2. Корній Чуковський. Книга «Від двох до п’яти». Казки для наймолодших: «Муха-цукотуха», «Федорине горе», «Мийдодір».

3. Вірш напам’ять г.Бойко «Сонечка умита»

Задивилось

Сонечко на маленьку

Сонечку:

Сонечка умита,

Сонечка одіта:

Чисті черевички,

У косичках стрічки.

Усміхнулось сонечко

До малої Сонечки.

БІЛЕТ №20

1. Сфера «я сам» у художньому слові: Змістова лінія «Психічне я».

«Формування оптимальної для дошкільного віку міри життєвої компетентності передбачає вироблення двох основних компонентів:

• Технологічного, спрямованого на оволодіння дітьми життєво важливими знаннями, вміннями і навичками, потрібними в різних сферах життєдіяльності;

• Особистісного, який визначається комплексом базових якостей, необхідних дитині для повноцінного зростання, актуалізації своїх потреб, прагнень..»

Саме ці складові допоможуть вирішити ряд оптимальних завдань змістової лінії «Психічне «Я», зокрема розвиток самосвідомості, емоцій, почуттів і т.д. Дитина «оперує займенником «Я», вирізняє себе з-поміж інших, усвідомлює, що може обходитися своїми силами. Здійсненню цих завдань сприяє чудовий твір В.Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?».

А ось твір І.Жиленко допоможе зрозуміти дитині, що кожен має своє ім’я і свою Батьківщину.

Дитина «знає етичні еталони поведінки, здатна керуватися у своїй поведінці моральними нормами, відчуває межі припустимої поведінки». І знову нам сприятимуть у вирішенні поставлених завдань твори літераторів: М.Коцюбинського казки про «Два цапки і дві кізочки», «Івасик та Тарасик», Л.Куліш-Зінькова «Добрий ранок», І.Січовика «Неввічливий ведмідь», «Хвалько», Л.Пшенична «Школа ввічливості» та ін..

2. Краса і велич рідного слова в творчості літераторів: в.Бичка «Мово моя», д.Павличка «о рідне слово, що без тебе я?», в.Лучука «Клятва», в.Терена «Рідна мова».

Мово моя Рідна мова

Мово моя українська — Як то гарно, любі діти,

Батьківська, материнська, У вікно вам виглядати!

Я тебе знаю не вивчену — В ньому все: тополі, квіти,

Просту, домашню, звичну, Сонце й поле біля хати.

Не з-за морів прикликану, На оте вікно ранкове,

Не з словників насмикану. Що голівки ваші гріє,

Ти у мене із кореня — Схожа наша рідна мова -

Полем мені наговорена, Цілий світ вона відкриє!

Дзвоном коси прокована, Бережіть її малята,

В чистій воді смакована. Бо вона – віконце миле,

Болем очей продивлена, Що колись до нього мати

Смутком багать продимлена, Піднесла вас, посадила…..

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана.

І аж до скону залишена

В серці моїм.

О рідне слово, що без тебе я? Клятва

О рідне слово, хто без тебе я? Мова кожного народу

Німий жебрак, старцюючий бродяга, неповторна і – своя;

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, в ній гримлять громи в негоду,

Прах, купа жалюгідного рам'я. в тиші – трелі солов’я.

Моя ти — пісня, сила і відвага, На своїй природній мові

Моє вселюдське й мамине ім'я. і потоки гомонять:

Тобою палахтить душа моя, зелен-клени у діброві

Втишається тобою серця спрага. по-кленовому шумлять.

Тебе у спадок віддали мені Солов’їну, барвінкову,

Мої батьки і предки невідомі, колосисту – на віки -

Що гинули за тебе на вогні. українську рідну мову

Так не засни в запиленому томі, в дар мені дали батьки.

В неткнутій коленкоровій труні — Берегти її, плекати

Дзвени в моїм і правнуковім домі! буду всюди й повсякчас, -

бо ж єдина – так, як мати,

мова в кожного із нас!