3.1.2. Метод капіталізації доходу
Він заснований на базовому припущенні, відповідно до якого вартість частки власності в підприємстві рівна поточній вартості майбутніх доходів, які принесе ця власність.
Метод капіталізації доходу якнайбільше підходить для ситуацій, в яких очікується, що підприємство протягом тривалого терміну буде одержувати приблизно однакові величини доходу (або темпи їх зростання будуть постійними).
Проте метод не потрібно застосовувати, коли:
• відсутня інформація про ринкові операції;
• якщо об'єкт ще не побудований, а значить, не вийшов на режим стабільних доходів;
• коли об'єкт піддався серйозним руйнуванням в результаті стихійного лиха, т. б. вимагає серйозної реконструкції.
Вибір величини доходу, який буде капіталізований
Оцінювач може вибирати між декількома варіантами:
• доход останнього звітного року;
• доход першого прогнозного року;
• середня величина доходу за декілька останніх звітних років (3-5 років).
Як величина, що капіталізується, може виступати або чистий доход після сплати податків, або доход до сплати податків.
Розрахунок ставки капіталізації
А) Цінова модель капітальних активів (САРМ: Capital Assets Price Model). Використання даної моделі найбільш поширене в умовах стабільної ринкової економіки за наявності достатньо великої кількості даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства.
Модель використовує істотним чином показник ризику конкретної фірми, який формалізується введенням показника β.
β = 0, якщо активи компанії цілком безризикові. Показник β рівний нулю, наприклад, для казначейських облігацій США. (Декларовано також, що облігації внутрішньої державної позики в Україні також мають нульовий ступінь ризику).
β = 1, якщо активи даного підприємства так само ризикові, як і середні по ринку всіх підприємств країни.
Якщо для конкретною підприємства маємо: 0«β<1, то це підприємство менш ризикове у порівнянні з середнім по ринку;
якщо β > 1, то підприємство має великий ступінь ризику.
Розрахункова формула моделі має вигляд:
СRF - показник прибутковості (віддачі) для капіталу:
См - середній по ринку показник прибутковості;
β- фактор ризику.
Виникає питання: як визначити показник β для даного підприємства? Єдиний розумний спосіб - це використання даних минулих років. За порівняльними даними прибутковості аналізованого підприємства і середньої ринкової прибутковості будується відповідна прямолінійна регресійна залежність, яка відображає кореляцію прибутковості підприємства і середньої ринкової прибутковості. Регресивний коефіцієнт цієї залежності служить основою для оцінки β -фактора. В передових західних країнах для орієнтації потенційних інвесторів друкують довідники, що містять показник β для більшості крупних фірм.
Б) Кумулятивний підхід.
При відомій ставці дисконту ставка капіталізації визначається у загальному вигляді за наступною формулою:
R=і-g
де R - ставка капіталізації;
d - ставка дисконту;
g - довгострокові темпи зростання доходу або грошового потоку.
В) Модель середньозваженої вартості капіталу WACC (Weighted Average Cost Capital).
Приклад. Нехай банк надає підприємству кредит на умовах $2 на кожний існуючий в наявності $1 власних засобів. Своїх грошей підприємство не має, але може привернути акціонерний капітал, почавши випуск акцій. Банк надає кредит по ставці 6%, а акціонери згодні вкладати гроші за умови отримання 12%.
Вид капіталу |
Вартість |
|
Частка |
|
Компоненти |
Позиковий |
6% |
* |
2/3 |
= |
4% |
Власний |
12% |
* |
1/3 |
= |
4% |
Загальна вартість капіталу (ставка капіталізації) |
8% |
||||