9. У дитини з порушеннями зору неадекватні реакції на критику. Запропонуйте їй когнітивні стратегії вирішення цього питання

Аналізуючи неадекватні реакції дитини на критику, їй можна запропонувати такі когнітивні стратегії вирішення питання:

- може бути, у критиці є доза справедливості? У тім, що тобі неприємно чути, можливо, є доля істини? (в цьому разі над критичним зауваження слід подумати);

-може статись, інші теж критикували тебе схожим чином? (з критики тоді потрібно зробити урок);

• чи розуміє людина, яка тебе критикувала, суть справи? (якщо ні, то таку критику слід відкинути);

• чи спрямоване критичне зауваження безпосередньо на тебе? Може це лишень вияв розгубленості, поганого настрою, агресивності? тоді цій людині слід поспівчувати);

- чи не криється за критикою відмінність у поглядах на проблему? І якщо так, то не слід на неї гостро реагувати.

Пошук альтернатив здійснюється з метою уникнути ригідності. Психолог спільно із дитиною обговорює проблему, шукаючи варіанти її розв'язання.

Складність полягає в тому, щоб непомітно підвести дитину до усвідомлення проблеми і знаходження шляхів її розв'язання («Я сам = се зрозумів!»).

10. Складіть план роботи практичного психолога з вирішення типових психологічних проблем школяра з порушеннями зору

• намагайся бути більш реалістичним, коли аналізуєш ситуацію, у якій опинився. Характеризуючи її, по-можливості уникай таких емоційно забарвлених слів, як «ніколи», «завжди»;

• живи сьогоднішнім днем. Будуй плани тільки на сьогодні, й не вимагай надто багато від себе;

• не жалій себе й не відмовляйся від сторонньої допомоги. Дружба - важливий помічник у боротьбі із твоїми проблемами;

• намагайся не думати про минулі події як про поразки;

• ти не повинен відповідати за вчинки інших, але можеш контролювати свою реакцію на них. Головна твоя перемога – це перемога над власними емоціями;

• не намагайся догодити усім - це неможливо;

• -пам'ятай, що ти не самотній. Те. що ти відчуваєш зараз, інші давно пережили. Так з часом буде і з тобою;

• намалюй картину свого майбутнього і порівняй її з тим незначним проміжком часу, який ти переживаєш сьогодні.

11. Наведіть приклади прийомів роботи практичного психолога, які дозволять стимулювати школяра зі зниженим зором до подальшого обговорення його психологічних проблем

• підведення школяра до вибору теми розмови («Про що ми поговоримо сьогодні? Тобі здається, що проблема саме у цьому? Ну і що ти про це усе думаєш?»).

• структуровані висловлювання. Вони передують розмові й окреслюють її межі. («Якщо ми обговоримо дану проблему, то зможемо разом знайти її вирішення, яке б задовольнило нас обох. Чому б тобі не висловити свою точку зору? А я б вислухав її»);

• прямі запитання («Я не певен, що зрозумів тебе вірно. За твоїми словами, так чинить твоя мати чи твій брат? Ти б міг привести конкретний приклад? Що ти маєш на увазі, коли кажеш про це? Що ти робиш, коли сумуєш?»);

• заохочення продовжувати розмову («Ось як? І що далі?»);

• недирективні репліки й відкриті запитання («Розкажи мені, будь-ласка, про це більш детально. Що б ти міг зробити інакше? Як твої справи тепер?»).