33. Умови психічного розвитку дитини з порушеннями зору

Психічний розвиток дитини вимагає постійного управління тобто педагогічного та психологічного впливу.

1. Необхідно доцільно відбирати зміст дитячої діяльності. Зміст визначається з одного боку віком дитини, а з другого завданням виховання в цей період. Так, дитині другого півріччя життя підбирають спеціальні іграшки, граючись з якими у неї розвиваєть сенсорна система, розвивається рухова та емоційна сфери, встановлюється контакт з дорослими.

2. Вироблення нових зв‘язків вимагає постійного тренування, виконання вправ. Дитині властиве прагнення повторювати самі різні, але подібні дії. Так звичка до охайності або вічливості, навички утримання ножиць або вміння пересуватись по квартирі виробляється багаторазовими вправами, в спілкуванні з різними людьми, а у сліпої дитини під керівництвом дорослої людини.

3. Укріплення утворених зв‘язків вимагає позитивного підкріплення. Багаторазово виконані дії та вчинки стають стереотипними. Формування позитивних стереотипів поведінки вимагає правильного педагогічного керівництва з використанням подразників, які викликають позитивну емоційну реакцію. Такими можуть бути слова-схвалення, які підкріплюються ласкавою дією, виразом обличчя.

Багаторазове повторення впливів одних і тих же подразників і відповідних позитивних або негативних реакцій, виробляє у дитини динамічний стереотип поведінки. Він виражений в системі постійних відповідних реакцій на систему відносно постійних подразників.

Пред‘являючи дитині весь час одні і ті ж вимоги і добиваючись від неї відповідних дій, вихователь виробляє у неї ряд динамічних стереотипів. Вони виступають як ціла злагоджена система нервових процесів в різних соціальних проявах дитини: в умінні організувати себе, у великій кількості звичок, манері гратись і спілкуватись з іншими дітьми, ходити, сміятись, слухати інших. Пізніше стереотип проявляється в образі думок людини, рисах її характеру, в її вчинках.

Вироблення динамічного стереотипу вимагає достатньої рухливості утворених нервових зв‘язків. Природньо, що характер, стійкість та швидкість стереотипів не однакові. Вони залежать від індивідуально типологічних особливостей дитини, від особливостей її вищої нервової діяльності. Це відбивається на швидкості утворення нервових зв‘язків, ступіню постійності виробленої реакції. У одних дітей зв“язок утворюється легко, у інших – важко. У одних утворений стереотип виявляється досить стійким, міцним, у інших - легко руйнується. Ці розрізнення в рухливості і врівноваженості нервової системи особливо яскраво виявляються при різкій зміні звичних життєвих умов, коли дитина вимушена змінювати утворений стереотип.

Для того, щоб отримати від дитини певну відповідь на здійснену дію, необхідно навчити її тому, як виконати завдання.

Забезпечуючи поступальний розвиток дитини, щоб викликати її перехід від нижчих форм пізнання до більш високих, від простих малюнків, ігор до більш складних, саме виховання теж повинне змінюватись, тобто розвиватись. Розвиток виховання забезпечує і розвиток людини.

Якщо педагог весь час підвищує свої вимоги до дитини, ускладнює завдання, він тим самим спонукає вихованця до зусилля, яке треба зробити, щоб відповідати на зростаючі вимоги.

Коли дитина підготовлена до того, щоб відповісти на підвищені вимоги педагога, вона ніби робить крок в поступальному розвитку.

Дитина може багаторазово слухати одну і ту ж казку, грати в ту ж гру, але таке повторення не має розвиваючого значення, якщо не буде введено елементів новизни.

Поставивши перед дитиною нові вимоги, дорослий спонукає її здіснити потрібне зусилля. Це спонукання до подолання труднощів, створених для дитини самим вихователем здійснюється педагогом різними засобами, а також шляхом вибору потрібного впливу. Цього досягають не лише підбором змісту занять, спостережень, ігор, поставлених запитань, бесід, але і своєчасно поставленим завданням і тим, як воно поставлене перед дитиною. Так, наприклад, власним включенням в гру вихователька непомітно для дітей навчає їх виконувати правила вічливості, через спілкування “покупця” і “продавця”.

Бесіда з дитиною з приводу здісненого нею вчинка буде мати різний ефект в залежності від того, коли, де і як вона була розпочата дорослою людиною.

Значної ролі відіграє форма спонукання. Необхідно зацікавити дітей у виконанні завдання, враховувати індивідуальні їх можливості.

5. Для того, щоб отримати від дитини певну відповідь на здійснену дію, вихователь навчає її тому, як виконати завдання.

6. Для того, щоб забезпечити розвиток, тобто поступальний рух дитини, щоб викликати її перехід від нижчих форм пізнання до більш високих, від простих малюнків, ігор до більш складних, саме виховання теж повинне змінюватись, тобто розвиватись. Розвиток виховання забезпечує і розвиток людини.

Якщо педагог весь час підвищує свої вимоги до дитини, ускладнює завдання, він тим самим спонукає вихованця до зусилля, яке треба зробити, щоб відповідати на зростаючі вимоги.

Коли дитина підготовлена до того, щоб відповісти на підвищені вимоги вихователя, вона ніби робить крок в поступальному розвитку.

Дитина може багаторазово слухати одну і ту ж казку, грати в ту ж гру, але таке повторення не має розвиваючого значення, якщо не буде введено елементів новизни.

7. Поставивши перед дитиною нові вимоги, дорослий спонукає її здіснити потрібне зусилля. Це спонукання до подолання труднощів, створених для дитини самим вихователем здійснюється педагогом різними засобами, а також шляхом вибору потрібного впливу.

Цього досягають не лише підбором змісту занять, спостережень, ігор, поставлених запитань, бесід, але і своєчасно поставленим завданням і тим, як воно поставлене перед дитиною. Так, наприклад, власним включенням в гру вихователька непомітно для дітей навчає їх виконувати правила вічливості, через спілкування “покупця” і “продавця”.

Бесіда з дитиною з приводу здісненого нею вчинка буде мати різний ефект в залежності від того, коли, де і як вона була розпочата дорослою людиною.

Значної ролі відіграє форма спонукання. Необхідно зацікавити дітей у виконанні завдання, враховувати індивідуальні їх можливості.