10 Філософія казки

Ми не знаємо, коли виник світ . Напевно, так давно, що заглянути в його глибінь не вдається уже ні за допомогою древніх книг, ні через залишки матеріальної культури наших пращурів. Найповнішим носієм далеких знань є те, що передавалось із уст в уста.

У кожного народу своя скарбниця древніх знань. Чим більшої глибини вони сягають, тим тісніше переплітається їхнє коріння, вимальовуючи в нашій уяві дивний і розмаїтий образ велетенського світового дерева, яке колись засіялось Творцем у великому німому безмірі.

Чому кожна людина, яка приходить у світ для того, щоб прожити дуже коротке, просто блискавичне життя (з погляду вічності), - неминуче задумується над тим, а звідки і коли постав цей світ.

Наші предки уявляли собі світ велетенською світлою істотою, опис якої зберігся в так званій “голубиній книзі”. Космічний портрет Пуруші, гімн якому доносить “Рігведа” - давньоіндійський епос, створений на основі космогонічних знань наших пращурів-аріїв, які заклали основи культури давньої Індії : “ Тисячоголовий, тисячоокий і тисячоногий Пуруша. Він заслонив собою всю землю і ще здійнявся над нею на десять пальців. Пуруша – це все, що існує і існуватиме”.

Колись люди вірили, що наша душа, - це часточка невмирущої Божої енергії , яка приходить на світ, щоб пройшовши шліх земних випробувань, знову влитися в прекрасне сяюче тіло вселенської істоти, дихання якої - сам безмежний простір. Нема нічого мертвого в безмірі світового океану, який пульсує і дихає, вмирає і народжується, і наше маленьке життя є мізерною, та дуже значимою часточкою його великого життя

У свїй короткій мандрівці стежками української казки ми часто будемо посилатись на казкову (чи міфологічну, як прийнято говорити в науковій літературі ) традицію близьких до України культур : перш за все індійської, єгипетської, шумерської. І це не випадково, “Адже Україна - колиска давньоєвропейської цивілізації. Українська мова закодувала в собі багатство і красу прамови, якою, власне, і творилась космогонія найбільших цивілізацій світу “ / / І якщо видима простота і наївність української казки здається нам такою самоочевидною, а ускладненість і заплутаність, скажімо, австралійських міфів може викликати враження їх архаїчності і багатозначності, - то це враження хибне. Як шматочок смоли, що його вода відточує і перетворює в бурштин /янтар/, так і міфопоетичний образ : чим довше виношується він у свідомості, мовній і культурній традиції етносу, тим узагальненішими, точнішими і живішими стають його грані.

Українська казка – це метафорична формула, в якій закодовувались древні знання . ЇЇ доступність, простота і поетичність допомогли донести до нас глибоку мудрість народу. Ісус теж говорив притчами, даючи таким чином ключ до консервації, до ущільненого викладу тих високих духовних матерій, котрі в прямому викладі або не були б достатньо зрозумілими, або не змогли би бути передані наступним поколінням у всій цілості і сукупності.