Основні напрями діяльності психологічної служби освіти (псо) України

1. Підвищення психолог. культури всіх учасників н.-в. процесу – учнів (студентів), вчителів (викладачів, вихователів), батьків, пед. громадськості.

2. Соц.-пс. діагностика, моніторинг особистісного розвитку і соціальної ситуації розвитку учнів (студентів), прогнозування змін освітньої ситуації та визначення основних її тенденцій.

3. Проектування і соц.-пс. корекція розвитку учнів (студентів) у н.-в. процесі.

4. Пс. експертиза пед. інновацій, методів і методик, оцінка ефективності впровадження програм і проектів.

5. Підвищення кваліфікації практ. психологів і соціальних педагогів, атестація працівників служби.

6. Соц.-пс. і пед. реабілітація дітей і підлітків, які знаходяться у кризовій життєвій ситуації, соц. незахищених дітей і дітей з особливими потребами.

7. Консультативно-методична допомога всім учасникам н.-в. процесу та керівникам освіти різних рівнів.

Напрямки між собою нерозривно пов'язані: вирішуючи перспективні завдання, психолог кожного дня здійснює конкретну допомогу дітям, батькам, вихователям, вчителям.

19. Структура психологічної служби системи освіти

Психологічна служба у системі освіти передбачає два типи організації: психологічна служба навчально-виховного закладу (в яку входить - практичний психолог (або група психологів) в освітньому закладі та районний кабінет психологічної служби) і центр практичної психології відповідного рівня.

Психологічна служба навчально-виховного закладу діє в закладах і установах освіти та підпорядковується адміністративно – керівнику закладу, методично – керівнику психологічної служби відповідного рівня. Працівники психологічної служби входять до педагогічної ради навчально-виховного закладу. Всі рішення, що стосуються долі учня (вихованця, студента), приймаються адміністрацією або радою установи виключно з урахуванням висновків психолога. Усі педагогічні інновації, що запроваджуються в освітньому закладі, рецензуються психологічною службою. Дитячий практичний психолог працює в конкретному навчальному закладі:

‑дитячому садку;

‑ загальноосвітній школі;

‑гімназії;

‑ліцеї

‑дитячому будинку тощо.

І здійснює психологічне вивчення дітей для забезпечення індивідуального підходу до них протягом всього періоду навчання, забезпечення повноцінного розвитку кожної дитини, ранній вияв, попередження і профілактику неуспішності і недисциплінованості дітей. Консультує вихователів, вчителів, адміністрацію освітньої установи, батьків з проблемами навчання і виховання, сприяє підвищенню їх психологічних знань, вирішенню проблем педагогів, як професіоналів.

Регіональні центри практичної психології (районні, міські, обласні) є головними методичними та адміністративними закладами психологічної служби на даному рівні. Психологічні кабінети (або відділи) при районних, обласних, міських (В залежності від структури органів управління конкретного регіону) проводять безпосередню роботу з психологами освітніх установ, контролюють і організують їх діяльність, надають методичну та будь-яку іншу професійну допомогу, пропагують психолого-педагогічні знання, проводять психодіагностику і розвивальну роботу в особливих випадках (складних, спірних) тощо. Консультують адміністрацію навчальних установ з соціально-психологічних проблем управління, створення оптимального соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі та іншим питанням професійної діяльності.

Загальне управління психологічною службою системи освіти здійснює Український центр практичної психології і соціальної роботи. Центр психологічної служби – є головної організацією яка керує діяльністю психологів, які працюють в освітніх установах, психологічних кабінетах. І спеціалістів всіх психологічних служб певного регіону. Центр відповідає за науково-методичне і науково-організаційне забезпечення цих служб, за професійний рівень психологів, які працюють в цих службах.

Це дуже коротке представлення структури і основних напрямів роботи кожної з ланки. Перейдемо до більш докладного висвітлення проблеми в Українській практичній психології, почнемо з головної організації ‑ Українського центру практичної психології та соціальної роботи.

20. Основні напрямки професійної діяльності практичного психолога: просвітницька; профілактична, психодіагностика, психологічна корекція, психологічне консультування тощо.

Просвітницька робота як формування психологічної культури дітей, батьків, педагогів, керівників та працівників освітніх установ (шляхом проведення лекцій, семінарів, „круглих столів”, тренінгів, виступів в засобах масової інформації тощо)

Профілактична робота як забезпечення психічного здоров’я дітей, батьків, педагогів, керівників та працівників освітніх установ, попередження відхилень у розвитку особистості (групи, організації), виникнення конфліктів та напруження в міжособистісних стосунках тощо.

Діагностична робота як психологічне обстеження дітей, батьків, педагогів, керівників та працівників освітніх установ, моніторинг змісту і умов індивідуального (групового, організаційного) розвитку, вивчення причин, що утруднюють діяльність та спілкування між людьми. Принципи побудови психодіагностичної роботи з дітьми різного віку. Форми проведення психодіагностичного дослідження. Основні і допоміжні методи вивчення дітей різного віку.

Психокорекційна робота як усунення відхилень в індивідуальному (груповому, організаційному) розвитку, здійсненні професійної діяльності, в налагодженні міжособистісних стосунків, сприяння у формуванні позитивної життєвої програми та життєвої перспективи.

Психологічне консультування як психологічна допомога людям в ситуаціях життєвого ускладнення (створення умов для здатності людини відшукувати якомога більше варіантів поведінки, понять, почуттів, вчинків тощо з метою забезпечення оптимізації спілкування та взаємодії з людьми, сприяння досягнення людиною цілей особистого росту тощо).

Організаційно-методична робота як підвищення фахового рівня психолога шляхом відвідання семінарів, конференцій, вивчення науково-методичної літератури, робота по удосконаленню кабінету психолога, систематизація і комплектування матеріалів за напрямками роботи тощо.

Форми організаційно-методичної роботи

1. Підготовка до участі в різних колективних психолого-педагогічних заходах установи освіти, міста, області (психологічні консиліуми, творчі зустрічі, семінари, батьківські збори, педради тощо).

2. Розробка психолого-педагогічних і методичних матеріалів (корекційно-відновлювальних і розвивальних програм, методичних рекомендацій батькам і педагогам, психологічних карт, таблиць, бланків протоколів для фіксації діагностичної та іншої інформації).

3. Консультації психолога в навчально-методичних і накових центрах, відділі управління освіти, медичних установах.

4. Організація заходів щодо психодіагностичної роботи відповідно до соціальних запитів.

5. Підготовка і проведення індивідуальних і групових зустрічей з батьками і педагогами щодо аналізу результатів діагностичних досліджень.

6. Робота з профілактики психоемоційного дискомфорту в колективі освітньо-виховної установи.

7. підготовка творчого методичного матеріалу для міського, обласного та республіканського друку.

8. Робота із самоосвіти практичного психолога: вивчення й аналіз періодичної преси, методичної літератури на робочому місці, у бібліотеці тощо.

9. Надання допомогши медпрацівникам і батькам вихованців в організації їхньої самоосвіти з психолого-педагогічниї і методичних питань

10. Підготовка та проведення актуальних зустрічей з педагогічними працівниками з різних питань психолого-педагогічного і методичного характеру.

11. Проведення паспортизації вікових груп, що передбачає:

- накопичення матеріалів психодіагностичної, розвивальної та корекційно-відновлювальної роботи;

- збір інформації про сімї вихованців;

- виявлення деструктивних сімей.

12. Підготовка та проведення тренінгів, психологічних ігор і занять з дітьми.

13.Участь у методичних заходах: фронтальних, тематичних та епізодичних перевірках, педагогічних читаннях, педрадах тощо.

14. Організація роботи з психологічної підготовки дітей до навчання в школі й наступності в роботі дитячого садка й школи.