Рекомендована література
1. Базилевич В .Д.,Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2002. — С. 89—92.
2. Базилевич В Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича.–К.: Знання, 2007.–С.108–140.
3.Блауг М. Экономическая мысль в ретроспєктиве: Пер. с англ.– 4–е изд. — М.: Дело ЛТД, 1994. — С. 527—530.
4. Гальчинський А.С. Економічна теорія: підручник / А.С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. 1. Палкін. – Вища школа, 2007. – 503 с.
5. Линвуд Т. Гайер. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с англ. — М.: ИНФРА–М, 1996. — С. 168–172.
6. Селищев A.C. Макроэкономика. — СПб.: Питер, 2000. — С. 141—165.
Тема 17. Рівновага національного ринку у моделі is–lm
1. Модель «витрати–випуск» – кейнсіанська модель товарного ринку. Закрита економіка.
2. Сукупні видатки. Модель «кейнсіанського хреста».
3. Ринок грошей та цінних паперів. Ринок робочої сили, пропозиція і попит, умови рівноваги. Загальна рівновага на ринках товарів та грошей.
В результаті вивчення теми студенти повинні:
Знати: модель «витрати–випуск» – кейнсіанська модель товарного ринку; закрита економіка;модель «кейнсіанського хреста»; інфляційний та дефляційний розриви; графік Хікса–Хансена для ринку товарів та послуг; ринок грошей та цінних паперів; графік Хікса–Хансена для ринку грошей та цінних паперів; ринок робочої сили, пропозиція і попит, умови рівноваги; аналіз руху по кривих та переміщення кривих IS–LM.
Вміти: будувати кейнсіанську модель товарного ринку; відобразити модель «кейнсіанського хреста»; розраховувати мультиплікатор видатків; пояснити криву ІS; будувати графік Хікса–Хансена; пояснити криву LМ; відрізняти реальну та номінальну заробітну плату; побудувати модель IS–LM.
1. Модель «витрати–випуск» – кейнсіанська модель товарного ринку. Закрита економіка.
Для визначення рівноважного обсягу виробництва використовують два пов’язаних між собою методи:
метод зіставлення сукупних витрат та обсягу виробництва;
метод порівняння «вилучень та ін’єкцій»:
,
де I0
–
ін’єкції: заплановані витрати на чисті
інвестиції; S
– вилучення: заощадження.
Механізм першого методу «витрати – обсяг виробництва».
За цим методом рівновага в економіці встановлюється тоді, коли обсяг сукупних витрат дорівнює обсягу національного виробництва. Це означає, що обсяг випущених товарів (ЧВП) дорівнює обсягу закуплених товарів (C+I0).
Будь–яке перевищення сукупних витрат (C+I0) обсягу (вартості) загального виробництва стимулює зростання останнього.
Якщо ЧВП буде перевищувати рівноважний обсяг, то це означає, що сукупні витрати будуть недостатні для закупівлі виробленого продукту. Наслідком цього стане зростання товарних запасів, на яке підприємці відреагують зменшенням обсягів виробництва.
Розглянемо другий метод – метод «вилучень та ін’єкцій», що ґрунтується на таких засадах:
заощадження (S) – це вилучення потенційних витрат із потоку «витрати–доходи»;
зростання заощаджень зменшує споживання, роблячи його обсяг нижчим за обсяг виробництва, що зумовлює зменшення обсягів ЧВП;
ЧВП – це обсяг не тільки споживчих, а й інвестиційних товарів. Останні реалізуються всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції за змістом є ін’єкціями у потік «доходи–витрати»: вони компенсують вилучення із економіки обсягів заощаджень.
Якщо вилучення із економіки перевищують ін’єкції, то сукупні витрати C + I0 будуть меншими за ЧВП, який буде більшим за рівноважний. І навпаки, якщо ін’єкції перевищують вилучення, тобто I0 > S, то сукупні витрати C + I0 перевищуватимуть обсяг ЧВП.
Важливо пам’ятати, що інвестиції – це найбільш мінливий елемент сукупного попиту (сукупних витрат).
В економіці рівновага буде встановлена у ситуації, де I0 = S, тобто, де урівноважуються вилучення у вигляді заощаджень з ін’єкціями у вигляді інвестицій.
Але в економіці заощаджувачі та інвестори – різни суб’єкти, тому обсяг інвестицій і заощаджень може не збігатися. Це пояснюється різними мотивами та стимулами, які визначають поведінку цих різних суб’єктів. Так фірми заощаджують для майбутнього інвестування, а домогосподарства – для забезпечення старості; для нагромадження Error: Reference source not foundгрошових засобів з метою придбання в майбутньому товарів довгострокового користування; для того, щоб мати на «чорний день» і для передачі у спадщину тощо.
Нерівність S та I0 зумовлює відхилення обсягу національного виробництва від рівноважного стану. Однак, і класичні, і неокласичні, і кейнсіанські теорії пояснюють що, макроекономічна рівновага можлива лише за умов рівності заощаджень та інвестицій. Для того, щоб вирішити цю суперечність, слід розмежувати заплановані інвестиції та фактичні. Фактичні інвестиції включають в себе як заплановані, так і незаплановані інвестиції. Останні виступають своєрідним вирівнювачем, який приводить у рівноважний стан фактичні заощадження й інвестиції.
З урахуванням участі держави сукупні витрати набувають вигляд: С + І0 + G.
У економіці будь–якої країни ВВП рідко буває стабільним, для нього характерні циклічні коливання і періоди тривалого зростання. Зміни рівноважного ВВП відбуваються внаслідок змін приватних сукупних витрат С + Іn, особливо запланованих інвестицій Іn. Саме інвестиційні витрати підприємств є нестабільними, але дуже бажаними.
І навпаки: якщо очікувана норма чистого прибутку від інвестування знизиться бо зросте відсоткова ставка, то відбудеться скорочення витрат на інвестиції, їх лінія зміститься вниз до In2 і сукупних витрат – до (С + Іn)2. Що приведе до зменшення рівня ЧВП.
Стимули, що посилюють ощадливість до збільшення з’являються у сімей якраз тоді, коли економіка вступає в стадію спаду виробництва і зростання заощаджень в цей період небажане.
Проте ощадливість часто бажана – приводить до зменшення інфляції: якщо економіка знаходиться на класичному відрізку, то зменшення споживчих витрат зсуне криву сукупного попиту вліво. При збільшенні заощаджень звільняються ресурси із сектору споживання і їх можна використати для виробництва більшого обсягу інвестиційних товарів, що збільшить у майбутньому виробничі потужності. Буде прискорено темп економічного зростання.