1.  Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність і виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством

2. Ветеринарна медицина - комплекс наук про будову організму тварин, його життєдіяльності, про етіологію і симптоми хвороб, методи їх діагностики, профілактики і ліквідації, способи терапії, а також про заходи охорони людей від захворювань, спільних для тварин та людей.

Ветеринарна справа - галузь діяльності людини, що склалася історично і спрямована на збереження та ріст поголів'я тварин, відновлення здоров'я, забезпечення нормальної продуктивності та працездатності, а також попередження захворювань людей хворобами, що передаються від тварин людині.

3. Основними завданнями зооветеринарного сервісу є: - охорона території України від занесення з інших держав або з карантинної зони збудників заразних хвороб тварин;

• профілактика, діагностика та лікування інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;

• контроль за випуском для реалізації доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів та сировини тваринного походження;

• захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

• контроль за переміщенням, експортом та імпортом тварин, про­дуктів та сировини тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормів тощо;

• контроль якості засобів захисту тварин, засобів ветмедицини та кормових добавок.

4. Метою створення малих ветеринарних підприємств різних форм власності, що займаються виробництвом засобів ветеринарного призначення з обмеженою кількістю працівників, є ліквідація дефіциту засобів ветеринарного призначення, прискорення впровадження науково-техніч­них досягнень у галузі ветеринарної медицини, задоволення потреб у ветеринарних послугах, ефективне використання місцевих трудових та сировинних ресурсів і відходів виробництва, розширення видів та підвищення якості платних ветеринарних послуг. Засновниками малих ветеринарних підприємств можуть бути державні установи ветеринарної медицини, сільські та промислові підприємства, підприємці в галузі ветеринарної медицини.

5. Основні завдання юридичних осіб:

• профілактика, діагностика, лікування заразних і незаразних хвороб тварин;

• захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

• впровадження в практику досягнень ветеринарної науки та передового практичного досвіду;

• забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва в зоні обслуговування;

• охорона навколишнього середовища від забруднення.

Обов'язки юридичних осіб:

• постійно вивчати епізоотичний і ветеринарно-санітарний стан в зоні обслуговування;

• організовувати і здійснювати виконання ветеринарних заходів щодо профілактики, діагностики, лікування заразних і незаразних хвороб тварин;

• надавати пропозиції до планів протиепізоотичних, лікувально-профілактичних і ветеринарно-санітарних заходів;

• здійснювати карантинні заходи

• здійснювати кожні 5 років позадипломне навчання працівників;

• при виконанні своїх обов'язків взаємодіяти з місцевими органами самоврядування.

Права юридичних осіб:

- проводити передбачені відповідними інструкціями заходи щодо запобігання, поширення та ліквідації заразних хвороб;

• давати обов'язкові для виконання власниками тварин розпорядження щодо виконання ветеринарно-санітарних заходів;

• проводити ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою тварин, користування і для маркування в разі надання цих повноважень державним інспектором ветеринарної медицини району (міста);

• забороняти споживання продуктів, а також переробку сировини, що не відповідають вимогам;

• здійснювати контроль за виконанням карантинних заходів власниками тварин;

6. Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність і виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством

7. Підприємництво у ветеринарній медицині здійснюється за такими принципами:

• вільний вибір виду діяльності та самостійне формування програми роботи, вибір постачальників товарів ветеринарного призначення і споживачів послуг, встановлення цін відповідно до законодавства;

• залучення на добровільних засадах для забезпечення діяльності майнових та фінансових ресурсів фізичних і юридичних осіб, а також інших ресурсів, не заборонених та не обмежених законодавством;

• вільне наймання працівників та розпорядження прибутком;

• самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

8. Виділяють шість основних принципів розвитку підприємництва у ветеринарній медицині:

• залучення всіх форм власності — державної, колективної та приватної (індивідуальної). (Прикладом втілення цього принципу є галузь виробництва та реалізації ветеринарних товарів, де 85% власності зосереджено в приватному секторі);

• поєднання різних організаційних форм діяльності, що забезпечує конкурентоспроможність та стійкість ветеринарного забезпечення;

• демонополізація, поєднання діяльності різних організаційних форм і розмірів підприємств. (У галузі ветеринарної медицини функціонують переважно малі та середні підприємства);

• широке залучення фахівців ветеринарної медицини та інших громадян до підприємницької діяльності;

• поглиблення спеціалізації та розширення науково-виробничої кооперації;

• розвиток підприємництва на наявній матеріально-технічній базі та залучення вітчизняних і зарубіжних інновацій з метою виробництва лікарських засобів у відповідності до міжнародних стандартів.

9. Ветеринарний бізнес — це самостійна, ініціативна діяльність фахівців ветеринарної медицини, спрямована на одержання прибутку

10. Ветеринарний сервіс у державних установах ветеринарної медицини, дозволений Законом України «Про ветеринарну медицину» (1996р.) і постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992року за №478. Згаданими нормативними актами передбачено надання фахівцям державної ветеринарної медицини платних послуг фізичним і юридичним власникам тварин за договорами або за готівку згідно з тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Надання платних послуг юридичним власникам тварин (господарствам різних форм власності), як правило, провадиться за договорами встановленого зразка між державними установами ветеринарної медицини й юридичними власниками тварин. Фізичним власникам тварин (тварини є приватною власністю громадян) платні ветеринарні послуги надаються за готівку згідно з тарифами.

11. Підприємницька трудова діяльність лікаря ветеринарної медицини (фізичної особи) передбачена Законом України «Про ветеринарну медицину». Приватне ветеринарне підприємництво здійснюється при наявності ліцензії на підставі власності лікаря ветеринарної медицини, майно якого формується шляхом придбання клініки ветеринарної медицини, інструментів, обладнання, медикаментів тощо за рахунок власних коштів або інших законних джерел. Лікар ветеринарної медицини має право створювати приватну установу з власною назвою, організаційно-правовою формою і зазначенням прізвища власника майна. Для організації приватної клініки ветеринарної медицини необхідно мати ліцензію державного органу ветеринарної медицини, посвідчення про реєстрацію в районній (міській) державній адміністрації, документ про ветеринарну освіту. Крім того, потрібно сплатити державне мито.

13. Підприємницька трудова діяльність лікаря ветеринарної медицини (фізичної особи) передбачена Законом України «Про ветеринарну медицину». Приватне ветеринарне підприємництво здійснюється при наявності ліцензії на підставі власності лікаря ветеринарної медицини, майно якого формується шляхом придбання клініки ветеринарної медицини, інструментів, обладнання, медикаментів тощо за рахунок власних коштів або інших законних джерел. Лікар ветеринарної медицини має право створювати приватну установу з власною назвою, організаційно-правовою формою і зазначенням прізвища власника майна. Для організації приватної клініки ветеринарної медицини необхідно мати ліцензію державного органу ветеринарної медицини, посвідчення про реєстрацію в районній (міській) державній адміністрації, документ про ветеринарну освіту. Крім того, потрібно сплатити державне мито.

14. Індивідуальна трудова діяльність була дозволена в СРСР в 1987 р., коли було видано відповідний закон. На його основі було розроблено спеціальне положення «Про індивідуальну трудову діяльності ветеринарного лікаря».

Ветеринарні фахівці, які займалися індивідуальною трудовою діяльністю, мали право виписувати рецепти на всі ветеринарні препарати, за винятком отрут, наркотиків і сильно діючих речовин; їм дозволялося мати особисту печатку.

Ветеринарні фахівці були зобов'язані негайно повідомляти державну ветеринарну установу про випадки заразних хвороб тварин; їм заборонялося виконувати протиепізоотичні заходи.

Оплата праці ветеринарних спеціалістів, які займалися індивідуальною трудовою діяльністю, здійснювалася за домовленістю сторін (без обмежень). За незаконне заняття такою діяльністю винні несли відповідальність за законом.

Наступний етап розвитку індивідуальної трудової діяльності пов'язаний з виданням Закону «Про підприємство і підприємницьку діяльність». Тепер підприємцем міг стати будь-ветеринарний лікар, за виключенням керівника державного ветеринарного установи. Відмінили вимогу про обов'язковий 3-х річний трудовий стаж практичної діяльності.

15.100

1. Юридичні або фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають/перебувають на території України) можуть провадити ветеринарну практику на підставі ліцензії, що видається відповідно до закону.

2. Державні установи ветеринарної медицини (лікарні, дільниці, пункти, аптеки, склади, лабораторії тощо), за винятком Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів, Інституту з лабораторної діагностики та його філіалів в Автономній Республіці Крим, областях, а також регіональних, зональних, міжобласних державних лабораторій ветеринарної медицини, державних лабораторій ветеринарної медицини міст Києва та Севастополя, державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, можуть приватизовуватися в порядку, визначеному законом. При цьому приватизовані об'єкти не можуть бути перепрофільовані протягом десяти років.

3. Питання щодо підвищення кваліфікації, атестації та етики спеціалістів ветеринарної медицини, що провадять ветеринарну практику, покладаються на професійну громадську організацію, уповноважену Департаментом.