6) Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шко­ди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкод­женням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)',

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних об­ставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі (як реальні збитки, так і упущена вигода), якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До інших способів відшкодування майнової шкоди можна відне­сти стягнення з особи, яка порушила право, неустойки (штрафу, пені). Цей спосіб захисту цивільних прав може застосовуватись виключно у зобов'язальних правовідносинах. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно (рухоме і нерухоме майно), які борж­ник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зо­бов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пеня і штраф, незважаючи на їх схожість, мають певні відмінності. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми неви­конаного або неналежне виконаного зобов'язання, так і у твердій передбаченій змістом закону або договору сумі і сплачується однора­зово. Пеня ж обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно викона­ного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконан­ня і застосовується виключно у разі невиконання грошових зобов'я­зань.

7) Відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Визначення моральної шкоди вперше було закріплено у поста­нові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайно­вої) шкоди", згідно з якою моральною шкодою визнається втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Цей спосіб захис­ту порушеного права передбачається Законами України "Про захист прав споживачів", "Про інформацію", "Про авторське право та суміжні права", "Про соціальний і правовий захист військовослуж­бовців та членів їх сімей", "Про порядок відшкодування шкоди, зав­даної громадянину незаконними діями органів дізнання, поперед­нього слідства, прокуратури і суду" та ін.

Цивільний кодекс України не закріплює норми-дефініції мораль­ної шкоди, а лише визначає, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близь­ких родичів;

3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 ЦК України).

Універсальне застосування мають такі способи захисту:

1) Припинення дії, яка порушує право. Наприклад, суд може зобов'язати припинити розголошення обставин особистого життя фізичної особи інши­ми особами або припинити правопорушником здійснення пере­шкод у користуванні майном, яке належить на праві власності або на іншій законній підставі (оренда) особі тощо. Також заборона спорудження будівлі у недозволеній близькості від межі, припинення скидання виробничих відходів у водойму, припинення виробничого чи побутового шуму тощо.

2) Відновлення становища, яке існувало до порушення. При порушенні особистих немайнових або майнових прав особи, суд зобо­в'язує правопорушника відшкодувати завдані збитки. Окрім цього, суд може постановити рішення про відновлення боржником стану майна, який існував до правопорушення. Виявом відновлення становища як способу захисту стане зобов'язання повернути річ, провести відновлення родючості ґрунту, знести загороду тощо.

 

 

    Віндикаційний та негаторний позови та інші способи захисту права власності.

 

Захист права власності здійснюється згідно з положеннями глави З ЦК, які застосовуються у випадку порушення всіх різновидів суб'єк­тивних цивільних прав та інтересів і мають характер загальних норм. Відповідні способи захисту порушених прав та інтересів власника пе­редбачені також положеннями глави 29 ЦК, які слід визначити як спеціальні норми.

Захисту підлягають не тільки права і законні інтереси власників майна. У широкому розумінні має йтися про можливість захисту осіб, які є потенційними власниками, тобто у них із зверненням до суду ли­ше виникне право власності. Прикладом може слугувати позов про визнання права власності. Застосування механізмів захисту права власності використовується й для захисту прав невласників. Так само повинні захищатись права осіб, яким майно належить на договірних підставах, тобто які перебувають з власником майна у зобов'язаль­них правовідносинах. Це орендарі, зберігані, заставодержателі тощо.

Захист може мати превентивний характер. Власник може зверну­тися до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які ще не порушили, але можуть порушити його право, або з вимогою про запобігання такому порушенню. Підставою для такого позову є передбачення власником можливості порушення свого права власно­сті у майбутньому, а не сам факт такого порушення.

Власник може пред'явити позов до незаконного володільця (доб­росовісного і недобросовісного) про: віндикацію; визнання правочину недійсним; застосування наслідків недійсності правочину; від­шкодування збитків; сплату вартості плодів та доходів. Якщо річ не може бути предметом віндикації, власник вправі пред'явити позов до особи, чиїми неправомірними діями йому спричинено шкоду вна­слідок загибелі такої речі.

Законний володілець може пред'явити позов до власника про за­хист від незаконних дій останнього, що не пов'язані з умовами відпо­відного договору. Так, при порушенні власником прав орендаря на користування приміщенням, переданим йому за договором, внаслі­док спорудження власником прибудови до нього, яка затемнює при­міщення, орендар може вчинити речовий позов про усунення пере­шкод у користуванні ним. Законний володілець речі може також пред'явити по­зов до будь-якої особи, яка порушує його право на майно. У такому разі до законного володільця застосовуються норми, передбачені для захисту прав власника.

Добросовісний набувач може пред'явити позов до власника про відшкодування коштів по утриманню майна, що перебувало у нього до часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про те, що його володіння є незаконним, або про відшкодування здійснених витрат на невід'ємне поліпшення майна, яке було ним зроблено під час воло діяння цим майном у сумі, на яку збільшилась його вартість. В остан­ньому випадку володілець цього майна до відшкодування цих витрат власником має право його притримання, яке реалізується ним як міра самозахисту (ст. 19 ЦК).

Добросовісний володілець може також звернутися з позовом про відшкодування збитків до відчужувача речі, яку було витребувано власником за віндикаційним позовом.

Володілець вправі по суду вимагати визнання за ним права власно­сті:

а) якщо він сумлінно та відкрито володіє майном, на яке не має правовстановлюючих документів;

б) якщо власник відмовився від свого права на майно (наприклад, коли він втратив до нього інтерес), а добросовісний володілець заінтересований у набутті права на це майно. Такі випадки мають місце, зокрема, тоді, коли власник, який був неправомірно позбавлений свого майна, отримав за нього стра­хові суми і стан майна його не задовольняє;

в) за набувальною дав­ністю (ст. 344 ЦК).

 

Окремі види позовів про захист права власності