6. Вимоги до організації та проведення діагностичного обстеження дітей з порушенням зору

До проведення психодіагностичного обстеження дітей з порушенням зору висуваються такі загальні вимоги:

• процедура обстеження повинна організовуватись відповідно до особливостей віку дитини, для оцінки рівня розвитку психічної діяльності дитини необхідно включити її в ведучу для її віку активну діяльність, для дитини дошкільного віку – ігрова, для школяра – навчальна;

• методики, які використовуються для вивчення дітей, повинні бути зручними для користування, мати можливість математичної обробки даних, а також враховувати особливості процесу виконання завдань (В.І.Лубовський); аналіз отриманих результатів повинен бути якісно-кількісним: якісний аналіз дозволяє виявити особливості психічного розвитку дитини і її потенційні можливості, а кількісні оцінки використовуються для визначення ступеня вираженості того чи іншого показника, що полегшує в свою чергу розмежування норм і патологій, дозволяє порівнювати результати, отримані у дітей з різними порушеннями розвитку;

• вибір якісних показників не повинен бути випадковим, а визначатися їх здатністю відображати рівні сформованості психічних функцій, порушення яких є характерним для дітей з порушеннями в розвитку;

• для отримання достовірних результатів важливо встановити продуктивний контакт і взаєморозуміння психолога і дитини;

• для оптимізації процедури обстеження повинен бути продуманий порядок запропонованих завдань, деякі дослідники (А.Анастазі, В.М.Блейхер) вважають доцільним розташовувати завдання за ступенем зростання складності від простого до складного для з’ясування потенційних можливостей дитини, інші автори (І.О.Коробейніков, Т.В.Розанова) пропонують чергувати прості і складні завдання для профілактики втоми.

Також під час організації діагностичного обстеження з дітьми, які мають порушення зору необхідно дотримуватись наступних спеціальних вимог:

• достатня освітлюваність (загальна освітлюваність в приміщенні повинна бути 1000 лк, на робочому місці дитини – 400-500лк), для цього, крім загального освітлення кімнати, кабінету, обов’язково використовуються софіти;

• обмеження зорового навантаження (5-10 хвилин в молодшому і середньому дошкільному віці і 15-20 хвилин в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці); режим зорової роботи встановлюється офтальмологом відповідно до діагнозу і характеру захворювання дитини;

• зміна видів діяльності;

• особливі вимоги до стимульного матеріалу.

7. Особливі вимоги до стимульного матеріалу під час діагностичного обстеження дітей з порушенням зору

Проведення психодіагностики дітей з порушенням зору вимагає використання спеціальних методик, яких, нажаль, досить мало. Адаптація стимульного матеріалу при дослідженні дітей з порушенням зору викликана необхідністю його чіткого і точного сприйняття дітьми і вимагає від тифлопсихолога знання діагнозу захворювання і стану основних зорових функцій досліджуваної дитини: гостроти зору, кольоросприймання, характеру зору. В зв’язку з цим стимульний матеріал для обстеження повинен враховувати індивідуальні особливості і труднощі сприймання матеріалу кожною дитиною. Запропоновані для обстеження завдання можуть складатися з реальних об’єктів, геометричних плоскінних і об’ємних форм, рельєфних і плоскінних зображень в контурному і силуетному вигляді, виконаних в різноманітній кольоровій гамі.

Основні вимоги до характеру стимульного матеріалу

Контрастність запропонованих об’єктів чи зображень по відношенню до фону повинна бути 60-100%. Найкраще діти розрізнюють темні об’єкти на світлому фоні. Величина об’єктів, які пропонуються визначається в залежності від віку, зорових можливостей дитини, які уточнюються разом з лікарем-офтальмологом. Відстань від очей дитини до стимульного матеріалу не повинна перевищувати 30-33 см, а для сліпих дітей – в залежності від гостроти залишкового зору. Розмір перциптивного поля запропонованих малюнків повинен складати від 0,5 до 50^0. Кутові розміри зображень в межах 3-35^0. Фон повинен бути не перевантажений зайвими деталями. В кольоровій гамі бажано використовувати жовто-червоно-оранжеві і зелені тони. Насиченість кольору – 0,8-1,0.

Стимульний матеріал повинен відповідати ряду умов:

• пропорційність співвідношення предметів по величині відповідно до співвідношення реальних об’єктів;

• співвідношення з реальним кольором об’єктів;

• чітке виділенні ближнього, середнього, заднього планів.

Дітям від 2 до 4 років з амбліопією і косоокістю при гостроті зору до 0,3 рекомендується пред’являти зображення в оранжевих, червоних і зелених тонів без відтінків, з високою кольоровою насиченістю і контрастністю по відношенню до запропонованого фону. Розмір об’єктів повинен бути більше 2 см. Пропонувати предмети можна будь-якої форми – як плоскісні, так і об’ємні. При цьому об’ємні предмети потрібно пред’являти не лише для зорового, але й дотикового обстеження. Дітям того ж віку, але з гостротою зору від 0,4 і вище пропонують різноманітні за кольором об’єкти розміром ≥ 2 см.

Під час проведення обстеження необхідно пам’ятати, що при збіжній косоокості з гіперметропічною рефракцією, при розбіжній косоокості і високій ступені міопії дитині необхідно одягати окуляри для близі, а при міопії середнього і слабкого ступеню окуляри при проведенні обстеження не потрібні.

Дітям від 5 до 10 років з амбліопією і косоокістю з візусом до 0,3 з нецентральною, але стійкою фіксацією та з центральною і нестійкою фіксацією рекомендується пропонувати об’єкти під час діагностичного обстеження розмірами більше 2 см переважно оранжевого, червоного і зеленого кольорів. Форми об’єктів обстежуються як зором, так і дотиково. При обстеженні цієї категорії необхідно враховувати, що у дітей є труднощі локалізації погляду на певному об’єкті.

Дітям в того ж віку і з гостротою зору від 0,4 і вище з центральною стійкою фіксацією і з монокулярним, монокулярно-артенуючим і одночасним характером зору, зі збіжною косоокістю можна пропонувати різноманітні об’єкти різних кольорів і розмірів.

Особливістю цієї категорії дітей є труднощі конвергенції і релаксації. У них можуть виникнути труднощі і з сприйманням об’ємних предметів, а також зі сприймання перспективи (зображенням переднього і заднього планів). Під час діагностичної роботи з цією категорію дітей необхідно використовувати вправи на розслаблення конвергенції (направлення погляду вдалечінь і вгору), а також слідкувати, щоб у дітей були в процесі роботи окуляри для близі.

Дітям віком від 5 до 10 років з тією ж гостротою зору з центральною стійкою фіксацією і з монокулярним, монокулярно-альтернуючим і одночасним характером зору, але зі розбіжною косоокістю також можна пропонувати об’єкти різноманітних кольорів і розмірів. Але під час діагностичного обстеження необхідно проводити вправи на підвищення акомодації (направлення погляду вниз на близьку відстань, окуляри у дітей повинні бути для близі.

Основний принцип адаптації методик для дітей з порушенням зору по процедурі дослідження – це збільшення часу на експозицію стимульного матеріалу.

Оскільки у дітей з порушенням зору при виконанні різноманітних завдань можливий суксессивний спосіб зорового сприймання тестового матеріалу (полягає в послідовній обробці інформації на вербально-логічному рівні), тому час експозиції потрібно збільшити в 2 рази. В залежності від особливостей зорового сприймання час виконання завдання можна збільшити від 2 до 10 раз.

Виконання завдань на основі дотикового обстеження потрібно збільшити в 2-3 рази порівняно з виконанням завдань на основі зору.