Зміст
Вступ
Напрям діяльності НПЗ і виробнича структура
Характеристика сировини
Установка сповільненого коксування
Система автоматизації установки сповільненого коксування
Характеристика технічних засобів на установці
Охорона праці та навколишнього середовища
Висновок
Вступ
Надвірнянський нафтопереробний завод , у цей час ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» , належить до найстаріших підприємств нафтопереробної промисловості не тільки України,але і Європи .
Завод заснований на прикінці ХІХ ст.. приватною особою, прізвище якого встановити не вдалося, тому згадування про його існування в 1902 році і є сьогодні офіційною датою відліку історії підприємства.
Завод був призначений для перегонки нафти місцевих родовищ, які перебували в буд. Битків, буд. Пасічна, буд. Космач . постачалась нафта на завод у дерев’яних бочках , а також у цистернах з Борислава , Львівської області .
В 1927 р. завод переробляв 450 тонн нафти в рік , працюючи тільки в літку. На ньому працювала кубова установка перегонки нафти періодичної дії , що складалася із семи кубів . На такій установці одержували бензин із кінцем кипіння 220°С , освітлювальний гас з кінцем кипіння 350°С і мазут .
В 30-х роках минулого століття завод кілька разів купували й продавали закордонним фірмам .
В 1936 р . заводовласник купив нафтопереробний завод у селі Печенижин Коломийського району. Все встаткування було перевезено у Надвірну , установлено два більших куби з дефлегматорами для одержання парафінового масла , побудовано парафіновий цех , що виготовляв 40 тонн парафіну на місяць .
В 1937-1938 роках завод уже переробляв 750 тонн нафти на місяць. В 1939 р. потужність заводу досягла 1000 тонн на місяць.
У вересні 1939 року завод став державним підприємством Радянського Союзу. У 1940 році побудований ще один куб для перегонки нафти на 23м.³ і потужність заводу зросла до 1150 тонн нафти на місяць.Під час окупації Німеччиною західних областей України завод частково був виведений з ладу й не працював . Коштовне встаткування парафінованого цеху й кубові установки перегонки нафти були вивезені в Німеччину . Після віцни завод був відновлений і наприкінці 1944 року він уже переробляв 1150 тонн нафти на місяць.
В 1945 році встановлений ще один куб для перегонки нафти і котел, привезені зі Станіславського нафтопереробного заводу, що дозволило збільшити переробку до 1350 тонн нафти в місяць. В 1949 році вводиться в дію ще один куб на 44 мЗ з підігрівачем. В такому вигляді завод пропрацював до 1954 року. В 1954-1955 роках завод був реконструйований. Кубові установки знесено і встановлено технологічну атмосферно-трубчату установку з переробки нафти, потужністю 200 тонн нафти за добу. В зв'язку з тим, що завод був нерентабельний, декілька разів виносилось рішення про закриття підприємства:
в 1947-1953 роках, в 1955 році та в 1958 році. Дякуючи наполегливості Ю.В.Солдак і колективу підприємства, закриття заводу не відбулося. 23 лютого 1960 року Станіславський раднаргосп затвердив проектне завдання на розширення Надвірнянського нафтопереробного заводу.
В 1961 році була введена в дію комбінована установка ЕЛЗУ-АВТ потужністю 600 тис. тонн в рік. В 1961 році запрацювала ТЕЦ потужністю 2,5 МВт та бітумна установка потужністю 88 тис. бітумів у рік. В 1963 році став до ладу новий парафіновий цех.
В 1964 році пущено в дію установку термічного крекінгу, потужністю 400 тис. тонн сировини в рік. В 1967 році в експлуатацію введена установка з виробництва електродного коксу, потужністю 300 тис. тонн сировини в рік. В 1968 році дав першу продукцію цех з виробництва синтетичних жирних кислот, потужністю 25 тис.тонн в рік (на даний час зазначена продукція не випускається). У 1969 році почала діяти установка інертного газу.З 1970 року запрацювала установка каталітичного риформінгу № 1, потужністю 300 тис.тн.В 1971 році здано в експлуатацію газофакельне господарство.В період з 1972 року встановлюються підвищені вимоги до якості продукції. Поставлені вимоги щодо збільшення виробництва бензинів з октановим числом А-72таА-76. В 1973 році Державною атестаційною комісією присвоєно державний Знак якості дизельному паливу.
За 1971-1975 р.р. завод не вводив нових і додаткових потужностей, Але за рахунок реконструкції діючих установок, ефективного використання потужностей, інтенсифікації виробництва досягнуто значного приросту виробництва і якості продукції. В 1976 році колектив НПЗ виробляв понад 44% від всієї продукції з державним Знаком якості. В результаті технічного вдосконалення і використання фонду розвитку виробництва облаштовано:
дільницю з виготовлення товарів культурно-побутового призначення, а саме: розливання бензину і гасу у пляшечки для побутових потреб, а далі
фасування парафіну для побутових потреб.
впроваджено автоматичну лініюрозливання та упаковування парафіну.
Із 1983 року починає свій робочий відлік установка ЕЛЗУ-АТ-3, потужністю 1 млн. тонн нафти в рік. В 1985 році став до ладу комплекс з виробництва низькомолекулярних кислот. В 1987 році запущений в дію комплекс споруд для очищення стоків м.Надвірної.
У 1993 році, на виконання Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" та відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємства, затвердженого Постановою КМУ від 15/07/1999р. №508 було розпочато роботу, спрямовану на здійснення заходів з приватизації державного підприємства "Надвірнянський нафтопереробний завод". Рішенням Державного комітету України по нафті і газу від 12.03.1994 р. № 92 на базі державного підприємства було створено ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" і зареєстровано 22.03.1994 р. (реєстраційний № 368-АТ) виконкомом Надвірнянської державної адміністрації. Свідоцтвом про реєстрацію випуску цінних паперів, реєстраційний № 82/1/96, від 13.02.1996р., Міністерство фінансів України засвідчиловипуск акцій ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття".
В 1994 році почав роботу комплекс каталітичного риформінгу № 2, потужністю 300 тис.тонн в рік.
З 1997 року запрацювала дільниця наливання нафтопродуктів в автоцистерни.
В 1997-1998 р. впроваджена автоматизована система вимірювання рівнів у товарно-сировинному парку. Побудовано та введено в експлуатацію АЗС № 2 в с. Микуличин. В цей час акціонерами, керівництвом ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" розроблено черговий план перспективного розвитку з підвищення ефективності виробництва і нарощування його обсягів. В 1999 році введена в експлуатацію автоматична система піногасіння.
В 2000-му році завершено розширення установки механічного очищення стічних вод. В 2000-му році реконструйована установка компримування газу (факельне господарство).
До 2006 року введені в дію:
резервуарний парк зберігання нафти об'ємом 120 тис.м3;
установка сепарації газу;
нафтопровід "Долина-Надвірна", протяжністю 70км;
пункти наливання скрапленого газу.
З березня 2006 року проведена реконструкція естакади наливання світлих нафтопродуктів, введено в дію фізико-хімічне очищення стічних вод за технологією німецької фірми "AWAS Heinz Ihne" введена друга черга товарно-сировинного парку на 100 тис.м3, збудовано парк сировини гідроочищення дизельного палива.
На нинішній день завершені роботи з реконструкції технологічної установки АТ-3, виконуються роботи з будівництва комплексу гідрочищення дизельного палива.
1 Напрям діяльності нпз і виробнича структура
Функціональне призначення заводу в єдиному народногосподарському комплексі України є переробка нафти. На даному підприємстві переробка нафти здійснюється в двох комплексах: первинної переробки нафти і деструктивної переробки.
Комплекс первинної переробки нафти – виконує функції знесолення, зневоднення та перероблення нафти з одержанням компонентів автомобільних бензинів, дизпалива, мазуту та газу технологічного, а також сировини для вторинних процесів.
В складі комплексу є наступні установки:
ЕЛЗУ-АВТ (електрообезсолююча атмосферно-вакуумна трубчатка) – потужністю 1,5 млн.тонн нафти в рік;
ЕЛЗУ-АТ-3 (електрообезсолююча атмосферна трубчатка)– 1 млн.тонн нафти в рік, після реконструкції її потужність становитиме 2,5 млн.тонн нафти в рік.
Рисунок 1- установка АТ-3
Комплекс деструктивної переробки сировини – випуск високооктанових бензинів, скрапленого газу та нафтового коксу.
Установки на базі комплексу:
підготовки сировини для процесів каталітичного реформування бензинової фракції, потужністю 810 тис.тонн в рік;
каталітичного реформування № 1 і № 2, потужністю 300 тис.тонн в рік кожна;
сповільненого коксування, потужністю 300 тис. тонн в рік;
компримування газів (факельне господарство);
виробництва інертного газу та кисню.
Рисунок 2- комплекс деструктивної переробки сировини
2 Характеристика сировини
Джерело сировини - західноукраїнські та східноукраїнські родовища нафти. Особливі вимоги до нафти - вміст сірки до 0,6%. Російська експортна суміш нафти, яка перекачується по нафтопроводу "Дружба" і має вміст сірки до 1,8%. На діючому технологічному комплексі забезпечується виробництво широкого асортименту високоякісної продукції. Зокрема:
Бензини автомобільні неетильовані: А-80,А-92,А-95. Добрі антидетонаційні властивості, відсутність водорозчинних кислот і лугів, механічних домішок і води. Хімічна стабільність, вміст сірки та фракційний склад відповідають діючим стандартам. Дизельне паливо: Л-0,20-40, Л-0,50-40, 3-0,20(-25), 3-0,50-(-25). Цетанове число, фракційний склад та температура спалаху відповідають діючим стандартам.
Вакуумний газойль - сировина для каталітичного крекінгу. Паливо пічне побутове. Висока теплота згорання (калорійність), відсутність важких фракцій і механічних домішок, низький вміст золи. Мазути паливні: М-40, М-100. Висока теплота згорання, за вмістом сірки -малосірчисті і сірчисті малов'язкі. Низький вміст механічних домішок і золи. Гас освітлювальний ГО-20.За всіма показниками відповідає встановленим вимогам. Кокси нафтові: КС-8, КС-5, КС-О, КС-сумарний. Високоякісні продукти з низьким вмістом летких речовин, золи, сірки. Газ вуглеводневий скраплений для комунально-побутового споживання СПБТ. Якість відповідає діючому стандарту.