Тема 4. Страхування від нещасних випадків

1. Загальні відомості про страховий захист життя, здоров'я та працездатності громадян від нещасних випадків.

2. Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транс­порті.

3. Добровільне індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

1. Загальні відомості про страховий захист життя,

здоров'я та працездатності громадян

від нещасних випадків

У житті тієї чи іншої людини часто трапляються нещасні ви­падки, які, як правило, неможливо передбачити, а отже, запобігти їм. Гарантією як фінансового так і соціального захисту від збитків, завданих ними, є страхування від нещасних випадків.

Нещасний випадок -раптова, короткочасна, непередба­чена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що при­звела до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я людини.

Страхування від нещасних випадків, на відміну від страхуван­ня життя, є ризиковим видом страхування. По-перше, це означає, що настання страхового випадку можна передбачити з певною мірою вірогідності, а, по-друге, якщо ймовірна подія настає, то застрахова­ний одержує страхову суму, якщо ні, то виплата не здійснюється.

Страхування від нещасних випадків доповнює, але не замінює соціальне страхування, основами якого є законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня та Закон України від 23 вересня 1999 р. „Про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Відшкодування шкоди, медична, про­фесійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом соціаль­ного страхування від нещасних випадків - некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту і має статус юридичної особи.

Страхування від нещасних випадків як послуга ко­мерційних страхових компаній за формою проведення може бути обов'язковим та добровільним. А останнє - індивідуальним та ко­лективним.

Компанії, які мають ліцензії на здійснення страхування від нещасних випадків, при укладенні договорів страхування врахо­вують ряд факторів:

1. професія та умови роботи;

2. вік та стан здоров'я;

3. заняття спортом, хобі, керування автомобілем (мотоцик­лом інші заняття застрахованого).

Найважливішим критерієм відбору ризику й становлення страхових тарифів є професія. Різні професії по-різному небез­печні щодо ймовірності настання нещасних випадків. Тому при укладенні договору страхувальник повинен детально описати свою професію та її особливості, оскільки професії, що мають од­накову назву, можуть мати різний ступінь ризику. Якщо особа працює за декількома спеціальностями, то ступінь їхньої ризико­ваності береться дещо вищим, ніж указано в тарифі.

У правилах страхування від нещасних випадків страхові компанії виділяють, як правило, чотири групи ризику професій:

1. група - офісні працівники та персонал, що не залучений до промислового виробництва;

2. група - особи, що зайняті в процесі виробництва (машинобудівельна, деревообробна, легка промисловість), будівельни­ки, працівників залізничного, річкового транспорту, водії;

3. група - працівники металургійної, нафтової та газової промисловості, морського та океанського транспорту, мото­циклісти;

4. група - робітники галузей з підвищеним ступенем небез­пеки (підривники, працівники хімічного виробництва, водолази, електрики високовольтних ліній, пожежники тощо).

Важливим критерієм відбору ризику є здоров'я. Попе­редній медичний огляд застосовують у спірних і неясних випад­ках. Страхова компанія бере до уваги ті захворювання та фізичні дефекти, які:

• зумовлюють настання нещасного випадку;

• подовжують період видужування;

• збільшують витрати на лікування;

• ускладнюють визначення факту настання нещасного ви­падку.

Ризик нещасного випадку збільшується разом із віком, оскільки людина поступово втрачає рухливість та окремі ре­флексні рухи, що може призвести до настання нещасного випад­ку, хоча літнім людям притаманна більша обережність і менша схильність до ризику. Крайній вік страхувальника майже всі стра­хові компанії схильні визначати не вищим ніж 65 років, пом'як­шуючи цей пункт умовами, що у випадку, коли фізична особа вже була застрахована раніше, то страхування може подовжити до 70-75 років.

Страхові компанії не схильні підписувати договори з особа­ми, які вимагають укласти їх на дуже високі страхові суми, та з та­кими, що мають несприятливе матеріальне становище або з яки­ми траплялися нещасні випадки кілька разів за невеликий період часу.

Наслідком нещасних випадків може бути:

1. тимчасова непрацездатність;

2. інвалідність;

3. смерть.

Під непрацездатністю розуміють неможливість продовжу­вати професійну діяльність або виконувати звичні обов'язки про­тягом певного проміжку часу. Непрацездатність має зворотний ха­рактер, тобто минає під впливом лікування. Експертиза тимчасо­вої непрацездатності здійснюється у лікувально-профілактичних установах і засвідчується лікарняним листом або відповідною довідкою. Якщо термін перебування на лікарняному за непрацез­датністю перевищує 4 місяці, постраждалий проходить медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), яка може визнати стійку втрату непрацездатності і встановити певну групу інвалідності.

Інвалідність може бути встановлена на строк від 1 до З років або безстроково. Безстрокова інвалідність означає постійну інвалідність, під якою розуміють фізичні або функціональні втра­ти, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна інвалідність може бути двох видів: загальна або часткова.

До першої відносять невиліковну розумову непо­вноцінність, повну сліпоту, повний параліч, втрату чи немож­ливість дії обома руками, обома ногами, будь-яке інше пошкод­ження, яке зумовлює повну нездатність до будь-якого виду робіт.

Якщо інвалідність не відповідає попередньому визначенню, то вона відноситься до часткової.

Ступінь втрати здоров'я впливає на величину страхової су­ми, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасно­го випадку.

Максимальна страхова сума виплачується у випадку смерті страхувальника.