2. Обов'язкове страхування деяких видів тварин

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, зни­щення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та про­довольчої безпеки держави та на підставі Порядку й правил, за­тверджених Постановою Кабінету Міністрів №590 від 23 квітня 2003 р., а також з метою створення сприятливих умов для розвит­ку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту еко­номічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов'язковому страхуванню підлягають:

1. племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, ко­зи, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програ­мою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (ге­нетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі), віком від 1 року;

2. зоопаркові тварини віком від 1 року;

3. циркові тварини віком від 1 року.

¶Суб'єктами обов'язкового страхування є:

• страхувальники - власники тварин, що підлягають обов'язковому страхуванню;

• страховики, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із загибеллю, знищен­ням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах дер­жавної, комунальної або приватної власності страхувальнику, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків.

Обов'язковому страхуванню не підлягають тварини:

• що перебувають у місцевості, в якій введено каран­тинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження;

• хворі, виснажені та ті, щоперебувають у стані дородово­го чи післяродового залежування;

• тварини, у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать загибель, знищення, вимуше­ний забій тварин внаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибу­ху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрап­ляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страхова сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Договором обов'язкового страхування передбачається франшиза, розмір якої становить 10% страхової суми на страхо­вий випадок.

Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов'язкового страхування становлять 5% страхової суми.

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику такі документи:

1. заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;

2. договір обов'язкового страхування;

3. акт про настання страхового випадку, складений страхо­виком;

4. довідку (протокол, акт тощо) компетентних органів та матеріалів проведеної страховиком перевірки;

5. довідку про здачу страхувальником тварини на вимуше­ний забій та отриману за це суму компенсації;

6. акт про направлення тварини на вимушений забій;

7. документ, що підтверджує непридатність до вживання (переробки) м'яса (всієї туші або частини), шкіри тощо виму­шено забитої тварини;

8. висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експерти­зи, якщо тварина загинула внаслідок отруєння;

9. квитанцію або прибутково-касовий ордер про внесення плати за лікування хворої тварини, рецепт лікаря ветеринарної медицини, засвідчений печаткою, дорожній лист;

10) документи, що підтверджують витрати на превентивні заходи.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається у страховому акті, який складається страховиком або уповноваженою ним особою за формою, що встановлюється страховиком як різниця між страховою сумою, встановленою цим договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вжи­вання (переробки) м'яса, шкіри тощо.

У розрахунок прямих збитків включаються також витра­ти на ліки, введення їх хворій тварині, транспортні витрати за до­ставку тварини за направленням спеціаліста ветеринарної ме­дицини на м'ясозаготівельний пункт, а в разі загибелі тварини -витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізованого підприємства.

Якщо в день настання страхового випадку в господарстві страхувальника утримувалося більше тварин страхового віку і од­ного виду, ніж застраховано, страхова сума, визначена в договорі, ділиться на фактичну кількість тварин. Страхове відшкодування в такому разі виплачується в розмірі страхової суми на одну тва­рину. Решта тварин вважаються застрахованими до кінця терміну дії договору страхування.

3. Правила добровільного страхування майна

сільськогосподарських підприємств, орендарів,

селянських (фермерських) господарств

Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з володінням, користуван­ням і розпорядженням такими видами майна:

1. урожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень плодоносного віку, в тому числі врожай тих культур, що вирощуються в захищеному ґрунті;

2. багаторічні насадження, тобто плодово-ягідні кущі та де­рева, що ростуть у садах, та виноградники;

3. будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного капітального будівництва, передавальні пристрої, силові,робочі та інші машини, транспортні засо­би, рибальські та інші судна, засоби лову, інвентар, про­дукція, сировина, товари та інше майно.