3. Етапи психодіагностичного обстеження

Діагностико-корекційна, діагностико-розвивальна робота практичного психолога системи освіти повинна мати такі етапи: 1) вивчення практичного запиту; 2) формулювання психологічної проблеми; 3) висування гіпотез про причини явиш, які спостерігаються; 4) вибір методу дослідження; 5) використання методу; 6) формулювання психологічного діагнозу, який повинен також мати й прогноз подальшого розвитку дитини; 7) розробка рекомендацій, програми психокорекційної або розвивальної роботи з дітьми; 8) здійснення цієї програми, контроль за її виконанням.

Початок практичної роботи психолога — це вивчення звертання, яке має форму запиту вчителів, батьків або самих дітей. Адміністрація навчального закладу, педагоги, батьки звертаються до психолога за допомогою у виявленні причин неуспішності й недисциплінованості окремих дітей, у складанні програми роботи з «важкими» класами, передусім із підлітками, у визначенні рівня підготовленості до навчання у школі, у відборі дітей до 1 класу. Вони шукають допомогу психолога у виборі засобів і методів роботи з дітьми з проблемних сімей, у подоланні конфліктів у стосунках з батьками в окремих учнів, у налагоджуванні взаємодії між навчальним закладом і сім'єю, у вирішенні проблем органі­зації позашкільного виховання дітей середньої і старшої школи та ін. Тому для визначення точності запиту, для наповнення конкретним змістом проблеми або сумніву необхідне проведення спеціальної бесіди з людиною, яка зробила запит. Бесіда має допоміжне значення — вона є засобом збирання первісної інформації про дитину, допомагає з'ясувати її труднощі перед взаємодією із ним психолога.

Формулювання психологічної проблеми здійснюється на основі вивчення всієї інформації про дитину. Психолог повинен мати дані про історію розвитку проблеми особи, яка звернулася за допомогою. Формулювання психологічної проблеми має спиратися на аналіз усвідомлених та неусвідомлених проблем дитини, новоутворень вікових періодів їхнього розвитку.

Коли психологічна проблема з'ясована, психолог висуває гіпотези про причини порушень (у спілкуванні, навчанні, вихованні, розвитку, спрямованості інтересів тощо). П. на основі нових даних, допоміжних відомостей, одержаних під час бесіди, виконання певних завдань може змінювати попередні гіпотези та формулювати нові.

Вибір методу дослідження — один із найскладніших етапів. Питання про методи діагностико-корекційної, діагностико-розвивальної роботи викликають багато суперечок щодо ефективності й надійності психодіагностичних засобів, які використовує у своїй роботі практичний психолог.

У психології є два основних підходи до діагностики індивідуальних властивостей: кількісний, що базується на ідеї повторюваності, виявленні статистичних закономірностей, і якісний, що орієнтується на індивіда як на унікальну, неповторну людину, і базується на передумові різноманітної детермінації психічних явищ і багатозначності кожного одержаного психологічного факту. У психологічній службі важливим є поєднання цих підходів, хоча перевага віддається якісній характеристиці одержаних даних. Психологу дуже важливо для успіху справи володіти широким, різноманітним арсеналом психологічних методик і вміло їх використовувати.

Проблема використання психологічного інструментарію полягає не в тому, використовувати чи ні тести та інші методи і методики, а в тому, з якою метою вони використовуються. Діагностичні методики можна використати з метою жорсткого відбору, для виявлення причин окремих порушень або недоліків з метою їх корекції та сприяння розвиткові учасників педагогічного процесу. Використовуючи різні методичні засоби, психолог одержує чіткішу картину індивідуальних особливостей людини, що дає змогу повною мірою виявити і дати психологічну оцінку вирішального чинника. В окремих випадках психолог повинен одержати інформацію швидко і без зайвих витрат часу та людського чинника, для цього використовуються експрес-методики. Щоб більш повно і точно визначити причини того чи іншого психологічного явища або новоутворення, психолог повинен уміти відповідним чином поєднувати результати спостереження і свої власні відчуття з висновками, одержаними в результаті використання тестових та інших об'єктивних методик.

Важливий етап психодіагностичної роботи психолога — формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості піддослідного, іншими словами — психологічний діагноз. Діагноз не просто ставиться за результатами психологічного обстеження, а обов'язково передбачає зіставлення одержаних під час обстеження даних із тим, як виявлені особливості виявляються в життєвих ситуаціях (життєві показники). Велике значення під час встановлення діагнозу має віковий аналіз одержаних даних, причому з урахуванням зони ближнього розвитку піддослідного.

Формулювання діагнозу обов'язково повинно містити і прогноз розвитку дитини на основі всіх етапів дослідження. Прогноз повинен мати два напрями: заходи психолого-педагогічного впливу за умови своєчасного проведення з дитиною корекційно-розвивальної роботи; результати діяльності й поведінки дитини, — якщо такої роботи проведено не буде.

Розробка рекомендацій, програми психокорекційної роботи з учнями, складання довготривалого (або короткочасного) плану розвитку здібностей або інших психологічних новоутворень. Програми корекції і розвитку містять психологічну і педагогічну частини. Психологічна частина розвитку і корекції планується і здійснюється шкільним психологом. Педагогічна частина складається на основі психологічних рекомендацій спільно психологом та педагогами, адміністрацією навчального закладу, класним керівником, батьками — залежно від того, хто працюватиме з дитиною — і виконується педагогами й батьками з допомогою психолога.