4.5. Відображення амортизації в міжгалузевому балансі

Продукція напрямків діяльності, що створюють основні засоби, повинна розподілятися в міжгалузевому балансі за загальним правилом: у I квадранті, де відображаються поточні витрати. Тобто повинна бути показана в розрізі напрямків діяльності величина відшкодування зносу основних засобів, а іншу частину коштів, створених цими напрямками, що є джерелом нагромаджень і розширеного відтворення, варто вказувати в II квадранті – у складі кінцевої продукції. Однак з ряду причин це положення не тільки не реалізується практично, але й у теорії не є загальновизнаним.

Стосовно предметів праці (сировина, матеріали і т.п.) припущення про пропорційну залежність витрат і випуску продукції, що лежить в основі міжгалузевого методу, може вважатися в першому наближенні таким, що відповідає дійсності. Що стосується засобів праці, це припущення є занадто грубим спрощенням, тому що фізичний, а тим більше моральний знос устаткування, споруд та інших елементів основних засобів не знаходиться в прямій пропорційній залежності від обсягу виробленої продукції. Тому, зокрема, розрахунок коефіцієнтів прямих поточних витрат за елементами основних засобів і застосування їх у розрахунках на перспективу (аналогічно застосуванню коефіцієнтів прямих витрат предметів праці) було б економічно необґрунтованим і практично привело б до перекручених результатів.

Разом з тим відображення зносу основних засобів у I квадранті звітних міжгалузевих балансів було б цікавим для дослідження структури витрат у розрізі напрямків діяльності і коштів для відшкодування в цілому. У міжгалузевому балансі, що розробляється у вартісному виразі, це може бути досягнуте шляхом віднесення до I квадранта річних сум амортизації, нарахованої в кожному виді діяльності (за видами основних засобів: будинки, споруди, різне устаткування).

Однак і тут виникають певні практичні труднощі, що пояснюються такими обставинами. Статистика не має по кожному напрямку діяльності даних про структуру амортизаційних відрахувань за видами основних засобів, і одержання таких даних вимагає спеціальних обстежень. Інші труднощі пов’язані з тим, що амортизаційні відрахування є не тільки елементом простого відтворення, але й частково джерелом нагромаджень. За період служби машини вартість її відтворення знижується, а амортизаційні відрахування накопичуються в розмірі первісної вартості. Тому до моменту заміни машини, що вибула із виробництва, накопичених амортизаційних сум виявляється досить для придбання більш продуктивної, більш досконалої машини, тобто не тільки для збереження, але й для розширення виробничої бази. Тому в I квадранті міжгалузевого вартісного балансу варто відображати лише ту частину амортизації, що безпосередньо відноситься до коштів відшкодування, а в II квадранті в складі фондів нагромадження – іншу частину, пов’язану з розширеним відтворенням. Однак цей поділ амортизаційних сум практично не може бути зроблений на основі наявних статистичних даних.

Нарешті, за основними засобами складніше, ніж за предметами праці, узгодити дані натуральних і вартісних балансів. Розраховані за рік суми амортизації на відшкодування вибуття основних засобів не відповідають їх фізичному вибуттю і заміні. Навіть у межах цілих напрямків діяльності амортизаційні відрахування в одні роки перевищують вартість засобів, що вибули, в інші роки – не досягають вартості основних засобів, що вибули. Тому відома невідповідність між вартісним міжгалузевим балансом, що відображає величину зносу й амортизації основних засобів, і натуральним міжгалузевим балансом, що характеризує фізичний рух основних засобів, при сучасному стані статистичної інформації неминуча.

Через зазначені причини при розробці міжгалузевих балансів знос і амортизація основних засобів відображаються за межами I квадранта: у розрізі напрямків виробництва – у II квадранті в складі кінцевої продукції в спеціальній колонці "Відшкодування основних засобів, що вибули, і капітальний ремонт", у розрізі галузей-споживачів амортизаційні відрахування вказуються окремим рядком за підсумком матеріальних витрат.