2. Напрямки і завдання спеціальної психодіагностики

Перший напрямок спеціальної психодіагностики отримав назву «скринінг», дане слово походить від анг. «SCREEN» і означає «просіювати», «сортувати». На цьому етапі виявляють наявність відхилень в психофізичному розвитку дитини без точного визначення характеру і глибини порушень.

Основними завданнями скринінг-діагностики є:

• своєчасне виявлення дітей з різноманітними порушеннями;

• приблизне визначення спектру психолого-педагогічних проблем дитини;

• вирішення завдань, пов’язаних з оцінкою якості навчання і виховання дітей в навчальному закладі (виявлення недоліків навчально-виховного процесу, навчально-виховної програми тощо).

Виявлення дітей у формі скринінг-діагностики відбувається по різному:

1. Педагоги, коли стикаються в своїй роботі з особливостями дитини, які викликають певні труднощі у навчанні та вихованні, звертаються до психолога навчального закладу для того, щоб він дав оцінку даним особливостям та розробив відповідні рекомендації до роботи з дитиною.

2. Батьки звертаються до психолога для оцінки поведінки або труднощів у вихованні дитини та розробки рекомендацій для виховання дитини. Як правило батьки звертаються до психологів в критичні періоди життя дитини та в період підготовки її до школи.

3. Виявлення дітей з порушеннями розвитку за рахунок спеціально організованого індивідуального чи групового скринінг-обстеження, який відбувається навчально-виховному закладі в плановому порядку.

Проблеми, які характеризують сучасний стан скринінг-діагностики:

• Недостатня кількість науково-обґрунтованого і апробованого діагностичного інструментарію для використання в скринінг-обстеженнях, особливо це стосується при вивченні дітей перших трьох років.

• При розробці скринінг-діагностики достатньо складною є розробка системи критеріїв, по яким можливо розмежовувати дітей раннього і дошкільного віку з нормальним темпом психічного розвитку і тих, які потребують психолого-педагогічної і медико-соціальної допомоги.

• Для отримання необхідної інформації від досліджуваних необхідно враховувати емоційний стан, особистісні особливості досліджуваних, їх самопочуття, негативний минулий досвід тощо.

Другий напрямок спеціальної психодіагностики отримав назву - диференціальна діагностика відхилень в розвитку. Мета даного напрямку визначити тип (вид) порушення розвитку. За результатами цього етапу визначається напрямок навчання і виховання дитини, вид і програма навчального закладу, які б відповідали особливостям і можливостям дитини. Провідна роль в диференційній діагностиці належить діяльності психолого-медико-педагогічної консультації.

Завданнями диференційної діагностики є:

• розмежування ступеня і характеру порушень розумового, мовленнєвого і емоційного розвитку дитини;

• виявлення первинного порушення і вторинних відхилень, тобто визначення складної структури дефекту;

• оцінка особливостей психічного розвитку при порушеннях зору, слуху, опорно-рухового апарату;

• визначення і обґрунтування педагогічного прогнозу.

Диференціальна діагностика здійснюється групою спеціалістів ПМПК, так реалізується комплексний підхід до вивчення дитини з проблемами в розвитку. Робота спеціалістів будується по визначеній системі з врахуванням індивідуальних особливостей дитини. Основною проблемою диференціальної діагностики можна назвати відсутність в спеціальній психології наукових досліджень порівняльного характеру. Оскільки схожі психологічні особливості спостерігаються у дітей, які відносяться до різних нозологічних груп. Так, порушення мовлення зустрічається майже у всіх дітей з порушенням розвитку.

Третій напрямок – феноменологічний. Його мета – виявити індивідуальні особливості дитини, характеристики її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, працездатності, особистості. Під час даного етапу на основі діагностики розробляються програми індивідуальної і корекційно-розвивальної роботи з дитиною. Велику роль на даному етапі відіграють шкільні ПМПк (психолого-медико-педагогічні комісії) та психологи спеціальних навчальних закладів. Конкретні завдання феноменологічного етапу досить різноманітні і специфічні для різних вікових періодів:

• виявлення індивідуальних психолого-педагогічних особливостей дитини;

• розробка індивідуальних корекційних програм розвитку і навчання;

• оцінка динаміки розвитку і ефективності корекційної роботи;

• визначення умов виховання дитини, специфіка внутрішньо сімейних стосунків;

• допомога, пов’язана з труднощами у навчання;

• професійне консультування і професійна орієнтація підлітків;

• вирішення соціально-емоційного проблем.

При вирішенні даних завдань істотну роль відіграє комплексне використання методів психологічної діагностики (експеримент, тести, проективні методики) зі спеціально організованим спостереженням і аналізом продуктів діяльності дітей і підлітків.