- •Державна податкова служба україни національний університет державної податкової служби україни
- •Методична розробка до проведення семінарських занять, виконання самостійної та індивідуальної роботи студентів
- •4. Порядок оцінювання знань студентів…………………………………………….
- •І. Методичні рекомендації до підготовки семінарських занять
- •Тема 1. Міжнародний фінансовий ринок Основні теоретичні поняття теми
- •Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття
- •Тема 2. Міжнародні валютні ринки Основні теоретичні поняття теми
- •Непряме (зворотне) котирування визначає певну кількість іноземної валюти за одиницю національної.
- •Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття
- •Тема 3. Міжнародні кредитні ринки (самостійне вивчення) Основні теоретичні поняття теми
- •Міжнародна шкала рейтингування.
- •Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття
- •Тема 4. Міжнародний ринок акцій. (самостійне вивчення) Основні теоретичні поняття теми
- •Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття
- •Тема 5. Міжнародні ринки облігацій. Основні теоретичні поняття теми
- •Тема 6. Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів. Форварди і ф’ючерси. (самостійне вивчення) Основні теоретичні поняття теми
- •Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття
- •Тема 7. Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів. Опціони та свопи
- •Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття
- •Перелік питань, які виносяться на самостійне опрацювання модуль 1
- •Тема 5. Міжнародні ринки облігацій
- •Міжнародні облігації. Поняття міжнародних облігацій.
- •Програми боргового фінансування.
- •Тема 7. Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів. Опціони.
- •Індивідуальна робота №1
- •Теоретичні питання
- •Індивідуальна робота №2
- •Індивідуальна робота №3
- •Індивідуальна робота №4
- •Індивідуальна робота №5
- •Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача
- •Перелік питань з курсу «Міжнародний фінансовий ринок»
- •Список рекомендованих літературних джерел
І. Методичні рекомендації до підготовки семінарських занять
Тема 1. Міжнародний фінансовий ринок Основні теоретичні поняття теми
Міжнародний фінансовий ринок представляє собою систему ринкових відносин, що забезпечують акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.
Під міжнародним фінансовим ринком необхідно розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та світових ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб’єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал.
Характерними рисами міжнародного фінансового ринку є:
величезний обсяг фінансових ресурсів та операцій;
відсутність територіальних обмежень (кордонів);
цілодобовий режим операцій;
залучення до операцій суб’єктів/інституцій із високим рейтингом/репутацією;
широкий діапазон використання фінансових інструментів;
уніфікація правил та стандартів операцій;
високий рівень використання інформаційних технологій.
Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Практика формування міжнародного фінансового ринку поділяється на декілька етапів.
На першому етапі відбувалася початкова інтеграція ринків окремих країн, яку умовно можливо віднести до середини 60-х років ХХ сторіччя. Вона виявилася в зміцненні зв’язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками, їх переплетенні. Банки почали надавати фінансові послуги за межами країн, де вони розташовані.
Другий етап можливо віднести до 70 – 80-х років ХХ сторіччя, коли багато країн світу зняли обмеження на рух капіталу і він почав вільно рухатись з ринку на ринок, в залежності від вигідності умов його вкладення. На другому етапі інтеграція національних ринків капіталу та ринку євровалют значно посилилася.
Нарешті, на третьому етапі – це 90-ті роки ХХ сторіччя ці тенденції (інтеграція ринків) набрали особливо великого розмаху. Обсяг ринку євровалют перевищив 2 трлн.дол.. Потоки облігаційних, банківських позие, інтенсивний рух прямих та портфельних інвестицій між країнами перетворили ринки цінних паперів та позичкових капіталів з локальних в глобальні.
Міжнародний фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Хоча єдина, загальноприйнята класифікація цієї системи ще не склалася, найчастіше виділяють чотири головні елементи міжнародного фінансового ринку – валютний ринок, ринок боргових зобов’язань, ринок титулів (або прав) власності та ринок похідних фінансових інструментів (деривативів).
Інша модель міжнародного фінансового ринку базується на функціональному критерії типів фінансових операцій (кредитних або інвестиційних). Поділ міжнародного фінансового ринку на два великі сектори – кредитний та інвестиційний – є певною мірою умовним. В останні десятиріччя відбувається бурхливий процес трансформації кредитних операцій в операції з цінними паперами, якій має назву «сек’юритизація кредитів».
Сек’юритизація – це процес перетворення мало ліквідних фінансових активів на інструменти ринків капіталів, що придатні для продажу. На суми виданих кредитів банки випускають цінні папери і продають їх. Цей механізм дає змогу знизити кредитні ризики та забезпечити приплив грошей у банк до настання термінів погашення кредиту.
Класифікація фінансових операцій.
Фінансові операції – це дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, що виникають при формуванні та використанні відповідних коштів.
Фінансові операції (трансакції) можуть зумовлюватись як грошовими платежами (розрахунками, трансферами тощо), так і рухом капітальних ресурсів (лізинг, кредит, оренда тощо).
Об’єктом фінансових операцій є різноманітні фінансові активи (або інструменти), до яких належать національні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість.
Операції з переказу грошей охоплюють усі форми та види розрахунків (операції з обміну «гроші товар») та трансфери (рух грошей в одному напрямі).
Інвестиційні фінансові операції пов’язані з переміщенням капіталу з метою його приросту. Вони опосередковують середньострокові та довгострокові вкладення капіталу. До них належіть кредит, лізинг, траст, оренда, франчайзінг, рента та інші операції з тривалістю понад 180 днів.
Спекулятивні операції – це короткострокові фінансові дії, спрямовані на отримання прибутку від різниці в курсах іноземних валют, процентних ставках, вартості контракту з різним базовим активом і спотовим ринком, де продається цей базовий актив.
Операції к капіталом спрямовуються на управління ним в умовах ризику та невизначеності економічної кон’юнктури. Тут переважають страхові операції, включаючи хеджування, операції застави, в тому числі іпотеку.
Міжнародний фінансовий ринок має складну організаційну структуру. Функціонально суб’єкти ринку поділяються на чотири великих групи:
Депозитні інституції (комерційні банки )
Спеціальні фінансово-кредитні інституції (МВФ, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків, інвестиційні фонди тощо)
Фондові біржі
Торгівельні системи
Депозитарні установи.
На міжнародному фінансовому ринку можуть працювати юридичні та фізичні особи. Проте останні можуть брати участь в купівлі-продажу фінансових інструментів на окремих сегментах фінансового ринку. Наприклад, на валютному, на ринку цінних паперів, на ринку фінансових деривативів.
Суб’єктами міжнародних фінансових ринків є Центральні банки та уряди країн.
Глобалізація – це зростання інтегрованості економік країн світу, особливо по лінії торгівлі та фінансових потоків. Це поняття охоплює також рух людей (робочої сили) та знань (технології) через національні кордони».
Глобальні ринки створюють нові можливості для зростання бізнесу. Вони відкривають доступ до величезних ресурсів капіталу, технології, більш дешевого імпорту та містких експортних ринків. Але вигоди глобалізації не розподіляються нарівно між усіма. Звідси – неоднозначність оцінок цього явища. З одного боку, у глобалізації бачать рушійну силу світового розвитку, з іншого – чинник зростання нерівності між країнами.
