Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІЛЕТИ до екзамену.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
215.41 Кб
Скачать
  1. Вірш напам’ять г.Чубач «Столиця»

Моя країна – Україна, Із Америки, з кавказу.

Сонячна держава. З Праги і Варшави.

І дорослому, й дитині Бо в країні Україні

Жити в ній – цікаво. Гостювать – цікаво.

Щовесни сади квітують, У столиці – світлі лиця.

Солов’ї співають. В селах – щирі люди.

У країну Україну Я за тебе, Батьківщино,

Гості приїжджають: Завжди горда буду.

БІЛЕТ №24

  1. Сфера «Культура» у художньому слові: «Предметний світ»

Культурна діяльність визначається відповідністю віковим можливостям дитини, вмінням використовувати предметні, ігрові та художні засоби, співвідносити їх з метою та змістом діяльності.

В Базовому компоненті про змістовну лінію «Предметний світ» говориться: «дитина зацікавлено ставиться до предметного середовища, знаходить у ньому знайоме і незнайоме, виділяє тотожне, схоже, відмінне; диференціює його на «моє», «наше», «чуже»… Виконанню цих завдань сприяє художнє слово. Воно найвлучніше і найпростіше донесе основу зазначених понять. На допомогу нам прийдуть художні твори: К.Ушинського «Як сорочка в полі виросла»; С.Маршака «Звідки стіл прийшов»; К.Чуковського «Федорине горе».

Вірші Т.Коломієць «Хліб», М.Познанська «Хлібороби» розповідають про те, як зявл’яється хліб на столі. Окремі твори В.Гринько, М.Стельмаха підпорядковані цій же тематиці.

Дітям необхідно знати, де працюють їхні батьки, дідусі, бабусі, яку користь приносить їх праця. Тут нам допоможуть твори О.Донченка «Голубий гвинтик», С.Михалкова «Дядя Стьопа», П.Воронька «Їдуть трактори», Д.Ткача «Мамина робота», Г.Чубач «Про професію».

  1. М.Пришвін – співець природи: «Золоті луки», «Мурашки», «Лисичий хліб», «Охороняйте природу». Письменник-натураліст В.Біанкі. Його казки: «Хто чим співає?», «Чий ніс кращий», «Як мурашка додому поспішав».

    Золота лука

Ми з братом, коли достигала кульбаба, завжди робили з неї собі забаву. Бувало, ідемо куди-небудь на свій промисел — брат попереду, я за ним.

«Сергійку», — покличу його діловито. Він оглянеться, а я хукну йому кульбабою просто в обличчя. За це він починав мене підстерігати й також, як за´авишся, хукне. І ото ми ті нецікаві квіти зривали тільки для забави. Та якось нам пощастило зробити відкриття.

Ми жили на селі, перед вікном у нас була лука, уся золота — так багато цвіло на ній кульбаб. Це було дуже гарно. Усі казали: «Дуже гарно! Лука — золота». Одного разу вранці я встав, щоб іти вудити рибу, і помітив, що лука була не золота, а зелена. Коли ж я повертався десь опівдні додому, лука була знову вся золота. Я став спостерігати. Надвечір лука знову позеленіла. Тоді я пішов, знайшов кульбабу, і виявилось, що вона стулила свої пелюстки достеменно так, як тоді, коли б у вас пальці від долоні були жовті і, стуливши жменю, ви б закрили це жовте. Уранці, коли сонце зійшло, я бачив, як кульбаби розтуляють свої долоні, і від того лука знову стає золотою.

Відтоді кульбаба стала для нас однією з найцікавіших квіток, бо спати кульбаби лягали разом з нами, дітьми, і разом з нами вставали.