4. Добровільне страхування додаткової пенсії

Добровільне страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття, але незважаючи на його доцільність із різних причин досі не набуло в Україні достатнього розвитку. Крім того, з 1 січня 2004 р. в нашій державі розпочинається ре­форма системи пенсійного забезпечення громадян, до реалізації якої залучені також комерційні страхові компанії.

Зазначимо, що пенсійне страхування призначене для охоро­ни матеріальних інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня життя при дожитті до похилого віку.

Договори страхування укладаються індивідуально, а також з групою осіб.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установле­ним договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розшире­на за домовленістю сторін. Так, додатково до умов договору стра­хування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Страхова компанія може надати страхувальникові можливість укласти до­говір страхування на користь іншої особи.

Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укла­даються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і не­залежно від стану здоров'я. Час початку виплати додаткової пенсії може бути пов'язаний з настанням пенсійного віку, а також визначений за домовленістю сторін.

Страхова сума обумовлюється при укладанні договору стра­хування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія. Крім цих основних ви­плат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові виплати, які є наслідком участі страхувальника у прибутку стра­хової компанії. Страхувальникові надається право сплатити стра­хові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір стра­хових внесків залежить від страхової суми, віку й статі страху­вальника (застрахованої особи).

Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування мо­же бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду. Але можливі випадки, коли застра­хований не дожив до моменту виплати пенсії або отримував її лише протягом дуже малого періоду. У цих випадках відповідно до умов страхування страхова компанія або виплачує вигодонабувачу (спад­коємцям) певну кількість пенсій (визначається під час укладання до­говору страхування), або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка вже була сплачена застрахованому за його життя.

При укладанні договору страхування встановлюється поря­док виплати пенсій (щомісячно, за кожен р. тощо).

Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а в разі його смерті - вигодонабувач, який визначений застрахова­ним, у повному обсязі додаткової пенсії, передбаченої для застра­хованого, або в її частині пожиттєво. Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання пільг страхувальникам. Так, після визначе­ного терміну страховик може надати страхувальнику можливість отримати позику під заставу накопиченого до часу звертання за позикою резерву.

5. Місце комерційних страхових компаній у реалізації реформи в Україні

Донедавна в Україні основним джерелом пенсій був цент­ралізований державний пенсійний фонд, створений у межах солідарної системи пенсійного забезпечення. За Законом "Про за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий у 2003 р. і набрав чинності з початку 2004 p., держав­ну систему було кардинально перебудовано. До першого (дер­жавного) рівня додались обов'язкова і добровільна приватні си­стеми Але перш ніж перейти до характеристики запроваджуваної реформи, зупинимось на проблемах донедавна чинної пенсійної системи, коло проблем якої можна окреслити так:

1. Відсутність диференціації розмірів пенсій залежно від трудового вкладу. Середній розмір пенсії становить 25 - 30% середньої заробітної плати в галузях економіки, крім того пенсія обмежується максимальним розміром, який у даний час перевищує середній розмір пенсії лише на 10%.

2. Відсутня можливість успадкування пенсійних коштів у разі, якщо особа померла раніше, ніж досягла пенсійного віку, або отримувала пенсію протягом ко­роткого терміну.

Демографічні проблеми. В Україні демографічна ситуація - одна з найскладніших у Європі. Кількість населення ско­ротилося з більш ніж 50 млн у радянські часи до близько 48 млн. Навіть з урахуванням нещодавнього зростання серед­ньої тривалості життя Україна щорічно втрачає 500 тис на­селення через зменшення народжуваності та міграцію, яка включає високий рівень незаконного вивезення ук­раїнських громадян за кордон. Якщо на початку 60-х років минулого століття населення України, старше 60 років становила і 1%, то нині його чисельність майже подвоїлась і вже, починаючи з 2011 р. почне стрімко зростати до рівня майже 30% населення України. Зараз платники пенсійних внесків, яких близько 23 млн, чисельно переважають 14,5-15 млн. отримувачів пенсійних виплат, але, за прогно­зами, коефіцієнт залежності погіршуватиметься, і, якби си­стема залишалась нереформованою, до 2020 р. він сягнув би рівня 11 пенсіонерів на 10 працівників. Незабезпеченість джерел фінансування виплати пенсій у наступні роки у зв'язку з демографічними змінами призведе до збільшення податкового наванта­ження на працівників і роботодавців. Якщо не реформувати пенсійну систему, то доведеться ( підвищувати ставки відрахувань до солідарної системи як мінімум до 43%, завдяки ньому лише збережеться діюче співвідношення між середньою пенсією та середнім розміром заробітної плати. Доведення рівня середньої пенсії до 60% від середньої заробітної плати вимагатиме підвищення зазначеної ставки внесків до 74%.

4. В ідсутність правового поля для додаткового пенсійного забезпечення. Значна частина коштів Пенсійного фонду використовується для перерозподілу з метою фінансування пільг окремим категоріям пенсіонерів. Існує близько 20 законів України, які вста­новлюють більш високі розміри пенсій окремим кате­горіям громадян або надають право дострокового виходу на пенсію. Це означає, що сплата внесків усіма здійснюється на однакових підставах, а пенсійні пільги надаються за рахунок перерозподілу внесків. Кількість пенсій за віком, призначених достроково, збільшилась у 2 рази, а темпи такого зростання за 7 років перевищують показники зростання за попередні 20 років. Зараз 28% пенсіонерів пенсії призначено достроково.

Стимулює до споживацьких настроїв, бо списання за­боргованості та пені до Пенсійного фонду становить 2,3 млрд грн, в тому числі пені 1,2 млрд грн, розстрочено 0,3 млрд грн. Україна, найбільша після Росії країна Співдружності Неза­лежних Держав (СНД), стала останньою, що пішла в напрямі за­провадження трирівневої пенсійної системи в стилі Світового банку (рис. 3.1). Довгострокову стратегію пенсійної реформи ще в 1998 р. розробила компанія ПАДКО, підрядник Агентства США з міжнародного розвитку; згодом компанія виграла тендер AMP на реалізацію автономного пенсійного проекту.

Серед ключових змін - перехід від призначення пенсії за останньою заробітною платою до обчислення на підставі 1% се­реднього заробітку за всі роки трудової діяльності. Законом та­кож запроваджується накопичувальний фонд - український варіант обов'язкового другого рівня, початок роботи якого очікується в 2007 р. Участь у накопичувальному фонді буде обов'язковою для всіх працівників, яким залишилося 20 років до виходу на пенсію, і добровільною для тих, кому залишилося пра­цювати від 10 до 20 років. Тоді зазначений вище коефіцієнт для осіб, що приєднаються до цієї обов'язкової пенсійної системи, зменшиться до 0,8%.

На початку 2005 р. набирає чинності новий порядок індек­сації пенсій швейцарського типу: пенсії частково індексувати­муться у відповідності з минулорічним темпом інфляції, а також на визначений урядом коефіцієнт, що становить не менше 20% темпів зростання реальної заробітної плати.

Забезпечення так званих пільгових пенсій - шахтарям та іншим працівникам, що працюють у шкідливих умовах і мають право на виплати у підвищеному розмірі та на достроковий вихід на пенсію, тепер покладається на їхніх роботодавців.

Другий пенсійний рівень в Україні створюється як обов'яз­кова накопичувальна система, що фінансується за рахунок внесків у розмірі 7% заробітної плати. Пенсійний фонд України здійснюватиме функції адміністратора та ведення обліку в сис­темі - завдання, які він уже виконує в державній системі. За оцінками, коли другий рівень почне функціонувати, він щорічно накопичуватиме 500 млн доларів (404 млн євро). На відміну від інших країн Центральної та Східної Європи, в Україні функціонуватиме тільки один фонд. Таке рішення обґрунтовують тим, що в схемах з багатьма компаніями з управління фондами в інших країнах має місце поглинання значної частини активів га­луззю фінансових послуг.

Добровільна накопичувальна система буде реалізуватись через страхові компанії та недержавні пенсійні фонди. Закон „Про недержавне пенсійне забезпечення" передбачає три типи схем ор­ганізації недержавних пенсійних фондів: корпоративні пенсійні фонди, засновані одноосібними роботодавцями або холдингови­ми компаніями з багатьма дочірніми підприємствами; професійні схеми, засновані профспілками і роботодавцями; фонди, засно­вані підприємствами галузі фінансових послуг, такими як банки і страхові компанії. Рада фонду призначає управляючих активами, які зобов'язані мати спеціальну ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, та окремого зберігача. Вико­нувати функції адміністратора може будь-яка з вищезгаданих юридичних осіб або, за контрактом, професійний адміністратор. У даний час галузь фінансових послуг більше цікавить управління активами, тому однією з потенційних проблем може стати брак досвідчених банків-зберігачів. Крім того, члени ради фонду за за­коном мають здати відповідний екзамен.

Добровільні фонди розглядають як критично важливе до­повнення до першого рівня, який буде пропорційно скорочувати­ся. І корпоративні, і професійні схеми вимагають обов'язкових внесків роботодавців, які в розмірі до 15% заробітної плати звільняються від оподаткування. Роботодавці мають право вста­новлювати відмінні розміри внесків за окремих працівників лише виходячи з віку і стажу, але не статусу.

Водночас пенсійна реформа не могла пройти без заперечень, особливо там, де йшлося про інвестиційні правила. На другому рівні вони включають такі обмеження: 50% на банківські депози­ти, 50% на українські державні облігації, 10% на муніципальні облігації, 20% на українські корпоративні облігації, 40% на акції українських емітентів, 20% на іноземні державні облігації з рей­тингом агенції Мудіз не нижче А, 20% на акції та облігації інозем­них компаній, по 5% на іпотечні облігації, нерухомість і доро­гоцінні метали і 10% на будь-яку одну компанію.

За регіональними стандартами, ці правила великою мірою орієнтують інвестиції на цінні папери приватного сек­тора, причому недержавним фондам дозволено інвестувати у приватному секторі навіть ще більшу частину своїх активів. На відміну від України, в більшості приватних, пенсійних сис­тем Центральної Європи не існує обмеження на інвестиції у вітчизняні державні облігації, і, як правило, основна маса ак­тивів інвестується саме в державні цінні папери - десь 80%, як наприклад в- Угорщині. Проте обмеженість українських ринків породжує занепокоєння кінцевою безпекою пенсійних активів. У 1998 р. збанкрутував банк "Україна", один з найбільших у країні, а ряд з більш ніж 150 банків країни для залучення коштів пропонують ставки по депозиту, що переви­щують ринкові.

Однак, приватна пенсійна галузь, безперечно, матиме свій вплив на ринки капіталу.

Тепер розглянемо загальні переваги запропонованої пенсійної реформи і зазначимо, що реформа забезпечує:

1. Створення всеохоплюючої системи пенсійного стра­хування (включаючи, зокрема, найманих працівників у всіх галузях економіки; осіб, які ведуть особисте підсобне господарство; осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю; державних службовців; військовослуж­бовців).

2. Можливість збалансування демографічних та еко­номічних ризиків у системі пенсійного страхування, при функціонуванні солідарної системи, Накопичувального фонду та системи недержавних пенсійних фондів (солідарна система пенсійних виплат більше чутлива до демографічних змін, але практично нечутлива до змін в економічній ситуації, а накопичувальна система - навпа­ки). Таким чином буде створено надійну основу для фінансової збалансованості та стійкості усієї пенсійної системи, що є також принципово важливим і вигідним для працівників.

3. Стимулювання громадян до праці через встановлення максимального ступеня залежності їх майбутньої пенсії від розміру заробітку, з якого сплачувалися страхові вне­ски, та страхового стажу, протягом якого вони сплачува­лися.

4. Сприяння процесам "детінізації" економіки та зростан­ня заробітної плати в народному господарстві.

5. Створення цивілізованих механізмів залучення коштів роботодавців до формування пенсійних заощад­жень їх працівників через корпоративні та професійні не­державні пенсійні фонди.

Формування нових джерел інвестиційних ресурсів для інвестування реального сектора економіки. Причому за­лучені до накопичувальної системи кошти будуть довго­терміновими інвестиційними ресурсами, що дозволить їх вкладати максимально вигідно як для застрахованих осіб, так і для розвитку національної економіки. Залежно від розміру внесків тільки через Накопичувальний фонд можна буде інвестувати протягом 10 років в економіку країни від ЗО до 100 млрд грн.

7. Посилюючий позитивний вплив пенсійної реформи на реформування податкової системи, системи оплати праці, розвиток фондового ринку та ринку капіталів у цілому і т.д.

8. Дає можливість зробити ще один крок до уніфікації за­конодавства України до законодавства Європейського Союзу.

ПЕРЕВАГИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ

1. Можливість отримувати пенсії з кількох джерел (із

солідарної системи, обов'язкової накопичувальної та доб­ровільної накопичувальної систем). Це страхує громадян від бідності в похилому віці (у разі, якщо виплати із солідарної системи під тиском демографічного наванта­ження суттєво зменшаться, залишаться ще відчутні ви­плати з накопичувальних складових пенсійної системи).

2. Встановлення соціальної справедливості через за­лежність майбутнього розміру пенсії від заробітку, з яко­го сплачуються пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачуються (тобто від трудового внеску особи).

5. Можливість підвищити розмір пенсій громадянам за рахунок:

• інвестиційного доходу, отриманого від вкладання коштів, облікованих на персональних накопичувальних пенсійних рахунках, у різні галузі економіки;

• відкладення терміну виходу на пенсію на більш пізній період, у разі бажання самої особи, і отримання актуарного підвищення розміру пенсії.

4. Можливість успадкування коштів, накопичених на персональних накопичувальних пенсійних рахунках, спадкоємцями померлих осіб, що неможливо в умовах солідарної (розподільчої) системи.

5. Користування податковими пільгами, що розповсюд­жуватимуться на кошти, відраховані до накопичувальної пенсійної системи та інвестиційний доход, отриманий від інвестування цих коштів.

6. Залучення коштів роботодавців до процесу формуван­ня пенсійних заощаджень їх працівників через корпора­тивні та професійні недержавні пенсійні фонди. Тобто, створюючи, наприклад, корпоративний пенсійний фонд підприємство братиме на себе зобов'язання сплачувати до нього страхові внески на користь усіх без винятку своїх працівників.

7. Можливість для особи отримувати інформацію щодо використання перерахованих нею до пенсійної системи коштів (як до солідарної, так і до накопичувальної систе­ми). Це створює систему громадського контролю над систе­мою пенсійного страхування та дозволяє кожній особі пла­нувати свій майбутній розмір пенсії і впливати на нього.

ПЕРЕВАГИ ДЛЯ СЬОГОДНІШНІХ ПЕНСІОНЕРІВ

1. Недопущення зменшення, у майбутньому, реальних розмірів уже призначених пенсій або виникнення забор­гованості з виплати пенсій, що могло б трапитися внаслідок очікуваного значного погіршення співвідно­шення між кількістю працездатного населення (яке спла­чує пенсійні внески) та кількістю пенсіонерів (на випла­ту пенсій яким ці внески витрачаються).

2. Поява можливості економії коштів у діючій солідарній системі, які можна буде використовувати для підвищен­ня розмірів уже призначених пенсій, що досягатиметься за рахунок:

• фінансування Пенсійним фондом із страхових внесків лише трудових пенсій. Виплати за іншими пенсійним про­грамами (соціальні пенсії, підвищення розміру пенсії окре­мим категоріям працівників) будуть здійснюватися за раху­нок коштів Державного бюджету та інших джерел, що дасть можливість спрямовувати вивільнені кошти на фінансування трудових пенсій. Тобто і Державний бюджет, і робото­давці оплачуватимуть соціальні пенсії, а також різницю між розмірами трудових пенсій та підвищеними розмірами пенсій, які призначаються окремим категоріям осіб (такі витрати більше не будуть здійснюватися за рахунок коштів, які спрямовуються на виплату трудових пенсій); • впорядкування ступеня диференціації розмірів пенсій (тобто різниці між їх максимальним та мінімальним розмірами) через встановлення однакового для всіх кате­горій громадян розміру заробітку, з якого сплачуються страхові внески та, відповідно, призначатимуться пенсії.

3. Здійснення обов'язкової щорічної індексації розмірів пенсій на повний розмір інфляції, а також підвищення купівельної спроможності пенсій шляхом їх підвищення на певний відсоток росту середньої заробітної плати в Україні.

4. Наявність права вибору: отримувати пенсію, призначе­ну за законодавством, що діяло до набрання чинності но­вого Закону, чи отримувати пенсію, обчислену за норма­ми нового законодавства.

Необхідною умовою пенсійного реформування є підготовка суспільства, його свідомості до сприйняття нової пенсійної систе­ми. Пенсійна реформа може бути успішною лише за умови усвідо­млення всіма верствами населення ЇЇ необхідності й необоротності.

Контрольні питання

1. Які особливості властиві сфері страхування життя?

2. З якою метою у сфері страхування життя використову­ються таблиці смертності?

3. На яких умовах реалізується послуга змішаного страху­вання життя?

4. Чим страхування дітей та весільне страхування відрізняється від змішаного страхування життя?

5. Чиї інтереси захищає довічне страхування?

6. Які переваги страхувальникам надає страхування додат­кової пенсії?

7. Розкрийте зміст реформи системи пенсійного забезпечен­ня в Україні, яка розпочалася 01.01.2004 р.

8. Які переваги надає реформа системи пенсійного забезпе­чення працюючим громадянам?

Які переваги надає реформа системи пенсійного забезпе­чення сьогоднішнім пенсіонерам?