4.8. Прогнозування кінцевого продукту

У рамках перспективного міжгалузевого балансу кінцевий продукт передбачається відомим, однак його прогнозування є складною самостійною задачею. Обсяг і структура кінцевого продукту, з одного боку, диктуються потребами як усього суспільства, так і окремих членів суспільства і, з іншого боку, визначаються наявними виробничими потужностями, трудовими, сировинними й іншими ресурсами. Ці два фактори – потреби і можливості – далеко не завжди гармонійно відповідають один одному, що є одним з основних джерел труднощів при обґрунтуванні плану кінцевої продукції.

Як і при прогнозуванні коефіцієнтів витрат і вкладень, можна виділити два основні методи визначення планових норм, структури й обсягу споживання: нормативний і статистичний.

Нормативний метод виходить з науково обґрунтованих даних про нормальні, розумні потреби людини в продуктах харчування, одязі, взутті, предметах культурно-побутового призначення і т.д. На основі цих даних і з урахуванням реальних можливостей виробництва можуть бути розраховані на перспективний період раціональні норми споживання домашніх господарств за основними видами споживчої продукції, диференційовані за віковими групами, родом занять, умовами праці, природно-географічними зонами.

При розрахунках норм споживання необхідно враховувати вплив численних факторів фізіологічного, соціально-економічного, демографічного характеру. Крім того, норми споживання, мабуть, повинні розраховуватися не ізольовано для кожного окремого продукту, а комплексно з урахуванням взаємозв’язку і взаємозамінності потреб. Тому задача визначення науково обґрунтованих норм споживання є надзвичайно складною і трудомісткою та вимагає для свого розв’язання застосування сучасних математичних методів і обчислювальної техніки, зокрема, для визначення раціональних норм харчування застосовуються методи лінійного програмування.

У більшості випадків оптимальна структура споживання не збігається з реально сформованою структурою, тому що фактичне споживання, хоч і прагне в принципі до оптимального, але не може не відображати дійсний рівень і розподіл доходів, співвідношення цін, наявність у продажі тих чи інших товарів, традиційні (національні, місцеві) смаки і звички і т.п. Тому раціональні норми споживання становлять основний інтерес для прогнозування, коли підвищення і вирівнювання рівня та розвитку виробництва споживчих товарів дозволять впритул наблизитися до раціональної з наукового погляду структури споживання. У розрахунку на недалеку перспективу необхідно ґрунтуватися на аналізі сформованої структури споживання і тенденції її зміни. Такий аналіз здійснюється за допомогою статистичних методів.

Статистичні методи дозволяють прогнозувати попит і споживання за даними про характер і тенденції їх змін у минулому. Найбільш загальні закономірності зміни попиту полягають, наприклад, у випереджальному рості попиту на непродовольчі товари в порівнянні з продуктами харчування, у постійному збільшенні частки товарів тривалого користування і культурно-побутового призначення в загальному обсязі попиту і споживання. Статистичні методи дозволяють кількісно виразити залежність попиту і споживання від факторів, що впливають на них, насамперед доходів, розміру і складу родин, рівня цін. В удосконаленій методології прогнозування споживання товарів домашніми господарствами цікавим є поєднання нормативного і статичного методів, однак ця проблема поки ще недостатньо розроблена.

При прогнозі обсягів споживання на утримання елементів соціальної інфраструктури. З такими нормами пов’язана, наприклад, структура споживання різних видів продукції лікарнями, санаторіями, школами і т.д. Дані для формування таких прогнозів можуть бути отримані не тільки безпосередньо в самих об’єктах соціальної інфраструктури, але й у результаті аналізу структури товарообігу. В останньому випадку труднощі полягають у визначенні того, яка частина реалізованих товарів пішла на споживання домашніми господарствами і яка – на суспільне споживання.

Специфічні особливості має прогнозування іншої найважливішої складової частини національного доходу і всього кінцевого продукту – обсягів нагромадження. При цьому за напрямками, що створюють основні засоби, (машинобудування, будівництво) амортизація основних засобів відображається не в I, а в II квадранті міжгалузевого балансу. В такому випадку прогнозування кінцевої продукції машинобудування і будівництва фактично збігається із визначенням загального обсягу виробництва в цих напрямках.

Не викликає особливих труднощів виділення в загальному обсязі капіталовкладень частки витрат на будівельно-монтажні роботи, з одного боку, і частки витрат на устаткування й інвентар – з іншого. Однак подальша диференціація прогнозованих накопичень (зокрема, за різними напрямками машинобудування) вимагає особливого аналізу технічної і статистичної інформації. Необхідно володіти даними про структуру капіталовкладень у розрізі основних напрямків споживачів і про розподіл перспективного обсягу вкладень по цих напрямках. Тоді можна встановити абсолютні потреби напрямків діяльності в різних матеріальних елементах капіталовкладень, включаючи різні види устаткування. Ці дані і є основою формування перспективи для обсягів нагромадження в цілому.

Маючи прогнозний обсяг і склад кінцевої продукції, а також прогнозовані коефіцієнти матеріальних витрат, витрат праці і капіталомісткості, за статичною моделлю міжгалузевого балансу роблять розрахунок:

1) валової продукції всіх напрямках діяльності балансу;

2) сукупних витрат праці та за напрямками діяльності,

3) необхідного обсягу основних засобів;

4) рівня використання окремих видів природних ресурсів (наприклад, посівних площ).

При цьому може виявитися, що для створення прогнозованого кінцевого продукту буде потрібно більше сировини, освоєних природних джерел, основних засобів, коштів, трудових ресурсів, ніж є в розпорядженні суспільства на перспективу. Тоді необхідно відповідним чином скорегувати величину і структуру продукції (з огляду на, зокрема, досить широку взаємозамінність багатьох видів продукції для споживачів). Практичні розрахунки перспективного міжгалузевого балансу проводяться для декількох варіантів обсягу і структури кінцевого продукту.