Страхування споживчих кредитів

Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто на поза виробничі потреби. Насамперед варто виділити страхування спо­живчого кредиту на придбання товарів тривалого використання. У даному випадку банк, надаючи кредит, вимагає страхування тих, хто одержує позичку. Часто під терміном "кредитне страху­вання" мають на увазі страхування на випадок смерті або втрати працездатності особою, яка оформила кредит. У випадку смерті застрахованого і непогашення основної суми і (або) відсотків, за­боргованість покривається за рахунок страхової суми.

Договори страхування укладають за умови поступового зниження страхової суми слідом за поступовим погашенням розміру боргу. Це дає можливість встановлювати відносно не­високі тарифні ставки, що можуть бути незмінними протягом усього терміну страхування або зменшуватися разом із страхо­вою сумою.

У більшості випадків страхування майна, життя, від нещас­них випадків тощо є обов'язковою умовою при наданні кредиту фізичним особам та приватним фірмам. Страхування здійснюється за рахунок страхувальника шляхом списання стра­хових премій з його рахунка в даному банку. При цьому ко­мерційний банк одержує від проведення подібного страхування додаткові прибутки у вигляді комісії.

Страхування кредитів, виданих під заставу

У договорах страхування предмета застави існують певні особливості, які полягають у тому, що за такими договорами стра­хування не покриваються прямі чи непрямі збитки, які виникли внаслідок:

• оброблення застрахованого майна вогнем, теплом або іншим термічним і хімічним впливом на нього у виробни­чих цілях (наприклад, для сушіння, зварювання, прання, копчення, смаження, гарячого оброблення та ін.);

• впливу ядерної енергії в будь-якій формі, будь-якого роду військових дій, громадянської війни, народних завору­шень, страйків, знищення чи ушкодження майна за вимо­гою цивільної чи військової влади;

• арешту, конфіскації, реквізиції;

• навмисних дій страхувальника або його представників, а також протиправних дій третіх осіб;

• вад в об'єкті страхування, які були відомі та приховані страхувальником від страховика;

• порушення техніки безпеки, протипожежних правил, санітарних норм та інших нормативних актів, які регулю­ють правила утримання об'єкта страхування;

• переміщення застрахованого об'єкта та зберігання його за адресою, не зазначеною в договорі страхування, крім ви­падків переїзду страхувальника за новою адресою, про що повідомляється страховику письмово.

Відповідно до Закону України "Про заставу" момент виник­нення права застави визначається:

• з моменту укладання договору застави;

• з моменту нотаріального посвідчення договору застави, якщо він підлягає нотаріальному посвідченню;

• у момент передачі заставодержателю предмета застави, якщо предмет застави відповідно до закону або договору повинен зберігатися в нього;

• з моменту укладання договору про заставу, якщо переда­чу заставодержателю предмета застави здійснено до укла­дання договору.

Цей факт важливо враховувати ще й тому, що момент по­чатку дії основного зобов'язання, наприклад, отримання кредиту, може бути відстрочено від встановленої дати за різних обставин. Тобто предмет застави перебуватиме під підвищеним ризиком значний час, а в платі за страхування (страховому платежі) це не буде враховано, що може ускладнитися невиправданими збитка­ми для страховика.

Крім цього, важливою обставиною є те, що об'єктом страху­вання предмета застави є майно, яке перебуває у володінні або в розпорядженні страхувальника і яке відповідно до законодавства України може бути ним відчужене та на яке може бути звернене стягнення:

• об'єкти нежитлового фонду: будівлі, споруди з конструк­тивними елементами, обробленням та інженерним облад­нанням;

• об'єкти житлового фонду: приміщення (квартири), вклю­чаючи майно, елементи оброблення та обладнання;

• передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини;

• обладнання, транспортні засоби;

• об'єкти незавершеного виробництва та капітального будівництва;

• інвентар, готова продукція, товари, сировина, матеріали та інше майно.

Не підлягають страхуванню приміщення, що передаються в заставу, які потребують капітального ремонту, розташовані в бу­динках, що перебувають в аварійному стані або підлягають зносу.

Відповідальність страховика настає в разі загибелі або ушкодження майна внаслідок: бурі, урагану, зливи, обвалу, зсу­ву, дії підземних вод, удару блискавки, пожежі, вибуху, затоп­лення, аварій опалювальної системи, водопровідних і ка­налізаційних мереж.

Перелік конкретних ризиків, з яких страховик несе відповідальність, зазначається за згодою сторін у договорі страху­вання.

За настання страхового випадку заставодержатель (особа, яка видала кредит заставодавцю) має переважне право задово­льнити свої вимоги із суми страхового відшкодування. Страху­вальник не звільняється від обов'язків за договором страхування.

Страхова сума за договором страхування предмета застави не може перевищувати розміру вартості заставленого майна. Вартість майна, яке приймається на страхування, підтверд­жується балансом юридичної особи, рахунком-фактурою, довідкою інвентарного бюро, накладною та іншими бухгалтерсь­кими документами, а також експертною оцінкою фахівця.

Для прийняття рішення про виплату страхового відшкоду­вання залежно від характеру страхового випадку подають такі до­кументи:

• договір страхування;

• заяву страхувальника;

• висновок про страховий випадок, складений експертною комісією, який містить причини і можливі наслідки стра­хового випадку;

• позови, які пред'явлено страхувальникові у зв'язку з подією, що сталася;

• рішення суду або аудиторський висновок, який містить розміри сум, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з настанням страхового випадку, який включається до обсягу відповідальності страховика за договором страхування;

• документи з компетентних органів;

• кошторис на відновлення, калькуляцію збитку.

Розмір збитку визначається, виходячи з дійсної (страхової) вартості майна на момент укладання договору страхування з ура­хуванням зносу.

Кожна зі сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи, яка проводиться за рахунок сторони, що її вимагає.

У разі ушкодження майна збиток визначається в розмірі ви­трат на його відновлення.

Майно визнається загиблим, коли відновлювальні витрати з урахуванням зносу разом із залишковою вартістю перевищують 70% дійсної (страхової) вартості застрахованого предмета.

Якщо на момент, коли настав страховий випадок, стосовно страхувальника діяли., договори страхування інших страхових ор­ганізацій, страховик виплачує відшкодування в частині, яка при­падає на його частку за сукупною відповідальністю, згідно з прин­ципом контрибуції.

Страхування виданих та прийнятих гарантій ( поручительств)

Страхувальник при страхуванні виданих гарантій (по­ручительств) - дієздатний громадянин або юридична особа на забезпечення виконання зобов'язань якого поширюються ці га­рантії (поручительства) та який уклав із страховиком договір страхування.

Гарантія (поручительство) - договір (контракт), за яким поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповіда­ти за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в час­тині його. Гарантія (поручительство) може забезпечувати лише дійсну вимогу.

Договір гарантії (поручительства) повинен бути укладений у письмовій формі. Недотримання письмової форми спричинює недійсність цього договору гарантії (поручительства).

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальни­ка, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані зі збитками, завданими страхувальникові внаслідок неможливості виконання гарантом (поручителем) своїх зобов'язань в обсягах і в терміни, визначені гарантією (поручительством).

Страховими випадками є невиконання (повне або частко­ве) гарантом (поручителем), а також неналежне виконання своїх зобов'язань в обсязі та в терміни, визначені в письмовій гарантії (договорі поручительства), яке призвело до матеріальних збитків і сталося внаслідок:

а) аварії або катастрофи на місці виконання зобов'язань;

б) протиправних дій третіх осіб стосовно гаранта (поручителя);

в) банкрутства гаранта (поручителя);

г) стихійних лих під час і на місці виконання зобов'язань. Страховик не несе відповідальності за договором стра­хування, якщо страховий випадок стався:

а) під час надзвичайного, особливого чи військового стану, оголошеного органами влади в країні або на території дії догово­ру страхування;

б) під час громадських заворушень, революції, заколоту, по­встання, страйку, путчу, локауту або терористичного акту;

в) у разі впливу ядерної енергії;

г) внаслідок протизаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, у тому числі внаслідок видання цими органами та посадо­вими особами документів, які не відповідають чинному законо­давству України.

Страхування не поширюється на курсову різницю, штра­фи та інші непрямі збитки.

Договір страхування укладається на підставі письмової за­яви страхувальника за формою, встановленою страховиком. Для оформлення договору страхування страховик може вимагати до­даткові документи, що характеризують ступінь ризику:

При укладанні договору страхування з метою визначення ступеня страхового ризику страхувальник повинен надати стра­ховикові такі документи:

• нотаріально завірену копію письмової гарантії (договору поручительства);

• офіційно завірені документи, які містять факт та умови існування майнових зобов'язань сторін, зазначені у дого­ворі страхування;

• опис товарно-матеріальних цінностей або іншого май­на страхувальника-гаранта, які можуть стати забезпе­ченням права регресних вимог страховика в разі на­стання страхового випадку, передбаченого договором страхування, та виплати страховиком страхового відшкодування;

• баланс або довідку про фінансовий стан гаранта, підтвер­джені аудитором (аудиторською фірмою);

• інші документи, необхідні страховикові для визначення ступеня ризику настання страхового випадку.

Для отримання страхового відшкодування страхуваль­ник надає такі документи:

• письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

• оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

• документ, що посвідчує особу одержувача страхового відшкодування;

• довіреність від страхувальника на отримання страхового відшкодування;

• ¶копію або оригінал гарантії (поручительства);

• акти аудиторських перевірок фінансового стану страху­вальника;

• акт несплати передбачених гарантією або поручительст­вом платежів;

• акт невиконання договірних зобов'язань, щодо яких діє гарантія (поручительство);

• акт невиконання гарантом (поручителем) своїх зо­бов'язань з наданої гарантії (поручительства);

• акт аудиторської перевірки фінансового стану гаранта (поручителя);

• інші документи, зазначені в договорі страхування.