2. Українізація: суть і наслідки. “Національні ухили” в кп(б)у

Обговорюючи друге питання, проаналізуйте відносини між більшовицькою владою і українським суспільством у 20-х роках. З’я­суйте причини зрушень у національній політиці більшовиків у 1923 р. Висловіть свою думку з приводу наступного твердження: політика “українізації” була виправданим компромісом більшовиків щодо українців, стратегічним прорахунком чи широкомасштабною провокацією, скерованою на виявлення національно-свідомих елементів? Обґрунтовуючи власний погляд, майте на увазі факт, що на початку 20-х роках компартія залишалася в українському суспільстві чу­жим тілом і спиралася в переважно на неукраїнські елементи. У 1922 р. з 55 тис. членів КП(б)У 54% становили росіяни, 23% українці, 14% євреї. В урядовому апараті українців налічувалося лише 35%. Щоб утримати владу, більшовики змушені були надати партії й уряду більш національнішого характеру.

З’ясуйте зміст поняття “українізація”. В яких напрямах вона здійснювалася? Кого Ви знаєте з видатних діячів українізації? Визначте хронологію цієї політики. Проілюструйте з допо­могою фактів і цифр здобутки у сферах державного та партійного будівництва, освіти, науки, культури. Водночас зверніть увагу на недоліки у здійсненні українізації.

Проаналізуйте соціальні сили – запоруку українізації та сили, що чинили їй опір.

Охарактеризуйте вплив українізації на різнобічне українське суспільне життя. Як українізація виявлялась серед українських комуністів? Дехто з українських більшовиків вважав, що Україна повинна йти до комунізму власним шляхом, вимагали дотри­мання суверенних прав республіки. Їх ідейними вождями у 20-х роках стали письменник М. Хвильовий, нарком освіти О. Шумський, економіст М. Волобуєв. Коротко розкрийте зміст їхніх поглядів, які отримали назву “національні ухили” в більшовизмі. Що вам відомо про долю цих людей?

Підсумовуючи, важливо зазначити: політика “українізації” стала справжнім Ренесансом в УСРР, вийшовши за визначені їй ідеологічні межі. Було виховано молоде покоління національно-свідомих українців, котрі відчували себе повноцінними особистостями і досягли висот на партійній, науковій або культурно-освітній ниві. Це змусило партійно-державне керівництво відмовитись від цієї політики.

За десять років українізації (1923–1933 рр.) в Україні сформувався український робітничий клас, українська інтелігенція. Українська нація все більше набувала рис сконсолідованої модерної нації.

3. Утвердження тоталітарного режиму в Україні. Згортання українізації. Політичні репресії в Ук­раїні у 20–30-х роках.

У третьому питанні варто насамперед з’ясувати зміст поняття “тоталітарний режим” – це політичний режим, що характерний повним, всеохоплювальним конт­ролем держави або правлячої партії над усіма сферами суспільного життя. Дослідники вирізняють такі ознаки тоталітаризму:

- монополія на владу однієї партії з вождем-диктатором на чо­лі;

- єдина державна ідеологія;

- партійний контроль над пресою, громадськими організаціями, збройними силами;

- централізована бюрократична система управління економікою;

- терор проти справжніх і уявних ворогів режиму.

Як ці риси тоталітаризму формувались у СРСР, зокрема в Радянській Україні у 20–30-х роках.

Розкриваючи цей процес, необхідно виокремити причини його появи. Передусім варто наголосити на встановленні політичної диктатури більшовицької партії, ліквідації політичного плюралізму опозиційних партій та опозиції в рядах самого більшовизму. Поступово верхівка більшовицької партії почала зливатися з урядовим апаратом. Секретарі партійних комітетів ставали першими особами на регіональному рівні. Керівний склад усіх партійних, радянських і громадських організацій від центрального до районного був своєрідною “внутрішньою партією”.

Апарат ЦК поступово підмінив собою місцеві партійні органи навіть і в підборі кадрів. Це була колективна диктатура, вона аналогів в історії не мала.

Політбюро ЦК (найвищий щабель) зосереджувало всі важелі влади, його можна вважати реальним носієм диктатури (кількох членів або самого Сталіна).

Немаловажний факт, що Кримінальний кодекс РСФРР 1922 р. підтверджував необхідність терору і зберігав позасудове переслідування. Він містив 27 “розстрільних” статей. У 1922 р. за його зразком було прийнято Кримінальний кодекс УСРР.

У формуванні тоталітарного режиму важлива роль належала вирішенні трьох взаємозв’язаних між собою складових модернізації радянського суспільства: індустріалізації, колективізації та культурній революції. Охарактеризуйте суть кожної з них. Яка мета й особливості радянської індустріалізації? Розкриваючи її економічні та соціальні наслідки для України назвіть позитивні й негативні їх сторони.

Оскільки ініціатором суцільної колективізації в 1928 р. став Й.Сталін, необхідно зазначити, що в її процесі передбачалось ліквідувати заможне селянство, яке не підтримує радянської влади. Відтак треба розказати про основні завдання колективізації та її основні етапи. Назвіть соціально-економічні наслідки колективізації.

З’ясуйте роль масового терору, в тому числі голодомору 1933 р., в утвердженні тоталітарної системи. Які причини голодомору 1932–1933 рр. в Україні? Чи був голодомор в Україні геноцидом по стосовно українців? Відповідь аргументуйте. Розповідаючи про жахливі наслідки для України Голодомору 1932–1933 рр., зверніть увагу на те, що голод знищив українське село з його віковічними народними традиціями, перервав зв’язок між поколіннями. Ці наслідки не подолані і дотепер.

Простежте, як паралельно з тоталітарною централізацією суспільства ліквідували останні рештки суверені­тету УРСР.

Розкрийте причини згортання українізації. Проаналізуйте зв’язок цього процесу з остаточним утвердженням тоталітарної системи та відновленням імперської політики Москви. Доцільно зауважити, що згортання українізації спричинило не лише нищення її здобутків, а й зміни політики по відношенні до національних меншин. На 1939 р. було ліквідовано всі територіально-адміністративні утворення національних меншин, їхні навчальні, наукові, культурні заклади, преса.

Перших ударів українізація зазнала ще наприкінці 20-х років. Але датою остаточного її краху вважають усунення М. Скрипника з посади Наркома освіти і його самогубство в липні 1933 р. Саме тоді в Ук­раїну прибули тисячі партійних функціонерів із Росії, котрі обійняли керівні посади в республіці, витіснивши українців.

Проілюструйте цифрами і фактами процес згортання українізації.

Контрукраїнізація супроводжувалася репресіями проти інтелігенції та діячів національної культури. Початком розгрому українського національного відродження став процес “Спілки визволення України” (СВУ) в 1930 р. Тривалий час з-поміж істориків української діаспори три­вала дискусія: чи існувала СВУ насправді? На думку більшості істори­ків, справу сфабрикували органи Державного полі­тичного управління (ДПУ), як і багато інших політичних процесів 30-х років.

Розкрийте наслідки контрукраїнізації та репресій проти інтелі­генції для українського народу.

Підсумовуючи, потрібно наголосити на тому, що головним змістом суспільно-політичного життя в Україні на наприкінці 30-х років стало утвердження сталінського тоталітарного режиму з основними засадами:

• створення культу особи Й.Сталіна;

• формування керівної ролі більшовицької партії в суспільстві (закріплено в Конституції 1937 р.);

- терор проти справжніх і вигаданих противників та опонентів режиму ( насправді – самого Й.Сталіна).

Конституція СРСР (1936 р.) та Конституція УРСР (1937 р.) проголошували демократичні свободи, нову виборчу систему, але ніяк не забезпечували їх втілення у життя. Масові репресії, що здійснювались до кінця 30-х років переросли у справжній терор, під час якого планомірно знищувались українські кадри науки, освіти, літератури, мистецтва, військові, робітники та селяни.

З’ясуйте поняття: договірна федерація; «автономізація;, украї­нізація; націонал-комунізм; тоталітарний режим; голодомор.

Проблемні запитання:

3. Чи відповідало створення СРСР національнім інтересам Украї­ни?

2. Що спонукало більшовицьку партію до проведення політики

українізації? Які причини згортання цієї політики у 30-х роках.?

Домашнє завдання до теми семінару 11 – п.1,2,3,6 названої методрозробки (див. примітку).

С е м і н а р 12