
- •Право інтелектуальної власності
- •1. Поняття та зміст права інтелектуальної власності.
- •2. Авторське право та суміжні права
- •3. Право промислової власності (патентне право)
- •4. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу
- •5. Поняття ліцензійного договору. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності.
Право інтелектуальної власності
План
Поняття та зміст права інтелектуальної власності.
Авторське право та суміжні права.
Право промислової власності.
Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу:
Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності.
1. Поняття та зміст права інтелектуальної власності.
Давно відомо, що інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації, і означає результати інтелектуальної творчості людини. Інтелектуальна власність є нематеріальною категорією і регулює здебільшого нематеріальні відносини між суб'єктами права інтелектуальної власності.
Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.
Вперше термін «інтелектуальна власність» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі, суддя Окружного суду штату Массачусетс. В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон у своєму трактаті опублікованому в 1846 році.
У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, якою було визначено, що до інтелектуальної власності належать права на: літературні, художні та наукові твори; виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі; винаходи у сферах людської діяльності; наукові відкриття; промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення; захист від недобросовісного суперництва; усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.
Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності сприяє підписанню нових міжнародних угод та модернізації національних законодавств, заохочує адміністративне співробітництво між країнами, надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, і утримує служби, які полегшують міжнародний захист винаходів, знаків та промислових зразків. Зокрема діє центр по арбітражу та посередництву, є послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при реєстрації та використанні найбільш поширених типових назв доменів в Інтернеті (com, net, org). Двома ключовими угодами є Паризька конвенція про охорону промислової власності (1883) та Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886).
Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом. Інтелектуальну власність визначають як власність на результати інтелектуальної діяльності, яким відповідно до чинного законодавства надається правова охорона.
Право інтелектуальної власності можна розглядати в об'єктивному та суб'єктивному значенні. Право інтелектуальної власності в об'єктивному значенні – це сукупність правових норм, які регулюють відносини права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності в суб'єктивному значенні – це право авторів творів,винахідників та інших суб'єктів на об'єкти права інтелектуальної власності.
Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права та (або) майнові права інтелектуальної власності щодо об'єктів права інтелектуальної власності, який визначається ЦК України та іншими законами.
Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є право на: визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; перешкоду будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатну завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права, встановлені законом.
Слід наголосити, що особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати лише творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Проте, у випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності, вони не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
Майнові права — це суб'єктивні права суб'єктів цивільних правовідносин, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном тощо. До них відносять: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
За загальним правилом, особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, проте інше може бути встановлено законом. Щодо майнових прав інтелектуальної власності, то вони є чинними протягом строків, встановлених ЦК України, законом чи договором. На відміну від особистих немайнових прав інтелектуальної власності майнові права інтелектуальної власності можуть передаватися повністю або частково іншим особам відповідно до закону. Як правило, умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються належним чином укладеним договором.
Суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо); інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до ЦК України, інших законів чи договору.
Законодавством визначено досить широке, але не вичерпне коло об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
В цивільному законодавстві встановлено різноманітні способи використання об'єкта права інтелектуальної власності. Наприклад, опублікування твору, переклад, переробка, публічне виконання, включення до баз даних, продаж, здавання в найм (оренду) тощо.