284

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

Конспект лекцій

Рекомендовано навчально–методичною Радою ДонДУУ

протокол №____ від 11.06. 2013р.

Донецьк, 2013

УДК 33

ББК У01

Е45

Економічна теорія: конспект лекцій / Р. М.Романінець, Н. П.Боталова, О. В.Шкуренко, Ю. Г.Бараннік. – Донецьк: ДонДУУ, 2013. – 283 с.

Конспект лекцій містить тридцять одну тему, в яких у логічній послідовності розкриваються характер законів і категорій економічної теорії, включає характеристику суті економічних категорій, законів їч взаємодія в реальнії економіці на різних рівнях господарювання. Конспект лекцій може використовуватися викладачами та студентами.

Рецензенти Чаусовский О. М. – д.е.н., професор кафедри

«Економічної теорії» ДонНУ

Кисильова О. В. – к.е.н., доцент кафедри

«Економіки підприємства» ДонДУУ

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 4

Змістовий модуль 1. Основи економічної теорії 5

Тема 1. Предмет і метод економічної теорії 5

Тема 2. Економічна система суспільства 15

Тема 3. Виробництво, його сутність та роль в житті суспільства 25

Тема 4. Теорія товару і грошей 37

Тема 5. Теоретичні основи ринкової економіки та її основні елементи 48

Тема 6. Теорія еластичності 56

Тема 7. Підприємство та підприємництво в ринковій економіці 62

Тема 8. Капітал підприємства, його обіг та кругообіг 72

Тема 9. Ринкові відносини в аграрному секторі 86

Змістовий модуль 2. Закономірності національної та світової економіки 102

Тема 10. Макроекономічні показники в системі національних рахунків 102

Тема 11. Доходи населення, їх формування та розподіл. Споживання, заощадження та інвестиції 112

Тема 12. Держава та її економічні функції 122

Тема 13. Безробіття та політика зайнятості 130

Тема 14. Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Економічні аспекти глобальних проблем 139

Змістовий модуль 3. Макроекономіка 146

Тема 15. Модель сукупного попиту та сукупної пропозиції 146

Тема 16. Національний ринок ресурсів та його рівновага 154

Тема 17. Рівновага національного ринку у моделі IS–LM 161

Тема 18. Фіскальна політика держави 168

Тема 19. Монетарна політика 176

Тема 20. Циклічні коливання та економічне зростання 186

Тема 21. Інфляція та антиінфляційна політика 195

Тема 22. Макроекономічна політика у відкритій економіці 203

Змістовий модуль 4. Мікроекономіка 210

Тема 23. Корисність економічного блага. Аналіз поведінки споживача 210

Тема 24. Теорія граничних продуктів та мікроекономічна модель фірми 219

Тема 25. Витрати виробництва 229

Тема 26. Ринок досконалої конкуренції 239

Тема 27. Монопольний ринок 247

Тема 28. Ринок монополістичної конкуренції. Олігополістична структура ринку 254

Тема 29. Похідний попит. Мікроекономічна теорія ринку праці 262

Тема 30. Мікроекономічна теорія ринку капіталу 269

Тема  31. Економічна ефективність та добробут 278

Рекомендована література 284

Передмова

Економічна теорія є фундаментальною наукою яка визначає основні засади пізнання конкретних економічних дисциплін. В умовах розвитку ринкових відносин зазнають значних змін напрямки теоретичних досліджень економічного життя суспільства, а також підготовка висококваліфікованих суб’єктів господарювання.

Перехід до індустріального та інформаційного суспільства, трансформація моделей економічного розвитку під впливом глобалізації економіки, інтелектуалізація та індивідуалізація праці, неухильна дематеріалізація виробництва та перетворення людського капіталу на домінанту економічного розвитку, безпрецедентні динамічні перехідні процеси породжують принципово нові проблеми, які не вкладаються у рамки традиційних уявлень економічної теорії і вимагають нових концептуальних рішень та методологічних підходів.

Поглиблення розуміння природи суб'єкта економічної діяльності і законів його діяльності поступово формує нову предметну сферу економічної теорії, зумовлену реальною тенденцією зміщення пріоритетів, – з багатства економічного на багатство соціальне, гуманістичне. Провідною складовою цього багатства постає людина як особистість і як найвища цінність. Усе це зумовлює розширення проблематики економічних досліджень на основі виокремлення людського капіталу як визначального фактора та результату розвитку соціально–економічних систем.

Пропонований конспект лекцій підготовлений колективом авторів, в якому органічно поєднані теоретичне висвітлення проблем економічної теорії з наочністю подачі матеріалу, логічний перехід до вивчення категорій та законів макро– і мікроекономіки.

Конспект лекцій включає питання по темам лекцій та рекомендовану літературу.

Змістовий модуль 1. Основи економічної теорії Тема 1. Предмет і метод економічної теорії

1. Предмет економічної теорії, його тлумачення різними школами. Макро– та мікроекономіка як розділи економічної теорії.

2. Економічні закони, принципи і категорії. Система економічних законів.

3. Методи пізнання економічних процесів і явищ. Загальні та спеціальні методи наукового пізнання та їх використання. Функції економічної теорії.

У результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: витоки економічної науки; предмет економічної теорії; суть економічних законів; методи пізнання економічної науки; значення економічної теорії; зміст макро– та мікроекономіки; економічне моделювання.

Вміти: порівнювати тлумачення предмету економічної теорії різними економічними школами та течіями; розрізняти структуру економічних законів; показати відмінність економічних законів від законів; суспільства та природи; застосовувати методи дослідження економічних процесів; довести місце економічної теорії в системі економічних наук; визначати зміст макро– та мікроекономіки; формувати моделі макроекономіки.

1. Предмет економічної теорії, його тлумачення різними школами. Складові частини сучасної економічної теорії

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб. Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи: основи економічної теорії (політекономія), мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка (міжнародна економіка).

Основи економічної теорії (політекономія) — це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.

Мікроекономіка вивчає поведінку економічних суб’єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію на товари та ін.

Макроекономіка вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Об’єктом її дослідження є валовий національний продукт, національний дохід, національне багатство, рівень життя населення, проблеми безробіття, інфляція та її причини, грошовий обіг, рух відсотка, податкова політика, кредитно–банківська система та ін.

Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки (агропромисловий комплекс, військово–промисловий комплекс, торговельно–промисловий комплекс, територіально–економічні комплекси, вільні економічні зони та ін.).

Мегаекономіка (міжнародна економіка) вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобально–планетарному рівні.

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI–XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру, і представлена таким школами.

Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акцент дослідження безпосередньо на природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Hope.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму. Її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему.

Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Однак положення марксизму про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор формування вартості, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості й не знайшли практичного підтвердження. Тому нині вони піддаються справедливій науковій критиці.

Маржиналізм – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх («max» чи «min») величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як «гранична корисність», «гранична продуктивність», «граничні витрати» і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко–математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб’єктивно–психологічні оцінки економічних дій індивіда. Представники маржиналізму – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

У сучасній економічній науці існують різні напрями і школи, типологія яких відрізняється як за методами аналізу, так і за розумінням предмета й мети дослідження. Концептуально відрізняються і підходи до вирішення економічних проблем. Однак цей поділ значною мірою умовний, тому всю сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у такі чотири основні напрями: неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичний синтез.

Неокласицизм. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Засновники теорії – А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін.

Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорію суспільного вибору, теорію реальних очікувань та ін. Особливою популярністю користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є американський економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники монетаризму: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен.

Монетаризм – теорія, яка приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної кон’юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП). За правилом монетаризму приріст грошової маси (монетарної бази) має бути скоординований з темпами зростання товарної маси, динамікою цін і швидкістю обертання грошей.

Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно–бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс.

Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраффа та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.

Інституціоналізм, або інституціонально–соціологічний напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб’єктами складаються під впливом як економічних, так і політичних, соціологічних і соціально–психологічних факторів. Об’єктами вивчення для них є «інститути», під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально–етичні норми, звичаї, інстинкти і т. ін.

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б’юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

Поділ економічної науки на «мікроекономіку» та «макроекономіку» пов’язаний насамперед з розглядом різних рівнів, на яких ухвалюються рішення.

Приставка «мікро» означає «малий» і відбиває той факт, що цей розділ предмету вивчає вибори, які здійснюються малими економічними суб’єктами, такими як домашнє господарство, фірма чи державні агентства.

Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, який потрібно виробити: якою є мета функціонування фірми, чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар тощо.

Ще один важливий аспект мікроекономіки – аналіз процесу ціноутворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Тому мікроекономіку ще називають теорією цін залежно від типу ринкової структури.

Мікроекономіка – це наука, яка вивчає поведінку людини з точки зору відносин між його цілями і обмеженими засобами, які допускають альтернативне використання. Альтернативне використання – це і є проблема вибору.

Окрім акцентування уваги на проблемах обмеженості уваги, на проблемах обмеженості ресурсів і вибору, важливо ще звернути увагу на раціональну поведінку людини в процесі господарської діяльності. Мінімізація витрат і максимізація вигоди – суть раціональної економічної поведінки. Співвідношення «вигоди»/»витрати» є не що інше, як показник ефективності. Тому в центр досліджень ринкового господарства ставиться проблема ефективності: як в умовах обмеженості ресурсів добитися максимальної віддачі від затрачених ресурсів.

Макроекономіка – це той особливий погляд на економічні відносини, яким на них має дивитись керівник уряду, державний діяч, політик, зрештою, будь–який громадянин, коло зацікавлень якого не обмежується родинними проблемами. Іноді макроекономіку називають теоретичною основою економічної політики держави. Таке визначення відображає той факт, що її висновками керуються ті, хто формує і здійснює економічну політику.

Макроекономіка досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.

Макроекономіка – наука порівняно молода, виникла у ХХ столітті. Вона оформилась як наука у 30–х роках, після світової економічної кризи 1929 – 1932 рр., і на довгі десятиліття стала центром економічних досліджень. Однак коріння макроекономіки тягнуться більш як на два століття назад.