Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття

1. Опрацюйте лекційний матеріал та рекомендовану літературу.

2. Підготуйте тези або опорний конспект по питаннях, які виносяться на семінарське заняття.

Мета заняття: систематизувати та закріпити знання про економічну сутність міжнародного фінансового ринку, його функції, структуру та механізм функціонування.

Методи оцінювання: усне опитування.

Результати навчання: знання необхідності функціонування міжнародного фінансового ринку, вміння пояснити механізм його роботи.

План семінарського заняття: (самостійне вивчення)

1. Сутність міжнародного фінансового ринку та його характерні риси.

2. Етапи розвитку міжнародного фінансового ринку. Структурні елементи міжнародного фінансового ринку.

3. Функції міжнародного фінансового ринку.

4. Суб’єкти міжнародного фінансового ринку.

Література: [2,3,4,5,8; періодичні видання]

Тема 2. Міжнародні валютні ринки Основні теоретичні поняття теми

Міжнародний валютний ринок – це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. В більш вузькому тлумаченні валютний ринок – це місце де зустрічаються продавці та покупці іноземної валюти і здійснюються операції з її купівлі та продажу.

Передумовами с творення міжнародних валютних ринкі є:

• Розвиток міжнародних економічних відносин;

• Формування світової валютної системи, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

• Розвиток банківської системи та кореспондентських зв’язків між банками різних країн;

• Удосконалення засобів зв’язку та інформаційних технологій – телеграф, телекс, мережний зв’язок тощо.

Види операцій на валютних ринках.

Валютні ринки як одна з важливих складових світового фінансового середовища реагують на зміни в економіці та політиці, а також впливають на них в зворотному напрямі.

Рух валютних і фінансових потоків на валютних ринках відбувається у вигляді:

• Валютних операцій;

• Валютно-кредитного і розрахункового обслуговування придбання та продажу товарів та послуг;

• Закордонного інвестування;

• Операцій з цінними паперами;

• Перерозподілу національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються;

• Внесків в міжнародні організації.

Механізм роботи валютних ринків.

1. Банки встановлюють в себе монітори, які завдяки сучасним телекомунікаційним системам, отримують та висвітлюють інформацію про поточні валютні курси.

2. Завдяки цим системам дилери можуть спілкуватися одне з одним шляхом використання стандартних речень та укладати угоди.

3. Валютні ринки працюють цілодобово.

4. Механізм роботи валютних ринків створює умови для здійснення валютних спекуляцій. При відсутності сучасних телекомунікаційних систем валютні ринки були відокремлені одне від одного і це створювало умови для здійснення валютного арбітражу. Різні комп’ютерні системи дали змогу укладати угоди у режимі on-line, який дозволяє бачити котирування всіх валют на всіх регіональних валютних ринках. Тому валютний арбітраж дуже рідко має місце, а проводяться валютні спекуляції, які здійснюються на коливання валютних курсів.

Головними функціями валютних ринків є:

1. Забезпечення здійснення міжнародних розрахунків;

2. Страхування валютних ризиків;

3. Забезпечення кредитування в іноземній валюті;

4. Диверсифікація валютних резервів центральних банків, та валютних портфелів комерційних банків;

5. Чисто фінансові операції (отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку);

Міжнародні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані фінансово-кредитні інституції. Міжнародні валютні ринки розташовані у світових центрах – у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому сході, у Південно-Східній Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Токіо, Сінгапурі, Цюріху. На цих валютних ринках укладаються угоди з ключовими валютами, які широко використовуються в світовому платіжному обігу.

Поряд з світовими центрами валютної торгівлі діють регіональні валютні ринки, наприклад у рамках Європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.

Національні валютні ринки – це ринки однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, які здійснюють комерційні банки, що розташовані на території даної країни. Це, по-перше, операції банків з валютного обслуговування своїх клієнтів (компаній, приватних осіб, банків, що не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій); а, по-друге, власні валютні операції уповноважених банків.

На національних та регіональних валютних ринках здійснюються операції з певними валютами. Їх здійснюють комерційні банки, як резиденти, так і не резиденти.

Організовані та неорганізовані валютні ринки.

Організованим валютним ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа – це, зазвичай, комерційна структура, яка створена з метою отримання прибутку. Вона має свої правила та торгівельну систему, яка дозволяє укладати угоди з валютою. В країнах, що розвиваються, валютні біржі створюються для контролю за формуванням валютного курсу та проведенням державної політики на валютному ринку. У деяких країнах, наприклад, Японії, Франції, Німеччині тощо функціями валютних бірж є встановлення курсу валюти або фіксація довідкових курсів валют.

Переважна частина валютних операцій – до 90% здійснюється на неорганізованому валютному ринку (позабіржовому) або міжбанківському валютному ринку, на якому працюють дилери та брокери через відповідні комунікаційні системи.

Учасники валютних ринків.Учасниками валютних ринків є комерційні та центральні банки, валютні біржі, брокерські контори (якщо не заборонено законодавством), зовнішньоторговельні та виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації. Учасниками валютних ринків можуть бути й приватні особи (фізичні особи), які зазвичай, працюють на ринку через посередників.

Види валютних курсів.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Валютні операції між учасниками валютного ринку неможливі без обміну валютами та визначення їх пропорцій. Під обміном однієї валюти на іншу розуміють купівлю і продаж валюти на національну або інші валюти, а пропорції їх обміну встановлюються через їх котирування.

Котирування – це визначення та встановлення курсу іноземної валюти до національної. Котирування валют дозволяє визначити співвідношення двох грошових одиниць, запропонованих до обміну. Це співвідношення не може бути постійним, оскільки попит та пропозиція на валютному ринку постійно змінюються.

Котирування здійснюють державні (національні) та великі комерційні банки. Розрізняють офіційне та вільне (ринкове) котирування валют. За офіційним котирування здійснюються всі валютні операції держави. В міжбанківській торгівлі валютою щоденні котирування коливаються біля офіційного курсу і залежать від платоспроможності банків, їх обороту, виду ділових відношень між ними та ін.

Пряме котирування визначає певну кількість національної валюти за одиницю іноземної. Так склалося історично, що практично всі валюти прирівнюються до американського долара: певна кількість національної валюти за один долар США. При такому котируванні американський долар є базовою валютою і називається базою котирування. Це свідчить про роль американської валюти як загальновизнаної і найпривабливішої розрахункової одиниці, яка використовується в міжнародній торгівлі.