3.5 Результати дії природного відбору

Природний відбір є неминучим результатом боротьби за існування і спадкової мінливості організмів. За Дарвіном, природний відбір є найважливішу творчу силу, яка направляє еволюційний процес і закономірно обумовлює виникнення пристосувань організмів, прогресивну еволюцію і збільшення різноманітності видів.

Виникнення пристосувань (адаптації) організмів до умов їх існування, додає будові живих істот риси «доцільності», є безпосереднім результатом природного відбору, оскільки сама сутність його - диференційоване виживання і переважне залишення потомства саме тими особами, які в силу своїх індивідуальних особливостей краще за інших пристосовані до навколишніх умов. Накопичення відбором від покоління до покоління тих ознак, які дають перевагу в боротьбі за існування, і призводить поступово до формування конкретних пристосувань.

Другим (після виникнення адаптації) найважливішим наслідком боротьби за існування і природного відбору є, за Дарвіном, закономірне підвищення різноманітності форм організмів, що носить характер дивергентной еволюції. Оскільки найбільш гостра конкуренція очікується між найбільш схоже влаштованими особинами даного виду в силу подібності їх життєвих потреб, в більш сприятливих умовах виявляться найбільш хто ухилився від середнього стану індивіди. Ці останні отримують переважні шанси у виживанні та залишення потомства, якому передаються особливості батьків і тенденція змінюватися далі в тому ж напрямку (триває мінливість).

Нарешті, третє найважливіше наслідок природного добору - поступове ускладнення і удосконалення організації, тобто еволюційний поступ. Згідно з Ч. Дарвіном, це напрям еволюції є результатом пристосування організмів до життя в постійно ускладнюється зовнішньому середовищі. Ускладнення середовища відбувається, зокрема, завдяки дивергентной еволюції, що збільшує число видів.

Приватним випадком природного відбору є статевий відбір, який пов'язаний не з виживанням даної особини, а лише з її відтворної функцією. За Дарвіном, статевий відбір виникає при конкуренції між особинами однієї статі в процесах розмноження. Важливість відтворної функції самоочевидна, тому в деяких випадках навіть саме збереження даного організму може відступити на другий план по відношенню до залишення ним потомства. Для збереження виду життя даної особини важлива лише остільки, оскільки вона бере участь (прямо чи опосередковано) у процесі відтворення поколінь. Статевий відбір як раз і діє на ознаки, пов'язані з різними аспектами цієї найважливішої функції (взаємне виявлення осіб протилежної статі, статева стимуляція партнера, конкуренція між особинами однієї статі при виборі статевого партнера і т. п.) [9, с. 41-69].

3.6 Значення теорії еволюції ч. Дарвіна

Таким чином, теорія Дарвіна дала логічно послідовне і суворо матеріалістичне пояснення найважливіших проблем еволюції організмів і склалася в результаті еволюційного процесу обший структурі органічного світу. Дарвін першим довів реальність еволюційних змін організмів. Взаємовідносини організму і зовнішнього середовища в його теорії мають характер діалектичної взаємодії: Дарвін підкреслював роль змін середовища як стимулу мінливості організмів, але, з іншого боку, специфіка цих змін визначається самими організмами, і дивергентна еволюція організмів змінює середовище їх проживання. Вчення про природний добір і боротьбу за існування є, по суті, аналіз цих складних взаємовідносин організму і середовища, в яких організм не протиставляється середовищі як саморозвивається автономна одиниця, але і не слід пасивно за змінами середовища (як трактуються взаємини організму і середовища у теорії Ламарка). Відповідно до теорії Дарвіна, еволюція являє собою результат взаємодії організму і мінливого зовнішнього середовища.

Необхідно згадати і про деякі нечіткість і окремих помилкових твердженнях Дарвіна. До них відносяться: 1) визнання можливості еволюційних змін на основі певної мінливості і вправи і неупражненія органів; 2) переоцінка ролі перенаселення для обгрунтування боротьби за існування; 3) перебільшена увага до внутрішньовидової боротьби у поясненні дивергенції; 4) недостатня розробленість концепції біологічного виду як форми організації живої матерії, що принципово відрізняється від підвидові і надвідових таксонів; 5) нерозуміння специфіки макроеволюціонних перетворень організації та їх співвідношень з видоутворенням. Проте всі ці не цілком виразні або навіть невірні уявлення з деяких питань зовсім не применшують історичної значущості геніальної праці Дарвіна і його ролі для сучасної біології. Зазначені неточності відповідають рівню розвитку науки під час створення теорії Дарвіна [19, с. 91].

Проте всі зазначені неточності і помилки не спотворюють основних ідей Ч. Дарвіна, що зробили величезний вплив на розвиток науки і на світогляд наступних століть.