7. Розробити рекомендації батькам дитини зі зниженим зором з корекції та профілактики страху темряви

Поширеними формами корекції та про­філактики страхів є арттерапія та ігротера-пія. Вони полегшують емоційний стан дити­ни, рятують її від важких переживань, повязаних з травмами, страхом тощо. Таку корек­цію практичний психолог проводить безпо­середньо в дошкільній установі. Однак в окремих випадках можливе залучення бать­ків до активної участі в корекції страхів у домашніх умовах. Наприклад, існує серія ігрових вправ та ігор для корекції страху темряви:

1. Гра «Про що розповідають пред­мети»

Мета:

а) одухотворення предметів, що знахо­дяться в кімнаті, через ведення діалогу з кож­ним з них;

б) ослаблення почуття самотності дитини, яка перебуває в темній кімнаті.

2. Гра «Хто більше вгадає предметів «на дотик».

Мета:

а) збереження звичних уявлень про обстановку в кімнаті, незалежно від ступеня її освіт­леності;

б) зняття дискомфорту темряви.

На першому етапі гра проводиться у світ­лому приміщенні. Гравці із заплющеними очима обстежують предмети, що знаходять­ся в кімнаті, називаючи їх.

На другому етапі такі ігрові дії організо­вують у напівтемному, а потім у темному при­міщенні. Гравці, обережно пересуваючись по кімнаті за допомогою дорослого, обстежу­ють предмети, що в ній знаходяться, і нази­вають їх. Зрештою допомога дорослого зво­диться до мінімуму.

3. Серія ігор «Хованки» з поступовим переведенням ігрових дій зі світлого в напівтемне і темне приміщення.

Мета:

а) поступова адаптація дитини до тем­ряви;

б) розвиток сміливості, стимуляція бажання перебувати в темній кімнаті без сторонніх.

8. Розробити план роботи шкільного практичного психолога із формування позитивної мотивації індивідуальної психологічної корекції у школах для дітей з порушеннями зору

Для створення у школяра позитивної мотивації доцільно використати такі прийоми:

• подолання недовіри. Діти нерідко відчувають певну недовіру щодо психолога. Часто вони звертаються до нього за допомогою під тиском педагогів, не маючи при цьому власного бажання співпрацювати з ним. Щоб подолати недовіру дитини, її упередженість психолог повинен бути максимально відвертим і відкритим у розмові з нею, вміти тактовно переконувати її у необхідності психологічної допомоги;

• створення сприятливої психологічної атмосфери. Деякі школярі сором'язливі, замкнуті, відчувають дискомфорт в міжособистісному спілкуванні. Саме тому в розмові з ними необхідно робити акцент на питаннях, що їх хвилюють, цікавлять. Школярам часто непросто говорити про свої проблеми, тому розмова не повинна мати офіційний характер, інколи доцільно провести її за межами кабінету, наприклад, під час прогулянки на свіжому повітрі тощо;

• гарантії повної конфіденційності. Дитина часто розглядає психолога як агента педагогів і остерігається говорити з ним відверто. Саме тому ще при першій розмові зі школярем психолог повинен у переконливій формі гарантувати повну конфіденційність бесіди;

• чітке регулювання стосунків у трикутнику «дитина - психолог - педагоги». Роль педагогів повинна бути з самого початку чітко визначена. При проведенні індивідуальної психокорекції повинно діяти правило конфіденційності;

• домовленість про випробувальний термін. Цей захід є корисним тоді, коли дитина неохоче погоджується на індивідуальну психокорекцію або наперед переконана, що бесіди з психологом не принесуть жодної користі. У такій ситуації слід домовитись про проведення пробних бесід. За їх результатами можна буде зробити висновок про те, чи виник між психологом та школярем необхідний для успішної роботи контакт, відкритість, атмосфера взаємної довіри.