3. Заснування міста Житомира: географічне розташування, перша згадка в літопису, версії назви.

а) географічне розташування

На р. Тетерів та його притоки Кам’янки.

б) згадка в літопису, археологічні дані

Міста не виникають з доброї волі окремої особи, ким би вона не була – чи могутнім князем – правителем держави, чи видатним полководцем. Для виникнення міста потрібні певні господарські та соціальні причини. Саме такі обставини виникають в східнослов’янському суспільстві у VI – IX століттях. Для того, щоб краще зрозуміти час виникнення Житомира, нам необхідно здійснити археологічну мандрівку по Замковій горі - історичному центру міста, звідки воно почало свій розвиток. Саме час появи тут укріпленого поселення і є відправною точкою виникнення Житомира як міста. Замкова гора в Житомирі надзвичайно вигідна в оборонному відношенні. Вони є найбільш підвищеною територією серед навколишньої місцевості. З південної і північної сторони оточена глибокими ярами, західна скеляста частина гори круто обривається до ріки Кам’янки. Достатньо було переконати перешийок між ярами, насипати вал, і поселення на горі перетворювалось на важкодоступну фортецю. Що й зробили давні жителі міста. Оборонний вал проходив по трасі сучасної вулиці Замковій. Невеликий відрізок його зберігся й донині на схилі гори в північно-західній її частині.

Під час розвідкових археологічних розкопок, які проводились на Замковій горі обласним краєзнавчим музеєм в 1982 – 1983 роках, в західній частині гори виявлені згорілі дерев’яні колоди, які входили в конструкцію оборонних валів або ж були деталями частоколу.

Замкова гора в усі часи своєї історії була густо забудована житловими та адміністративними спорудами. Це значною мірою знищило залишки древнього поселення. Під час розкопок, на жаль, не простежено чіткого залягання культурних шарів. Сучасні матеріали залягали поряд з давніми. Найчисельнішою категорією знахідок є уламки керамічного посуду. Вони яскраво засвідчують високий розвиток гончарного ремесла серед жителів давнього Житомира. Глиняні горщики, глечики, миски виготовлялись, здебільшого, на гончарному крузі. Прикрашались охайним хвилястим або лінійним орнаментом. Гончарне ремесло досягло високого розвитку в ІХ – ХІ століттях, на початковому етапі зародження міста іще побудував ліпний посуд. Його виготовляли домогосподарки вручну, без допомоги гончарного круга. І саме знахідки цієї ліпної товстостінної кераміки, виготовленої з глини темно – сірого кольору із значними домішками кварцу, й засвідчують зародження нашого міста наприкінці дев’ятого століття. Хронологічно це не суперечить легенді про дружинника Житомира.

З глиняних виробів на території Замкової гори знайдені два пряслиця, які були деталями ткацького верстата і говорять про розвиток ткацького верстата і говорять про розвиток ткацького промислу в древньому Житомирі. Під час розкопок виявлено й ряд інших давньоруських матеріалів. В основному це побутові речі: ножі, дужка від відра, підківка для чобіт. Ножі були невеликих розмірів, довжина леза становила 9 – 10 см. Черешок вставлявся в дерев’яну або кістяну ручку. Дужка від відра була дугоподібної форми із залізного дроту. Саме ж відро було дерев’яним, тому до наших днів не збереглося. Із зброї трапився цікавий бронзовий наконечник стріли. Він має досить великі розміри: довжина 8 см, ширина – 2,8 см. Кінець його притуплений. Подібні наконечники використовувались в давньоруський час при полюванні на дрібного хутрового звіра, а лише приголомшував його силою удару.

У фондах Житомирського краєзнавчого музею зберігається наконечник сулиці (невеликого метального списа), знайдений на території Замкової гори в 1959 році. Наконечник так званого черешкового типу, має листоподібну форму довжиною 18 см. Такі сулиці були поширеними в ІХ – ХІІ століттях як допоміжна метальна зброя піхотинців.

Можемо згадати і про знахідку свинцевої княжої печатки, яку було виявлено в 1917 році. Поява княжої печатки свідчить, що в цей час Житомир був значним населеним пунктом Київської землі.

в) версії назви

Науковці, краєзнавці, які писали свої книги про історію Житомира, висловили багато різних думок, щоб пояснити його виникнення і походження назви.

1) Видатний чеській славіст Й. Шафарик вважав наше місто центром – “миром” слов’янського племені “житичів”. В давнину (ІХ –ХІ століття) термін “мир” дійсно вживався в значенні “укріплений населений пункт, адміністративний і політичний центр певної території”. Пізніше в документах ХІІ століття він змінюється словом “град”. Але наші рускі літописи серед слов’янських племен не подають ніяких відомостей про існування племені “житичі”. Лише у творі безіменного Географа Баварського можна знайти згадку племені з назвою – “sittici”, але він навіть не вказує, в якій частині Європи цей народ проживав.

2) Іще одну версію походження назви запропонував житомирський краєзнавець Микола Теодорович. Посилаючись на давній літопис, він ототожнив Житомир з містом Животов, вивів звідси назву Житомир, яке на його думку, повинно означати “тихе мирне життя”. Але в літописах, скажімо в Густинському, ми можемо поряд знайти і Животов і Житомир. Животов, досить велике на ті часи місто, знаходилось в Братславському воєводстві (нині це село Животовка Вінницької області).

3) Інший житомирський дослідник Микола Трипольський повідомляє, що в деяких документах ХVIІ століття місто згадується з назвою “град жит-мирно”. В актових книгах гродського уряду ХVIІ століття назва міста писалась як “Житомир” та “Житомер”. Такі розбіжності можна пояснити помилкою писаря.

4) Дуже популярним є пояснення назви міста від слів “жито міряти”. Таке твердження виникло з припущення, що Житомир був великим центром хліборобства та торгівлі житом. На це М. Трипольский дотепно зауважив, якщо виходити з такого принципу назвоутворення, то місто скоріше потрібно було назвати “Лісомиром”, оскільки виникло і розвивалось воно серед густих лісів, а його околиці не славились високими врожаями хлібів. Крім того, жито вирощували та торгували ним в багатьох містах України. То і таких назв повинно було б бути багато. Однак це не так.

5) Дослідник історії міста Тіт Вержбицький в книзі “Краткое историческое описание города Житомира” пов’язує виникнення міста та його назви з ім’ям руського воїна – дружинника Житомира і відносить цю подію до 884 року. Ця легенда зустрічається в працях багатьох дослідників житомирської старовини, саме вона стала точкою для відліку віку міста.

Діялось те на зорі утворення держави східнослов’янських племен – Київської Русі, коли в Києві правив князь Аскольд з династії Києвичів. У 882 році новгородський правитель Олег, опікун малолітнього князя Ігоря Рюриковича, спираючись на консервативну частину київської знаті, здійснив державний переворот. У Києві від імені малолітнього Ігоря почав правити Олег. Багато Аскольдових воїнів залишились вірними своєму князю і не бажали служити новому володарю. Серед них і дружинник Житомир. Зібрав він свій військовий загін і рушив у землі сусіднього племені. Довго ходили воїни лісами, чагарниками, долали ріки і болота. Зрештою вийшли вони на високий берег ріки Кам’янки при впадінні її в Тетерів і вирішили збудувати тут місто, яке з часом почало називатись від імені їх зверхника – Житомиром.

Отже ми маємо підстави вважати, що пояснення назви міста від особового імені давньоруського воїна Житомира є найбільш вірогідним.