НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКий інститут банківської справи

Розміщення

продуктивних сил і

регіональна економіка

Навчальний посібник

для самостійного вивчення дисципліни

Частина ІІ

Харків

2007

Схвалено рішенням кафедри обліку і фінансів

від 31жовтня 2007 р., протокол № 3.

Богатіщев О.М.

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. Ч.2. – Харків: ХІБС УБС НБУ, 2007. – 164 с.

© Богатіщев О.М., 2007.

© ХБІ УБС НБУ, 2007.

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………...	4
Тема 9. Господарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах ……………………………………..	6
Тема 10. Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки України …………………………………………………………………...	15
10.1. Паливно-енергетичний комплекс ..........................................	15
10.2. Металургійний комплекс .......................................................	20
10.3. Машинобудівний комплекс ...................................................	25
10.4. Хіміко-лісовий комплекс .......................................................	32
10.5. Комплекс з виробництва непродово­льчих товарів народного споживання ....................................................................	40
10.6. Агропромисловий комплекс ..................................................	45
10.7. Транспортний комплекс .........................................................	58
Тема 11. Сутність регіональної економіки та її територіальні особливості …….........................................................................................	73
Тема 12. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку …..................................................................................................	81
12.1. Донецький економічний район .............................................	81
12.2. Придніпровський економічний район ..................................	88
12.3. Північно-Східний економічний район .................................	94
12.4. Столичний економічний район .............................................	101
12.5. Центральний економічний район ..........................................	109
12.6. Причорноморський економічний район ...............................	113
12.7. Карпатський економічний район ..........................................	123
12.8. Подільський економічний район ...........................................	130
12.9. Волинський економічний район ...........................................	137
Тема 13. Регіональна економічна політика України та управління регіональним розвитком ………………………………………………...	147
Тема 14. Зовнішньоекономічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України і регіонів …………………………………...	155
Література ….……………………………………….……….……………	163

ВСТУП

В умовах ринкової економіки в Україні надзвичайно зростає роль ефективного розміщення продуктивних сил, модернізації структури господарства України і регіонів, зовнішньоекономічних зв’язків країни. Тому дуже важливим є вивчення наукових основ та практики розміщення продуктивних сил регіонів, галузевої і регіональної структури народногосподарського комплексу, наукових засад державної регіональної політики.

У другій частині посібника розглядається просторова організація продуктивних сил, яка обіймає не просто розташування окремих виробництв і галузей, але й елементи управління на різних рівнях: населений пункт, низовий адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний район, країна в цілому. Об'єкта­ми вивчення є елементи просторової організації продуктивних сил регіонів, як природно-ресурсний, людський і трудо­вий потенціали, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання.

Мета – формування у студентів міцних знань і практичних навичок обгрунтування розміщення продуктивних сил не тільки на рівні країни, а й окремих регіонів в умовах ринкової економіки з урахуванням конкретної економічної ситуації; розвиток економічного мислення, умінь практичного застосування отриманих знань.

Завдання – вдосконалення надбаної студентами методології обгрунтування раціонального розміщення продуктивних сил (методика територіального аналізу, за допомогою якої вивчаються конкретні економічні ситуації), аналізу економічної результативності територіальної організації виробництва і визначення головних напрямків розвитку економіки регіонів для обгрунтування ефективної державної регіональної по­літики.

Основний зміст навчального матеріалу розкривається у темах 9-14, відповідно до програми навчальної дисципліни, у яких головна увага приділяється питанням практичного застосування методів просторово-економічного аналізу, закономірностям розміщення продуктивних сил у регіонах, територіально-виробничим комплексам і господарству регіонів України. Особлива увага приділяється пошукам закономірностей розміщення виробництва у регіонах.

Знання і уміння, набуті студентами у процесі навчання про народногосподарський комплекс України, особливості його галузевої і територіальної структури, знадобляться майбутнім економістам для прийняття рішень, що стосуються розміщення підприємств різних галузей економіки їх виробничої, фінансово-господарської, зовнішньоекономічної діяльності, фінансування інвестиційних проектів тощо.

Особливості навчального посібника:

• посібник побудовано таким чином, що вивчення дисципліни виходить з принципу єдності комплексу економічних знань, які сприяють розвитку у студентів економічної свідомості, мислення, необхідного для вирішення наукових і практичних завдань народного господарства. Працюючи з посібником, студенти повинні узгоджувати основні теми з окремими розділами дисциплін: політична економія, макроекономіка, економічний аналіз, економіка праці і соціально-трудові відносини тощо;

• посібник є не лише джерелом знань з дисципліни, а й забезпечує допомогу студентам під час навчання;

• у кінці кожної теми міститься блок завдань для самостійної роботи студентів, у якому наводяться завдання і питання для самоперевірки та обговорення на семінарах, виконання яких змушує студентів обдумувати вивчене, дає їм можливості здійснювати самоконтроль отриманих знань, розвивати навички начальної, наукової і практичної діяльності;

• наявність таблиць, схем, розрахункових формул, подача матеріалу полегшує його розуміння, сприяє засвоєнню;

• робота з навчальним посібником передбачає активне використання додаткової літератури. Список її можна знайти в кінці посібника. До кожної теми надається перелік допоміжної літератури з вказівками на необхідні сторінки, що надає можливість у більш стислий термін отримати додаткові знання або виконати завдання;

• побудова навчального посібника дає студентам можливість використовувати його під час самостійної роботи, що сприяє набуттю міцних знань, розвитку умінь навчальної діяльності.

Кожен студент повинен пам’ятати, що тільки систематичне вивчення дисципліни «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» дозволить правильно орієнтуватися в сучасних економічних проблемах та приймати, при необхідності обгрунтоване рішення.

Тема 9

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ,

особливості структури і трансформація

в ринкових умовах

1. Господарський комплекс, особливості його галузевої структури

2. Промисловість і форми її територіальної організації

Народне господарство України складається досить високо розвинених і тісно взаємозв’язаних галузей матеріального виробництва та невиробничої сфери. Провідне місце належить галузям матеріального виробництва, вантажному транспорту, зв’язку по обслуговуванню виробництва, торгівлі.

9.1. Господарський комплекс, особливості його галузевої структури

Для економіки України характерні такі риси: пере­важання важкої індустрії, наявність галузей і виробництв, що за­безпечують науково-технічний прогрес та недостатній розвиток галузей з виробництва товарів народного споживання. Структура економіки України була деформована у наслідок тривалої орієнтації на розвиток важкої індустрії, тому зараз прискорюється розвиток виробництва товарів народного споживання.

Сучасна побудова господарства країни майже відповідає структурі господарства країн, що розвиваються. В Україні переважає виробнича сфера, хоча за останні роки спостерігається тенденція до збільшення питомої ваги невиробничої сфери.

Галузева структура економіки визначається: наявним рівнем розвитку продуктивних сил, темпами зростання виробництва, забезпеченістю сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, темпами впровадження досягнень науки і техніки, міжнародним поділом праці, економічною інтеграцією.

Функціонування та розвиток економіки забезпечується: раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, дотриманням пропорцій у галу­зях, регіонах, всьому господарстві, рівнем інтенсифікації економіки, охороною навколишнього середовища.

Після розпаду СРСР в Україні залишилося більше третини потужностей металургійного виробництва, ¼ видобутку вугілля, значна частина виробництва обладнання для гірничої, металургійної, легкої і харчової промисловості, транспортних засобів.

З 1991 р. у структурі господарства України відбулися значні зміни, зменшилося промислове і сільськогосподарське виробництво, зросла частка послуг у ВВП.

Промисловість – провідна галузь сучасної економіки України, що визначається значними обсягами її продукції. У 2005 р. обсяг промислової продукції серед галузей економіки (в основних цінах) становив 47%.

До 1991 р. провідними були галузі, що виробляли кінцеву продукцію: машинобудування (28,4%), харчова (18,7%) і легка (11,6%). У сучасній галузевій структурі промисловості перше місце посідає чорна металургія (22,6%), харчова (17,8%), енергетика (15,6%), машинобудування і металообробка (12,2%), паливна (8,1%), легка промисловість (1,5%).

У галузях групи А, що займаються виробництвом засобів виробни­цтва, майже 25% становить виробництво предметів праці, але поступово зростає частка засобів виробництва для легкої та харчової промисловості, сільського господарства.

До галузей, що виробляють засоби виробництва, належать видобувні та обробні галузі. Видобувні – це видобуток мінера­льного палива, руд чорних і кольорових металів, гірничо-хімічної і мінерально-будівельної сировини; виробництво електроенергії на гідроелектростанціях; лісозаготівля; вилов риби та морепродуктів.

Видобувна промисловість дуже фондомістка (понад 20% всіх основних виробничих фондів), а фондовіддача їх значно менша, ніж в обробних галузях.

Галузі спеціалізуються за ознаками однорідності – подібності між собою за призначенням вироблюваної продукції (галузі паливної промисловості), спільністю використовуваної сировини (галузі машинобудування) або за характером технології. Вони групуються у міжгалузеві комплекси: паливно-енерге­тичний (паливна промисловість і електроенергетика), металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий (хімічна і нафтохімічна, лісова, дерево­обробна та целюлозно-паперова промисловість).

Агропромисловий комплекс України – це складна виробничо-економіч­на система до якої входять технологічно й економічно взаємопов'язані галузі сільського господарства, промисловості та інфраструктури. АПК складається з трьох основних ланок:

1. забезпечення сільського господарства різним устаткуванням й засобами виробництва;

2. власне сільське господарство;

3. заготівля, зберігання, транспортування й переробка сільськогос­подарської продукції. Головна ланка АПК  сільське господарство.

Структурними елементами народного госпо­дарства також є транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров'я, сервісні галузі, управління, наука й наукове обслуговування.

Сучасна економіка України має сировинне спрямування (значна частка мінерально-сировинних галузей). За відносно високого рівня розвитку господарства Україна здатна забезпечити економічну незалежність за рахунок конверсії галузей мінерально-сировинного комплексу та належної економічної оцінки мінерально-си­ровинної бази.

Великі масштаби видобутку корисних копалин призвели до виснаження найбільш якісної й рентабельної частини запасів вугілля, залізних та марганцевих руд, самородної сірки та ін. Тому, зараз здійснюється геолого-економічна переоцінка виявлених запасів, обгрунтувуються пріоритетні напрями розвитку й освоєння сировинної бази, впроваджуються інтенсивні методи її використання, інвестиційна політика спрямовується на забезпечення внутрішніх потреб і створення експортного потенціалу мінеральної сировини.

Потужності галузей мінерально-сировинного комплексу, що вивільняються, спрямовуються на виробництво дефіцитної продукції (нові метали, будівельні матеріали тощо), розвиток передових технологій видобутку, збагачення та комплексної переробки корисних копалин, зниження витрат, екологізацію виробництва. Ресурсні джерела для такого виробництва: виробничі відходи, су­путня мінеральна сировина, техногенні родовища.

Зовнішні виробничо-сировинні зв'язки поступово спрямовуються на внутрішні, особливо виробницт­во мінеральних добрив, марганцевої руди, насіння соняшнику та ін.

На випадок кризових явищ у сировинних галузях передбачається можливість переорієнтації потужностей на інші види сировини або перехід на інші типи виробництва.

Особливу роль відіграють базові галузі, а також ті, що є каталізатором науково-технічного прогресу (електроенергетика, хімічна й нафтохімічна промисловість, машинобудування), які забезпечують його прискорення (радіоелектроніка, виробництво обчислювальної тех­ніки та ін).

Система господарства України складається з трьох основних структур: соціально-економічної, галузевої та територіальної структур. Соціально-економічна структура враховується при вивченні розміщення продуктивних сил, галузева структура відображає співвідношення, взаємозв'язки та пропорції між складовими частинами господарства і реалізується в його територіальній структурі.

За функціями галузі поділяються на первинні (видобувна промисловість, сільське господарство) і вторинні (обробна й переробна промисловість).

Стратегічні напрямами розвитку провідних галузей економіки:

• енергетика – перехід ПЕК на енергозберігаючі технології, заміну рідкого палива вугіллям, глибоку переробку нафти, використання на АЕС нових видів турбін;

• хімічна про­мисловість – технічне переобладнання, виробництво нових видів пластмас, синтетичних волокон, фармацевтичних препаратів тощо;

• металургійна промисловість – киснево-конверторне виробництво сталі, не­перервний її розлив, збільшення частки холоднокатаного листа, поліпшення якості металу та розширення його сортаменту;

• машинобудування – розвиток усіх його галузей, оскільки воно визначає технічний прогрес в інших галузях го­сподарства, розвиток власного виробництва необхідних компонентів машин.

Виробнича інфраструктура – технічне переоснащення, насамперед транспорту і зв'язку, а також харчової і легкої промисловості.

Капітальне будівництво – скорочення інвестиційного циклу при реконструкції старих підприємств, а також при спорудженні нових.

Наука – спрямова­ння на потреби господарства, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

Сфера продовольчого постачання – забезпечення норм споживання на душу населення м'яса, молока, овочів і плодів, поліпшення соціально-економічної ситуації на селі, створення умов для глибокої інтенсифікації сільського господарства, гарантованого вироб­ництва продукції.