§7 Тема: Ліквідація місцевих князівських династій та племінних назв за князювання Володимира Великого. Житомирщина за часів правління князя Ярослава Мудрого та Ярославичів.

1. Політика Володимира Великого відносно Деревлянської землі.

Г оловні напрямки політики Володимира – посилив центральну владу і жорстоко придушував спроби окремих князівств вийти зі складу Русі. Управляти величезною державою було складно, оскільки через слабкість центральної влади місцеві вожді племен і князі вкрай неохоче виконували розпорядження великого князя. Тому спочатку Володимир зробив своїми намісниками у великих містах дружинників-варягів.

Близько 988р. він здійснив адміністративну реформу: у найголовніших містах-центрах княжінь і земель (в тому числі і в Деревлянській землі) він посадив своїх синів. В 1000р. Володимир віддав Деревлянську землю в уділ Святослава Володимировича. Реформа завдала сильного удару племінній знаті, різко послабила її роль.

Зводилися також могутні земляні вали для захисту країни від зовнішніх ворогів. Деревлянська земля з півдня була оперезана земляними валами й ровами, які були частиною великої мережі оборонних споруд, що оточували київську землю з півдня, сходу й заходуй простягалися на тисячу кілометрів. Частина з них зберіглася до наших днів. Їх залишки тягнуться від Яроповичів Андрушівського р-ну до Роставиці Ружинського р-ну і біля Ружина повертають на схід, а також залишки зустрічаються в Попільнянському, Радомишильського р-ну.

Існує легенда про міфологічного народного героя Кузмидем’яна, який переміг велетенського змія, впряг його в плуг і проорав гігантські борозни. Саме від цієї легенди вали дістали свою назву – “Змійові вали”.

Князь Володимир прагнув створити могутню державу, але розумів, що Русь внутрішньо слабка. Тому він вирішивопертися спочатку на традиційну язичницьку віру.

Але це не привело до зміцнення влади, об’єднання країни. Тому, шукаючи релігію, Володимир обирає християнство.

Літопис:” І почав він ставити по городах церкви, і попів наставляти, і людей на хрещення приводити по всіх городах в селах.”

В 997р. Великий князь Володимир відвідав Вручий, охрестив овручан, побулував дерев’яну церкву Св. Василія, ім’ям якого його було наречено при Святому Хрещенні. Називалася ця церква Василівська Золотоверха, так як, дах її був позолочений.

2. Житомирщина за часів правління Ярослава Мудрого та Ярославичів.

В 1015р. Володимир помер. Його смерть стала поштовхом до жорстокої боротьби Володимирових синів за владу. В 1019р. син Володимира Ярослав став Київським князем.

О бстановка в Русі різко загострилася через рік, коли проти Ярослава виступив тмутараканський князь Мстислав. У битві переміг Мстислав. В 1026р. брати домовилися поділити Руську землю по дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом ( в тому числі і Житомирщина), а Мстиславу – Лівобережжя з Черніговом. Лише після смерті в 1036р. Мстислава Ярослав став єдиновладним володарем Русі. Після смерті Володимира Святополк син Ярополка, якого всиновив Володимир, бажаючи помститися за смерть свого батька, запросив до Києва братів від імені помираючого батька їх Володимира, говорячи їм, що той бажає з ними проститися. Не знаючи про смерть Володимира і не підозрюючи злого умислу з боку Святополка Окаянного, князі їхали до Києва, а таємні вбивці вже стерегли їх по дорозі.

Святослав Деревлянський передбачив умисел Святополка, але не міг йому протистояти, вирішив піти в Угорщину, але слуги Святополка настигли його біля гір Карпатських і там вбили.

З тих пір до 1163 року в історії не згадується ні про Овруч, ні про його князів. Мабуть, на протязі цього часу, Овруцькі князі жили не в самому Овручі, а в інших удільних містах того ж Древлянського князівства, а саме: Туров, Чорторийск, Корець, Пінськ, Дорогочин. В 1163р. стає відомим овруцький князь Роклин Ростиславович, а після нього в 1169р. з’являється князь Рюрик Ростиславович (відомий нам вже по історії храму св. Василія). На цей час про нього збереглися дані Київського та Галицько-Волинського літопису:

“1170,..і зібралися всі брати Мстислава в Києві: .. Ярослав з Луцька, Володимир Андрійович з Дорогобужа, Рюрик Ростиславович з Вручого...(брати зібралися боротися проти половців)

1187р... Представився Галицький князь Осмомисл, син Володимирів... По смерті Ярославовій був заколот великий в Галицькій землі проти Олега (син Ярослава і Настаські, його друге ім’я було Мстислав чи Мечислав). І втік Олег звідти во Вручий до Рюрика. Того ж року, восени родився Рюрикові син, і нарекли його у святім хрещенні ім’ям Дмитрій, а по-мирському Володимир.

1188р. Того ж року, з Великодня, послав князь Рюрик князя Гліба до Всеволода і Суздаль по Верху славу за Ростислава (сина свого). І на Борисів день оддав Верху славу, дочку свою, великий князь Всеволод. І дав він за нею многе – множество без числа, золота і срібла їхав же він за милою своєю дочкою до трьох стоянок, і тужив за нею, тому що вона була мила і молода, маючи вісім літ...І справив Рюрик Ростиславу вельми велике весілля, якого ото не бувало в Русі...”

Осінь 1190р. ...Ростислав... зі славою і честю великою, побідивши половців, і вборзі поїхав до отця у Вручий.Отець його рушив був на Литву, і перебував у Пінську у тещі своєї і у шуряків своїх, бо тоді було весілля Ярополкове. Але постало тепло... вернулися вони до себе...

1193р. “Вдруге Ростислав переміг половців і приїхав на Різдво до отця...”

1194р. “...помирає Святослав.,.і поїхав Рюрик до – Києва і вийшли назустріч йому з хрестами митрополит і ігумени всі, і кияни всі.., і обрадувалася вся земля Руська княжінню Рюриковому...”

Таким чином, можна сказати, що Древлянський князь Рюрик став князем Київським. Далі в літопису можна порахувати скільки разів і коли Рюрик ставав князем в Києві (а Овруч залишався в його феодальному володінні):

24.03.1173-6.09.1173 – перше князювання Рюрика в Києві;

1180-1181р.р. – втретє;

1194-1201р.р. – вчетверте;

1203-1203р.р. /січень/ - уп’яте;

1203-1204р.р. – вшосте;

1205-1206р.р. – усьоме;

1206-1207р.р. – увосьме;

1207-1210р.р. – вдев’яте..;

Згадує літопис і такі факти:

“1204р...,.. “Роман Мстиславович, який одержав і Володимир, і Галич, схопив тестя Рюрика і силоміць постриг у ченці..” (“Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис”)

З 1215 року літописи згадують удільного овруцького князя Ростислава Всеволодовича. В 1240р. татари під керівництвом Батия (Бату) спустошили Овруч, зруйнував овруцький храм св. Василія. Місто незабаром було відновлено і вже було досить важливим містом, яке мало захисний замок.Але слабкість влади великого князя виявилася відразу ж, оскільки Святослав і Всеволод відмовилися її визнавати. Ізяслав погодився на спільне з братом керівництво державою. Так виник триумвірат ( правління трьох осіб ), які правили 20 років. Вони усунули від державного правління Ігоря та В’ячеслава. Так Житомирщина підпала під правління триумвірату, який розпався в 1073р. Верховна влада зосередилася в руках Святослава, після його смерті – у Всеволода, котрий став єдиновладним володарем (монархом).