7.2 Управління за результатами

Концепція управління за результатами розроблена фінськими вченими й базується на теоретичних і практичних дослідженнях, вона є результатом узагальнення фінського досвіду управління, на­копиченого за останні десятиріччя. Ця концепція є своєрідною школою управління, яка спирається на власні засади, си­туації та оточення. Автори концепції запозичили багато позитивно­го з зарубіжних досліджень, узагальнивши національні й міжнародні знання в галузі управління.

Сутність управління за результатами є наслідком природного и безперервного процесу розвитку систем управління. За своїми ре­зультатами створена на фінській основі система управління викликала міжнародний інтерес.

Управління за результатами можна визначити як процес, спрямований на досягнення комерційних і тих, що підтримують їх, результатів, у якому:

• за допомогою процесу планування визначаються в різних інтервалах часу спрямування організації та її членів (іншими словами, вимоги до результатів й очікувані результати);

• наполегливе здійснення планів підкріплюється щоденним свідомим управлінням справами, людьми та оточенням;

• результати оцінюються й ухвалюються рішення щодо прове­дення наступних заходів.

У змісті управління за результатами найсуттєвішим є саме зосе­редження на результаті, що має як принципове, так і функціональ­не значення. В управлінні за результатами можливості організації використовуються таким чином, щоб плани діяльності охоплювали як стратегічний рівень, так і рівень індивідуального використання робочого часу окремими працівниками. Вже на етапі планування активізується використання волі й мислення всіх членів організації. Виконання (оперативне управління) планів і контроль оцінюються як рівноправні етапи процесу управління за результатами. Суттєвою рисою вважається й уважне ставлення до випадковостей поряд із запланованими й очікуваними результатами.

Базуючись на отриманому результаті, необхідно робити відпо­відні висновки для планування діяльності організації й кожного її працівника. Особлива увага при цьому приділяється питанням підвищення кваліфікації персоналу, оцінки його роботи й системі заохочення. В управлінні за результатами здійснюється збалансова­ний розвиток організації та якості життя її працівників.

Перехід до управління за результатами означає широкомасштаб­ний процес удосконалення всієї організації.

Як відомо, особистий внесок людини відіграє найважливішу роль в успішній діяльності організації. Ефективність управління за результатами як системи буде незначною, якщо керівники не самовдосконалю-ватимуться в межах, окреслених для них організацією. Таким чином, розвиток за управління за результатами означає фор­мування цілеспрямованих і професійно підготовлених керівників.

7.3. Підходи до оцінювання ефективності менеджменту

У менеджменті термін «ефективність» - один з найчастіше вжи­ваних і застосовується в тих випадках, коли йдеться про конкретне оцінювання. Застосування критерію ефективності до управлінських рішень тісно пов'язане з виживанням організації.

Критерій ефективності - це наближене вираження кри­терію раціональності у прийнятті рішення. Тому коли вимірюють чи оцінюють ефективність, потрібно знати, які або чиї цінності максимізуються. Визначивши їх, потрібно встановити, як виміряти ступінь досягнення цих цінностей. Наступне завдання - поєднан­ня ступеня досягнення цінностей з конкретною практичною діяльністю, тобто прогноз того, які результати будуть досягнуті, як­що обрати саме цей варіант управління. А в кінцевому підсумку не­обхідно зіставити ці результати з витратами вибору.

Менеджмент будь-якої організації безпосередньо бере участь у розробці й затвердженні різних варіантів стратегії, визначає шлях розвитку нових і нових ринків, намічає перспективи просування на ринку та ін. Успіх чи провал цих заходів визначається такими чин­никами:

• відповідністю зовнішньому середовищу;

• ефектом часу;

• швидкістю й рішучістю;

• ефективністю організаційної структури тощо.

Ці чинники можна назвати також критеріями ефективності менеджменту.

Перевагами впровадження нової системи менеджменту є її зв'язок з розширенням можливостей підприємництва і зростанням ефективності:

• поліпшується якість рішень, які приймаються, і скорочується сам процес прийняття рішень;

• вище керівництво вивільняється від щоденної рутинної робо­ти й має більший простір для вирішення стратегічних за­вдань;

• з'являється чіткіше уявлення про рівень прибутку й результа­ти діяльності підприємства.

Організація тільки тоді може вважатися такою, що досягла успіху, коли вона досягла своєї мети. Тому основними складовими успіху організації є:

• виживання організації (можливість існувати якомога довше): для цього потрібно періодично змінювати свої цілі, вибирати їх відповідно до мінливих потреб зовнішнього середовища;

• результативність і ефективність організації, тобто, за термінологією П. Друкера, результативність є наслідком того, що «виробляються потрібні, правильні речі», а «ефективність» є наслідком того, що «правильно створюються саме ці речі»[25];

• продуктивність: основною складовою продуктивності є якість. Продуктивність на всіх рівнях організації є критично важливим чинником для того, щоб організація могла вижити й досягти успіху за умов конкуренції;

• практична реалізація управлінських рішень: успішним рішен­ням вважається таке, яке втілюється, практично перетворюю­чись на дію, - результативно та ефективно.

Критерії ефективності організації розташовуються навколо чо­тирьох полюсів:

• механізму внутрішньої координації;

• процедур мотивації;

• системи інформації;

• структури прийняття рішень.

Залежність рівня загальної ефективності організації від того чи іншого рівня її складових умовно зображується так :

Е = Е^1* Е² (7.1.)

де: Е - рівень загальної ефективності;

Е¹ - рівень зовнішньої ефективності (ступінь використання ринкових можливостей);

Е² - рівень внутрішньої ефективності (ступінь використання внутрішніх можливостей).

Для отримання організацією максимально високих результатів необхідно якнайповніше реалізувати її ринкові можливості й до­статньо забезпечити максимально високий рівень її внутрішньої ефективності.

Ефективність організаційних структур управління впливає на ефективність менеджменту підприємства і стосується передусім та­ких внутрішніх характеристик організації, як координація, система передавання, механізм прийняття управлінських рішень та їх взаємодія з ринковим оточенням.

Проблема вибору точних економічних критеріїв, які б дали змо­гу оцінити результати діяльності організації і порівняти організації між собою - вкрай складне завдання. Але хоч би який був обраний критерій, ефективність менеджменту в динаміці характеризує зрос­тання організації, тобто зміну межі між організаціями та між ор­ганізаціями і ринком.

42