2. Український Гетьманат Павла Скоропадського. Здобутки та прорахунки

Внаслідок державного перевороту 29 квітня 1918 р. та усунення Центральної Ради розпочався новий етап в історії Української революції.

Приступаючи до вивчення другого питання, зверніть увагу на ситуацію, що склалася в Україні після укладення Брестського миру (1918 р.), підписання мирної угоди між УНР і державами Четвертого союзу (окупація німецькими й австро-угорськими військами України; розпуск Центральної Ради).

Розкриваючи внутрішню політику П.Скоропадського, доцільно проаналізувати “Грамоту до всього українського народу” та “Закони про тимчасовий державний устрій України”. Студентові варто з’ясувати: українську монархію 1918 р. та її проросійську тенденцію; опозицію Скоропадському; Всеукраїнському земському союзі на чолі з С.Петлюрою.

Аналізуючи зовнішню політику Української держави П. Скоропадського, потрібно наголосити: її діапазон суттєво розширився: 11 зарубіжних місій було акредитовано в Україні, 10 українських дипломатичних представництв виряджено за кордон. Зрозуміло, що домінуючим напрямом дипломатичних зносин стали взаємини із Німеччиною та її союзниками, а іншим, не менш важливим - розв’язання спірних територіальних питань із сусідами та державними утвореннями, що постали на теренах колишньої Російської імперії. П.Скоропадський намагався налагодити зв’язки із країнами Антанти, а також іншими нейтральними державами.

З’ясовуючи здобутки і прорахунки Гетьманату, зверніть увагу, що його доба, триваючи 7,5 місяців, стала боротьбою за існування української державності, дуже суперечливим періодом в історії національно-визвольного руху українського народу.

3. Директорія. Відродження унр

У розгляді цього питання бажано зрозуміти, що являла собою соціальна та політична база антигерманського руху: Тимчасовий уряд українських партій (ТУП); Національний Союз (В. Винниченко, С.Петлюра, Р.Швець, М.Шаповал, С.Єфремов, А.Ніковський). Доцільно зосередити увагу на утворенні й діяльності Директорії (В. Винниченко – голова; С.Петлюра. Р.Швець, А.Макаренко, П.Андрієвський – члени).

14 грудня 1918 р. режим П.Скоропадського був повалений військами Директорії. 26 грудня 1918 р. Вона оприлюднила Декларацію, в якій Гетьманська Українська Держава перейменовувалася на Українську Народну Республіку. Важливо зрозуміти й усвідомити, що утворення УНР – знаменна подія в українській історії доби Визвольних змагань 1917-1920 рр., подія, яка піднесла національну свідомість народу, зміцнила соборність, прагнення державності, бажання мати “в своїй хаті свою правду й волю”. Створено уряд – Раду народних міністрів (18 осіб).

Аналізуючи організацію влади, внутрішньої політики Директорії УНР доцільно зупинитися на роботі Трудового конгресу. Він розпочав роботу 23 січня 1919 р. затвердженням Акта злуки УНР і ЗУНР. Необхідно наголосити, що внутрішньополітична діяльність Директорії відбувалася на тлі загострення її відносин із російським Раднаркомом, який від імені українського радянського уряду розпочав війну з УНР.

З’ясовуючи особливості зовнішньої політики, необхідно зазначити: Директорія не зуміла адекватно оцінити тогочасну міжнародну ситуацію, чітко визначити свої зовнішньополітичні пріоритети в умовах конфлікту між радянською Росією та західними демократіями, які перемогли у Першій світовій війні. Двозначність і нерішучість зовнішньої політики Директорії лише ускладнили її зв’язки з обома центральними силами, не допомігши ані запобігти агресії радянської Росії, ані забезпечити підтримку країн Антанти та США.

Друге заняття

План