2.Фашистський окупаційний режим. Рух Опору в Україні

Чинником, який визначив місце і роль українців у Другій світовій, стала відсутність власної держави. Україну й українців всі учасники війни розглядали лише ресурсом (людським, матеріальним, політичним), що можна використати у протистоянні. Внаслідок цього наша земля стала однією з головних арен світового бойовища, а земляки – вояками практично всіх армій, котрі пройшли через неї: вже у перші дні війни українці воювали в лавах Польського Війська, Червоної армії, так званого легіону Сушка в складі німецької армії. Відтак до цього переліку додалися нові українські формування в німецькому війську (батальйони “Нахтігаль” і “Роланд”, а згодом дивізія СС “Галичина”), радянські й польські партизани, врешті, збройні формування українського визвольного руху (Українська повстанська армія, Українська народна революційна армія). До цього долучимо величезну кількість пасивних очікувачів, котрі намагалася вижити і врятувати свої сім’ї у страшних умовах війни, не пристаючи до жодної зі сторін чи, навпаки, співпрацюючи з усіма.

Нацистська Німеччина 22 червня 1941 року напала на СРСР. Зі зіткненням між собою двох тоталітарних систем розпочалася війна титанічних масштабів і небаченої жорстокості. Україна стала першою жертвою , і тут Німеччина встановила чотири окупаційні зони: рехкскомісаріат “Україна” – шість округів (“Волинь і Поділля”, “Житомир”, “Київ”, “Дніпропетровськ”, “Миколаїв” і “Таврія”); дистрикт “Галичина” зі Львовом відійшов до Польщі; губернаторство “Трансністрія” – Одещина, Вінницька область, західні райони Миколаївської області – до Румунії; прифронтові зони – Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас.

На боротьбу з окупаційним режимом, “новим порядком” піднялися широкі верстви населення. Не всі з них були прибічниками радянської влади. Рух Опору було дві течії – прорадянську та націоналістичну: більшовицький партизанський рух, партійно-комсомольське підпілля, діяльність структур ОУН–УПА, а також стихійний опір мас.

Аналізуючи діяльність радянських партизанських загонів і підпільних груп, доречно розповісти про цілі, методи та масштаби цієї боротьби.

Роль “третьої сили” в радянсько-німецькій війні намагалася взяти на себе Організація українських націоналістів (ОУН). Варто з’ясувати її мету, розкол та його наслідки для національно-визвольного руху, історичне значення проголошення “Акту відновлення Української держави” 30 червня 1941 р. у Львові.

Варто зазначити, що ОУН (б) намагалася координувати національно-визвольний рух у період радянсько-німецької війни. Розглядаючи її стратегію, доцільно згадати активну боротьбу на двох фронтах: з німецькими загарбниками, з одного боку, і сталінськими окупантами – з іншого. Необхідно наголосити на ролі ІІІ Надзвичайного збору ОУН (1943 р.) стосовно зміни стратегічних і тактичних засад у боротьбі за державність.

Утворення УПА так само розцінювалось неоднозначно. Студент повинен з’ясувати етапи утворення УПА, участь у ньому національно-політичних угрупувань, охарактеризувати їхні методи боротьби.

Дивізія СС “Галичина”, утворена 28 квітня 1943 р., дотепер залишається об’єктом критики більшості істориків. Чи варто було створювати це угрупування в складі німецької армії - має висловити свою думку студент.

Українсько-польська війна, яка була складовою Другої світової, – ще одна тема для роздумів і обговорення на семінарських заняттях.