- •Питання для фронтального опитування.
- •27. Особливості догляду за пацієнтами. Питання для письмової роботи. Словниковий диктант.
- •Питання до безмашинного контролю. Хронічні бронхіти.
- •Питання до безмашинного контролю
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування.
- •Картка письмового опитування №2б.
- •Оберіть симптоми емфіземи легень:
- •Оберіть симптоми бронхоектатичної хвороби:
- •,Тестові завдання №1
- •Еталони відповідей
- •Тестові завдання №1
- •Тестові завдання №1-а.
- •Тестові завдання №2.
- •Тестові завдання №3.
- •Тестові завдання №4.
- •Алгоритм №43.
- •Задача №1.
- •Задача №2.
- •Задача №3.
- •Задача №4.
- •Задача №5.
- •Задача №6.
- •Задача №7.
- •Задача №8.
- •Задача №9.
- •Задача №10.
Питання до безмашинного контролю. Хронічні бронхіти.
Варіант №1.
До етіотропної терапії при загостренні хронічного бронхіту відносять бронхолітики
При надсадному сухому кашлі застосовують протикашльові засоби.
Під час аускультації у разі хронічного бронхіту виявляється крепітація.
Для діагностики хронічного бронхіту будь-якої форми важливе
значення має – бронхоскопія.
Перкуторний звук над легенями при обструктивному бронхіті не змінений.
Клініка обструкції бронхів виявляється задишкою, свистячим диханням, нападоподібний кашель
7. Одним із основних етіологічних чинників хронічних бронхітів є паління.
Варіант №2.
При гнійному хронічному бронхіті під час аускультації вислуховують жорстке дихання.
Вторинна профілактика хронічного бронхіту полягає у боротьбі із палінням та забрудненням навколишнього середовища.
До етіотропної терапії при загостренні хронічного бронхіту відносять антибактеріальну терапію.
При великій кількості харкотиння застосовують протикашльові засоби.
При розвитку обструктивного синдрому перкуторний звук над легенями – притуплений.
Рентгенологічні зміни у більшості випадків хронічного бронхіту відсутні.
Розвитку хронічного бронхіту сприяють застійні явища в малому колі кровообігу.
Варіант №3.
При гнійному хронічному бронхіті кашель супроводжується виділенням слизово-гнійного харкотиння до 100 мл на добу.
Легенева та серцева недостатність є частими ускладненнями хронічного бронхіту.
Вторинна профілактика хронічного бронхіту спрямована на попередження загострень.
При обструкції дрібних бронхів можуть вислуховуватися «німі» зони.
Форма хронічного бронхіту, яка супроводиться стійкими порушеннями вентиляції легень має назву – гнійна.
Синдром ураження бронхів при хронічного бронхіті не проявляється кашлем і задишкою.
Катаральна форма хронічного бронхіту відноситься до неускладнених форм.
Варіант №4.
Задишка при гнійному хронічному бронхіті виникає в умовах звичайного фізичного навантаження.
Для діагностики обструктивного бронхіту важливе значення мають функціональні методи обстеження легень.
Для відновлення бронхіальної прохідності застосовують бронхолітики.
Вторинна профілактика хронічного бронхіту спрямована на попередження загострень.
Перкуторний звук над легенями при обструктивному бронхіті не змінений.
При обструктивному бронхіті під час аускультації вислуховують послаблене везикулярне дихання з подовженим видихом, на фоні якого виявляються сухі свистячі й вологі хрипи.
До етіотропної терапії при загостренні хронічного бронхіту відносять жарознижувальні засоби.
Питання до безмашинного контролю
(по самостійній роботі студентів).
Варіант №1.
У клінічній картині бронхоектатичної хвороби будуть ознаки хронічного бронхіту.
Колір шкіри пацієнта на первинну емфізему легень – ціанотичний.
Форма грудної клітки у пацієнта на емфізему легень без змін.
Бронхоектатична хвороба це не самостійне захворювання.
Головний симптом пацієнта на емфізему легень – задишка.
У пацієнта на бронхоектатичну хворобу під час аускультації вислуховують везикулярне дихання.
Рентгенологічно емфізема виявляється затемненням легенів.
Для емфіземи характерна інспіраторна задишка.
Характерною ознакою бронхоектатичної хвороби є кашель з
виділенням склоподібного харкотиння.
Кашель при емфіземі легень має приступоподібний характер з
легким присвистом.
Характерною ознакою бронхоектатичної хвороби є кашель з
виділенням слизистогнійного харкотиння.
12. Під час огляду пацієнта на емфізему легень відзначають одутлість
обличчя.
Кількість харкотиння у пацієнтів на емфізему легень незначна,
важко відкашлюється.
Грудна клітка пацієнта на бронхоектатичну хворобу значно
розширена.
Під час рентгенологічного обстеження виявляють у
пацієнтів на бронхоектатичну хворобу деформацію легеневого рисунка, тяжисті тіні.
16. У пацієнта на емфізему легень під час аускультації вислуховують
шум тертя плеври.
Рентгенологічно емфізема легень виявляється синдромом
обмеженого й поширеного просвітлення
18. Емфізема легень прогресує поступово.
19. Перебіг бронхоектатичної хвороби тривалий.
20. Лікування пацієнтів на бронхоектатичну хворобу полягає тільки у
лікуванні оперативним шляхом.
21. У запобіганні розвитку емфіземи легень ліквідація професійних
шкідливостей важливого значення не має.
22. Смерть може настати у пацієнтів на емфізему легень від легенево-
серцевої недостатності.
23. Лікування пацієнтів на емфізему легень – терапія основного
захворювання і симптоматичне.
24. Одужання при емфіземі легень не спостерігається.
25. Шия у пацієнтів на емфізему легень широка, з набряклими венами
