Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття

1. Опрацюйте лекційний матеріал та рекомендовану літературу.

2. Підготуйте тези або опорний конспект по питаннях, які виносяться на семінарське заняття.

Мета заняття: систематизувати та закріпити знання про поняття, сутність, особливості функціонування та розвитку міжнародного ринку цінних паперів.

Методи оцінювання: усне опитування.

Результати навчання: розуміння економічної необхідності міжнародного ринку цінних паперів.

План семінарського заняття: (самостійне вивчення)

1. Поняття і структурні сегменти міжнародного ринку цінних паперів.

2. Загальна характеристика міжнародного ринку акцій.

3. Принципи торгівлі. Визначення ціни активів.

4. Ринок депозитарних розписок.

5. Міжнародні фондові індекси.

6. Оцінка кредитного ризику і рейтинг на міжнародному ринку облігацій.

7. Емісія та обіг іноземних облігацій. Ринки єврооблігацій. Загальна характеристика ринку іноземних облігацій.

Оцінка вартості боргових зобов’язань. Ринки глобальних облігацій.

Література: [2,3,4,5,6,7,8,9,12,14,15; періодичні видання].

Тема 5. Міжнародні ринки облігацій. Основні теоретичні поняття теми

Іноземні облігації – це боргові цінні папери, випущені нерезидентами у національному фінансовому центрі і деноміновані в національній або іноземній валюті.

Єврооблігації – боргові цінні папери, які випускаються одночасно на кількох провідних ринках капіталу у валюті третьої країни і купуються міжнародними інвесторами.

Первинне розміщення євробондів здійснює міжнародний емісійний синдикат. Це 1-2 лід-менеджера і 10-15 андеррайтерів, які разом утворюють групу купівлі (андеррайтингову групу).

Лід-менеджером – керівником синдикату – є звичайно банк тієї країни, у валюті якої відбуваються випуск (за винятком євродоларових облігацій). Синдикат бере на себе тверді зобов’язання щодо розміщення вього обсягу або частини емісії.

Вторинний ринок єврооблігацій виник наприкінці 60-х років, коли банки розпочали торгівлю єврооблігаціями в Люксембурзі, Лондоні, Франкфурті тощо. Розвиткові вторинного ринку сприяло формування його інфраструктури і системи регулювання.

Розрахунково-клірингові системи здійснюють наступні функції:

проводять звірку параметрів угоди – щодо кількості, виду, вартості ЦП – безпосередньо в день виконання угоди;

усувають ризик не поставки для учасників ринку, оскільки беруть на себе зобов’язання з поставки та оплати ЦП;

розрахунки за угодами з ЦП здійснюються в режимі реального часу і базуються на системі взаємозаліків – лише 5% угод вимагають реального руху ЦП або грошових коштів;

ведуть облік єврооблігацій і надають депозитарні послуги зі зберігання ЦП через мережу банків-депозитаріїв, більшість яких є платіжними агентами з облігацій;

надають кастодіальні послуги щодо збору доходів і сум для погашення боргів за цінними паперами, конверсійних операцій, виконання варантів та опціонів, портфельного і податкового управління, голосування за дорученням тощо;

фінансують угоди – за рахунок учасників системи надають покриття під проведення конкретної угоди, а саме: за згоди клієнтів надають кредитування грошами чи ЦП до 6 місяців;

здійснюють багато валютний кліринг майже у 40 валютах світу: Євро клір – у 30 валютах, СЕДЕЛ – у 38.

Оцінка вартості боргових зобов’язань.

Вартість цінних паперів визначається теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків.

Номінальна вартість облігацій. Кожній облігації при емісії присвоюють деяку вартість, яка називається номінальною. Це та вартість, яку емітент зобов’язується сплатити при погашенні облігації. Однак сума може бути й вище номінальної вартості (сверх номіналу), що залежить від вказаних умов випуску облігацій. На основі номінальної вартості облігацій визначають:

А) суму загального облігаційного займу, що сплачується по настанні термінів випуску (часто облігації погашують за номіналом);

Б) суму процентів, які сплачуються за облігацією до терміну її погашення.

Облігації бувають двох видів – купонні та дисконтні.

За купонними облігаціями сплачують як фіксований, так і плаваючий процент. За облігаціями з фіксованим купоном ставка доходу виражається в процентах від номінальної вартості і остається незмінною до терміну погашення. Купонна ставка є фіксованою величиною від номінальної вартості облігації, яка сплачується як річний процент.

Облігації з плаваючою ставкою – це облігації, періодичний дохід за якими сплачують за змінними ставками. Ставка проценту встановлюється вище базової ставки на деяку надбавку чи маржу. Наприклад, на стерлінгові облігації за базову ставку береться шестимісячний ЛІБОР плюс деякий відсоток.

Облігації з дисконтом – це облігації, які реалізуються нижче своєї номінальної вартості, з дисконтом.