дохідний підхід найбільш часто розглядає майбутні прибутки, дисконтовані з метою відбиття рівня їх відносного ризику. У той же час ринковий підхід установлює вартість на основі ціни, сплачені за альтернативні інвестиції. Нарешті, підхід на основі активів установлює вартість, засновану на гіпотетичному продажі базових активів компанії.

Сильні й слабкі сторони кожної методології, характер кожної конкретної оцінки й обставини, що мають місце в оцінюваній компанії й галузі, у якій вона працює, визначають, який з підходів може використовуватися і яка буде відносна надійність результатів застосування даного підходу.

У даному огляді підходів до оцінки бізнесу при злиттях і поглинаннях приймається, якщо не сказане інше, що оцінюваний бізнес життєздатний і є діючим. Для компаній, що підлягають ліквідації або в стані тривалої кризи, можуть знадобитися інші умовні припущення й процедури оцінки.