18. Продумайте серію питань, за допомогою яких можна отримати уявлення про самооцінку дитини дошкільного віку з порушеннями зору.

За результататами досліджень І.М.Некрасової, І.О.Сасіної, Л.С.Славіної, Є.М.Стерніної та інших визначається, що в результаті неправильного виховання з боку батьків і педагогів у дитини з порушеним зором формується завищена чи занижена самооцінка, яка заважає під час встановлення взаємин з дітьми. Тому вивчення рівня самооцінки та її подальша корекція є важливим напрямком роботи психолога СДНЗ.

Питання для самооцінки дитини дошкільного віку можуть бути такі:

1. Ти любиш, коли тебе хвалять? (Якщо да, то за що?)

Як часто тебе хвалять?

Чи хочеш ти, щоб тебе частіше хвалили? (Якщо не любиш, коли хвалять, то чому?)

2. Яку з будівль ти зміг би зробити? (Потрібно показати 3 будівлі різні по складності).

3. Чи подобається дітям з тобою грати? Які ролі тобі дають діти? Яку роль ти сам би обрав?

19. Ситуація. Під час консультування мама звернула увагу на те, що її син Міша (5 р., ГЗКР 0,05/0,1) залюбки грає наодинці, ніж з однолітками, або надає перевагу спілкуванню з дорослими. На пропозицію: «Іди, пограй з дітьми», він відмовчується.

Відмітьте можливі причини ситуації, що склалася.

Причин ситуації, що склалася, може бути декілька, серед них:

1. Оскільки, у дитини знижений зір, то цілком ймовірно, що у неї відповідно до наукових досліджень наявна відсутність гри, або її значно менша активність, ніж у однолітків з кращим зором. Крім того, гра при порушеннях зору виникає пізніше, не формуються в достатній мірі передумови гри. За даними Г. Шауерте, колективна гра при глибоких порушеннях зору дитині не дається без допомоги дорослої. На розвитку ігрової діяльності відбивається така їх психічна своєрідність як відмежованість від оточуючого, депресивний настрій та аутичні тенденції. Також при глибоких порушеннях зору у дитини виникають труднощі встановлення взаємостосунків з однолітками. Вони можуть не приймати його в свої ігри через невміння грати.

2. Можливий також вплив особистісних якостей: невміння рахуватися з іншими, співпереживати та ін. Можливі також відмінності в інтелектуальному та фізичному розвитку.

3. Окрім того, можливий неправильний стиль спілкування мами з сином. Переважає прямий вплив, про що говорять слова матері: «Іди, пограй…». У взаємостосунках матері з сином переважає дисциплінарна модель спілкування, яка потребує корекційного впливу.

20. Ситуація. Петрик (7 р., гзкр 0,07/0,3) напружений, рухи незграбні, обличчя маловиразне, голос тихий. Про що свідчать Вам дані ознаки? Які рекомендації можна дати мамі.

Дані ознаки свідчать про::

• несформованість невербальних засобів комунікації у дітей з вадами зору через неможливість дистантно-оптичного сприймання мімічних і пантомімічних проявів насамперед дорослого співрозмовника, наслідування якого повноцінно відбувається у дітей з нормальним зоровим сприйманням;

• несформованість невербальних засобів комунікації призводить до недостатнього усвідомлення змісту спілкування, ускладнює процеси встановлення взаємодії та адекватних міжособистісних контактів осіб з порушеннями зору з оточуючими, є однією з причин їхньої скутості і невпевненості в своїй подальшій поведінці в соціальних стосунках.

Мамі можна надати такі рекомендації:

1. Виконувати мімічні і пантомімічні і інші вправи для формування основних соціально-перцептивних навичок невербальних засобів комунікації.

Мама виражає мімікою будь-яку емоцію, а син її називає і відтворює. Необхідно поступово розширювати діапазон почуттів. Дуже важливо заохочувати навіть найменші позитивні зрушення для реалізації принципу стимулювання позитивного емоційного ставлення до матеріалу, який у психокорекційній роботі має визначальне значення.

2. Підібрати вірші, цікаві гумористичні діалоги, де передаються різноманітні дитячі переживання. Завдання для хлопчика полягає у ілюструванні описаних подій і емоцій мімікою і жестами.

3. Розігрувати пантомімічні сценки.

4. Відтворювати ходу різних тварин: зайця, лева, ведмедя, мавпи тощо.

5. Виразно розмовляти, читати вірші, знаходячись за ширмою.

6. Розповідати віршики: пошепки, швидко, дуже голосно, повільно та ін.

21. Ситуація. Мама Владика (6 р., ГЗКР 0,2/0,3), характеризуючи сина, зазначає, що він часто запізнюється, плутає команди праворуч-ліворуч. (Звідси труднощі під час занять, зауваження). В чому може бути визначена причина такої поведінки?

До Вас звернулася мама за психологічною допомогою. Дайте психологічне обґрунтування Вашим діям під час консультування.

1. Уважно її вислухаю. З самого початку консультування необхідно дати зрозуміти мамі, що її уважно вислухають, не перебиваючи при цьому.

2. Намагатимуся задавати уточнюючи питання для конкретизації формулювання запиту мами. Уточнення та навідні питання повинні задаватися пізніше, оскільки власні роздуми психолога можуть містити слова, які значно будуть впливати на свідомість мами, і таким чином позбавлять її можливості правильно сформулювати її проблеми.