Заповідна справа

Рівновагу екологічних систем у багатьох випадках людина порушила своєю діяльністю. Тому ці системи треба поступово відтворювати. Для цього потрібно виділяти й охороняти такі природні об'єкти, на яких не позначився або слабко позначився антропогенний вплив. Вони мають бути своєрідними еталонами, за якими можна вивчати природний про­цес формування і розвитку екосистем, що має надзвичайне наукове і господарське значення.

Заповідання буквально означає "заборона", а щодо охорони навко­лишнього середовища — вилучення з господарського користування певних територіальних комплексів з метою підтримання екологічної рівно­ваги, збереження еталонів незайманої природи тощо.

Заповідні, або охоронні, території — це природні комплекси-ландшафти, в яких охороняють і вивчають усі елементи їх: атмосферу, гідро­сферу, ґрунти, рослинний і тваринний світ, пам'ятки природи. Форми заповідних територій можуть бути різними: заповідники, заказники, на­ціональні і природні парки, резервати, пам'ятки природи, ділянки дикої природи:

Найпоширеніші типи охоронних природних територій

Нині у світі налічується понад 20 тис. заповідних територіальних комплексів. Площа їх дорівнює приблизно 92 млн га, що становить 1,6 % території суші.

В Україні нині існує 20 заповідників, великі заповідні території на­лежать національним паркам, заповідно-мисливським господарствам. Функціонує понад 1500 державних заказників і 3700 невеликих заповід­них об'єктів: урочищ, пам'яток природи і парків.

За останні роки в Україні спостерігається тенденція до збільшення природно-заповідного фонду. Тільки за 1995 р. до нього додалися 80 нових територій та об'єктів загальною площею 128 тис. га. У Черні­вецькій області створено національний природний парк Вижницький площею 7,9 тис. га. Виконано проектні роботи щодо створення природ­ного парку Подільські Товтри у Хмельницькій області, природних запо­відників Горгани в Івано-Франківській, Рівненський у Рівненській об­ластях та розширення території природного заповідника Розточчя у Львівській області. Розпочато роботи з проектування національних природних парків у Донецькій, Львівській та Сумській областях.

Заповідники. Це територіальні комплекси, які збереглися в незайма­ному стані і назавжди вилучені з господарського користування. Тут

Найбільші заповідники України

Назва	Область	Рік	Площа,
		створення	тис. га
Чорноморський	Херсонська,
біосферний	Миколаївська	1927	87,3
Дунайський біосферний	Одеська	1998	46,4
Поліський	Житомирська	1968	20,0
Ялтинський
гірсько-лісовий	АР Крим	1973	14,6
Карпатський	Закарпатська,
біосферний	Івано-Франківська	1968	12,8
Асканія-Нова	Херсонська	1921	11,0
Медобори	Тернопільська	1990	10,5
Карадазький	АР Крим	1979	2,9
Український степовий	Донецька, Запорізька	1961	2,8
Луганський	Луганська	1968	1,6
Канівський	Черкаська	1981	1,0
Мис Мартьян	АР Крим	1973	0,2

підлягають охороні усі природні тіла та взаємозв'язки між ними. Го­ловне призначення заповідників полягає в збереженні і розвитку в при­родних умовах особливо цінних або тих, що зникають, представників рослинного і тваринного світу, збереженні екологічних систем як ета­лонів природи.

В Україні найбільшими є заповідники Чорноморський, Дунайський, Карпатський біосферні, Поліський, Асканія-Нова.

Карпатський біосферний заповідник (площа 12,8 тис. га) має особли­ве значення. Це єдина територія, де можна побачити всі характерні для середньої Європи висотно-зональні пояси дубових, букових, смерекових лісів, субальпійської та альпійської рослинності. Тут понад 800 вадів квітко­вих рослин. Близько 1/5 частини всієї флори України росте на цій за­повідній території. Серед поширених рослин чимало ендемічних — дзво­ники буковинські, жовтець карпатський, астрагал України та інші, які більше ніде не трапляються. Різноманітним, багатим і цікавим є тваринний світ.

Чорноморський біосферний заповідник — один з найбільших в Ук­раїні. Його було створено в 1927 р. з метою охорони перелітних і місце­вих птахів та інших цінних місцевих тварин і рослин.

У степовій зоні України в Херсонській області розташовано один з найдавніших заповідників — Асканія-Нова. Його почали створювати ще наприкінці XIX ст., коли було закладено приватні ботанічний сад і зоопарк. У 1919 р. Асканію-Нову було оголошено національним пар­ком, а в 1921 р. — заповідником. Тут у вільному і напіввільному стані утримують тварин майже з усіх континентів планети — бізонів, зубрів, фазанів, страусів. Є тут також дендропарк.

У зв'язку з тим що антропогенний вплив набув глобального характе­ру, а екологічні зміни стають дедалі необоротнішими, виникла потреба створити спеціальну систему екологічного моніторингу (стеження) нав­колишнього середовища. З цією метою на базі звичайних заповідних територій у різних географічних зонах на великих площах було створе­но біосферні заповідники. На відміну від звичайних, до біосферних належать території не тільки з природними, а й з господарськи­ми або іншими дуже зміненими екосистемами, що потребують віднов­лення. Біосферні заповідники мають три основні зони: 1) ядро, яке утворює територія, досить віддалена від районів з інтенсивною госпо­дарською діяльністю, де майже не відчувається антропогенний вплив; 2) буферна зона, яка охоплює території, де вплив людини виявляється слабко; 3) зона, яка охоплює площі, де відбувається активна господарська діяльність, наслідки якої вивчаються.

Функції біосферних заповідників такі: об'єктивне оцінювання стану навколишнього середовища і прогнозування техногенного впливу на біосферу; джерело інформації про стан екосистем, що зазнали змін внас­лідок господарської діяльності людини; міжнародне співробітництво в галузі контролю й охорони природного середовища, збереження гено­фонду біосфери.

Всесвітня система біосферних заповідників почала створюватися з 1973 р. в рамках Міжнародної наукової програми ЮНЕСКО "Люди­на і біосфера". Нині у світі існує близько 300 біосферних заповідників, а в Україні цього статусу набули 4 заповідники — Чорноморський, Асканія-Нова, Карпатський і Дунайський.

Заказники. Це території, де протягом певного часу охороняються окремі види тварин і рослин та інші складові природного комплексу. Інші природні ресурси тут можуть використовуватися у разі, якщо це не завдає шкоди об'єктам, що охороняються. В Україні заказники ство­рюють насамперед там, де є види рослин і тварин, які занесено до Чер­воної книги.

Основна мета створення заказників — збільшення кількості промис­лових тварин, охорона рідкісних тварин і рослин, створення сприятли­вих умов для перелітних птахів чи інших мігруючих видів, збільшення запасів цінних лікарських рослин, відтворення порушених діяльністю людини ландшафтів.

Типи заказників України

Тип заказника	Об'єкт охорони
Ландшафтний Лісовий Ботанічний Зоологічний Орнітологічний Ентомологічний Іхтіологічний Гідрологічний Геологічний	Природні ландшафтні комплекси Лісові насадження Рослини та їх угруповання Тваринний світ Птахи Комахи Риби Болота, озера, ділянки річок і морів Об'єкти живої і неживої природи (печери, скелі)

Резервати, або заповідні урочища, організовують для охорони рідкісних на певних територіях рослинних угруповань, унікальних гео­логічних, гідрологічних та інших об'єктів, тобто цікавих феноменів при­роди, що мають важливе наукове, культурно-освітнє та господарське значення. Площа резервату може становити від 2 до 600 і більше гек­тарів. Як і заповідники, вони підлягають охороні. В разі потреби навко­ло них виділяють захисні смуги. В урочищах заборонено будь-яку діяльність, що загрожує збереженню середовища в природному стані. В Україні заповідними урочищами є Стадщанське озеро (Сумська обл.), Юрківський лиман (Запорізька обл.), Каленикові гори (Тернопіль­ська обл.) та ін.

Національні парки. Це відносно великі території, які являють со­бою кілька екологічних систем, що мало змінені або зовсім не зазна­ли впливу людини. Тут охороняються рослини, тварини, ландшафти з науковою і культурно-освітньою метою. Дозволяється масове від­відування певних ділянок національних парків, але заборонено порушувати природний вигляд ландшафтів. Національні парки — дуже поширена форма територіальної охорони окремих регіонів у багатьох країнах.

Природні ландшафтні парки. Це великі територіальні комплекси. Вони виконують функції охорони і захисту природи. Створюють їх у місцевостях, які за характером природно-історичних умов та естетичніс­тю ландшафтів відповідають лікувальним і туристичним цілям, при­датні для масового відпочинку. Господарська діяльність тут допускається, але спрямована на забезпечення найкращих умов для відпочинку та задоволення культурно-естетичних потреб людей.

Для довідки

В економічно розвинених країнах під заповідники, заказники, національні парки відводяться до 1/3 території. Природно-заповідний фонд України становить понад 2,8 % її території. В Тернопільській, Волинській, Рівненській областях, АР Крим та деяких інших регіонах заповідні ландшафти становлять 6 —3 % території.

Це цікаво знати

У деяких закордонних країнах існують так звані резервати — природні охоронні території, які за своїм призначенням і режи­мом наближаються до заказників або в деяких країнах (Фінляндія, Австрія, Швеція) майже відповідають поняттю "заповідник". Ме­та таких резерватів — збереження природних екосистем у непорушеному стані. Як правило, резервати займають малу територію і бувають різного призначення (комплексні, лісові, зоологічні, бо­танічні).

Відомо, що флора і фауна островів є легко вразливою, саме цим пояснюється, що на островах Океанії 30—40 % органічного світу перебуває під загрозою зникнення. Тому у Новій Зеландії, яка посідає одне з перших місць у світі за площею охоронних територій, крім 15 національних парків створено 1300 природних резерватів площею 400 тис. га. Вони, як правило, невеликі і створені з метою охорони пев­них видів птахів, рідкісних видів рослин, водоспадів, печер. Один з таких резерватів існує на острові Карава (Нова Зеландія) для охо­рони і поновлення чисельності "живої викопної тварини" — сучасни­ка динозаврів — рептилії гатерії.

В Австралії термін "резерват" означає загальну назву охоронних територій, а з 136 природних резерватів 86 віднесено до категорії "наукового резервату".

1. Яку роль в охороні навколишнього середовища відіграють запо­відники?

2. Чому в заповідниках повністю забороняється використання ре­сурсів або дозволяється з метою охорони видів і екосистем?

3. Які заповідники вам відомі? Що охороняється в них?

4. Чому заповідник забезпечує найбільш надійну охорону видів?

5. Чому в біосферних заповідниках здійснюються спостереження за єдиною міжнародною програмою?

Досвід країн з високою густотою населення показує, що із зрос­танням чисельності населення необхідно збільшувати площу те­риторій, що охороняються, — заповідників, заказників, національ­них парків. Поясність, яка залежність існує між загальною кількістю охоронних природних територій і фізичним та духов­ним здоров'ям людей.