Санітарно-епідеміологічна служба України

Для профілактики захворювань, розробки нормативів та правил, а також для контролю за їх дотриманням у системі МОЗ створено органи санітарно-епідеміологічної служби.

Основною установою цієї служби є санітарно-епідеміологічні станції (CEC) обласного, міського та районного тип); які здійснюють усі види санітарної та проти епідеміологічної діяльності на територіях, які вони обслуговують. Основні напрямки роботи CEC визначає Положення про державний санітарний нагляд.

Основним завданням санітарно-епідеміологічної служби є нагляд і контроль за дотриманням санітарного законодавства при проектуванні, будівництві та експлуатації промислових підприємств та інших об’єктів виробничої діяльності.

Мета, завдання та юридичні основи поточного санітарного нагляду

Поточний санітарний нагляд – комплекс заходів, що передбачають контроль за дотриманням гігієнічних нормативів, санітарних правил та інструктивних документів при експлуатації об’єктів.

Мета поточного санітарного нагляду – створення сприятливих умов побуту, праці, відпочинку, лікування, запобігання шкідливого впливу навколишнього середовища чи умов праці на організм людей, та шкідливого впливу несприятливих факторів об’єкта на колективне здоров’я і на довкілля.

Юридичною основою проведення поточного санітарного нагляду служать законодавчі нормативні, інструктивно-методичні матеріали: Держстандарти, будівельні та санітарні норми і правила (БНіП, СанПіН), гранично допустимі рівні, концентрації, дози (ГДР, ГДК, ГДД) та інші, а також юридичні (правові) законодавчі документи, які є основою застосування дисциплінарних, адміністративних, штрафних санкцій при грубих санітарних порушеннях. Серед них:

• Інструкція про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства. Наказ МОЗ України № 64 від 1994 р.;

• Інструкція про порядок … відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності (при грубих порушеннях санітарного законодавства). Наказ МОЗ України № 66 від 1995 р.;

• Інструкція про порядок застосування держсанепідемслужбою України адміністративно-запобіжних заходів: обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення експлуатації об’єкта. Наказ МОЗ України № 67 від 1995 р.;

• Порядок застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства. Наказ МОЗ України № 135 від 1995 р. та інші.

Існують також законодавчі документи про кримінальну відповідальність за грубі порушення санітарного законодавства – екологічно чи суспільно небезпечні.

Види поточного санітарного нагляду

1. Поглиблене санітарне обстеження об’єкта проводиться:

• при прийманні його в експлуатацію після будівництва чи реконструкції з метою його детального описання та оформлення санітарного паспорта;

• при екстрених санітарних обстеженнях, при аварійних ситуаціях та ліквідації їх наслідків.

2. Періодичні санітарні обстеження об’єкта в процесі його експлуатації з метою контролю за дотриманням необхідних санітарних норм і правил та перевірки виконання вимог і рекомендацій попередніх обстежень. Такі обстеження поділяються на:

• планові, які проводяться в фіксовані щомісячні, поквартальні, піврічні та інші періоди;

• спорадичні (рейдові), тобто позапланові обстеження, які дозволяють виявити грубі порушення санітарного режиму експлуатації об’єкта нежданно для його співробітників;

• позапланові, екстрені санітарні обстеження на підставі скарг співробітників об’єкта (наприклад, робітників підприємства) чи населення, випадків інфекційних захворювань, харчових та професійних отруєнь, аварій та інше.

Методи, які використовують при проведенні санітарного обстеження об’єкта

1. Опитування керівників обєкту та його персоналу. Вивчення, чи перевірка технічної документації (технічного паспорта об’єкта, технології виробництва та інших), санітарної документації (санітарного паспорта, санітарних журналів, особових санітарних книжок працівників – харчових, торгових, учбових, медичних закладів та інших).

2. Візуальний огляд об’єкта, персоналу, елементів технології експлуатації об’єкта, використання органолептичних методів дослідження.

3. Використання експресних інструментальних методів дослідження фізичних шкідливостей (шуму, вібрації, освітлення, електромагнітних випромінювань різних частот, параметрів мікроклімату), запиленості повітря та інших факторів, як засобів об’єктивної оцінки умов експлуатації обстежуваного об’єкта.

4. Відбір проб та експресні чи лабораторні методи дослідження хімічних, бактеріологічних, інших біологічних шкідливостей - також об’єктивних показників оцінки санітарного режиму об’єкту.

5. Використання розрахункових методів якісної та кількісної оцінки тих чи інших факторів об’єкта за допомогою відповідних формул і номограм (наприклад: розрахунок параметрів захисту від іонізуючої радіації, щільності потоку енергії електромагнітних полів надвисоких радіочастот та інше).

6. Кінцевою метою поточного санітарного нагляду є складання санітарного опису об’єкта – при поглибленому санітарному обстеженні, а також його санітарного паспорта чи акта санітарного обстеження – при поточних планових періодичних, рейдових чи екстрених санітарних обстеженнях.

Для полегшення оформлення цих документів використовуються спеціальні карти-схеми, розроблені для кожного типу об’єктів – промислових, житлових, учбових, лікувально-профілактичних та інших. Ці карти-схеми приведені у додатках до практичних занять, а їх зразки - у додатках 2 і 3 цього заняття.

Кінцевим пунктом санітарного опису чи акту обстеження об’єкта повинні бути рекомендації чи розпорядження по ліквідації санітарних порушень, профілактичні, оздоровчі заходи з вказівкою терміну їх проведення. При грубих, небезпечних для персоналу чи довкілля санітарних порушеннях накладаються ті чи інші правові санкції аж до закриття об’єкта, юридичних заходів.

Види запобіжного санітарного нагляду.

• До запобіжного санітарного нагляду відносяться:

• Розробка і наукові обґрунтування основ санітарного законодавства:

• участь у розробці Державних стандартів України (ДСУ), на різноманітну продукцію промислового виробництва, у першу чергу на продукцію харчової промисловості, воду, продукцію легкої промисловості;

• участь у розробці Будівельних норм і правил (БНіП);

• розробка Санітарних правил і норм (СанПіН), гранично допустимих концентрацій (ГДК), гранично допустимих рівнів (ГДР), гранично допустимих доз (ГДД), лімітів доз (ЛД), мінімальних допустимих рівнів (МДР), орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБРВ), технічних умов (ТУ), норм радіаційної безпеки України (НРБУ), Системи стандартів безпеки праці, Системи „людина-машина”, охорони природи та інше.

• Організація і проведення санітарної експертизи проектів різного призначення на всіх етапах проектування – населених місць, житлових, навчальних, громадських, виробничих будівель, а також проектів технологічних ліній, конвеєрів, систем вентиляції, конструктивних рішень захисту від шуму, вібрації, теплового, електромагнітного, лазерного, ультрафіолетового, іонізуючого випромінювання, хімічних, пилових забруднень повітря робочої зони;

• експертиза проектів різноманітних станків, механізмів, машин, транспортних засобів;

• експертна оцінка проектів санітарно-технічного та ергонометричного обладнання інтер’єру приміщень різного призначення (житлових, навчальних, лікарняних, виробничих, оцінка робочих місць, кабін транспортних засобів, інших об’єктів, засобів управління механізмами, тощо.).

• Організація і проведення експертизи проектної документації виконується у відповідності з нормами, правилами, інструкціями, державними стандартами, перерахованими вище, та іншими офіційними документами.

• При вивченні технології проектуємого промислового виробництва у першу чергу вивчають характер і ступінь впливу виробництва на умови праці і побуту робітників – сировини, продуктів виробництва, побічних продуктів, відходів, газо-, паровикидів, стічних вод, твердих покидьок, забруднення ними повітря, водойм, ґрунту, оцінку методів і засобів знешкодження цих відходів, визначають розміри зон санітарної охорони.

• При цьому вивчають вихідні дані: - акт про вибір ділянки для даного будівництва; - будівельний паспорт, відомості про існуючу забудову, наземні споруди, підземні комунікації, достатність їх потужності; - дані про геологічні та гідрологічні характеристики ділянки; - технічні умови приєднання до існуючих комунікацій водо-, енерго-, газопостачання, чи створення (будівництво) нових, більш потужних комунікацій; - дані про стан водоймищ, ґрунту, джерел забруднення атмосферного повітря.