2. Українське національне відродження: Наддніпрянщина

в XIX – на початку XX ст.

Виклад другого питання доцільно розпочати зі з'ясування певних теоретичних положень. Необхідно визначити зміст поняття “національне відродження”. Наприкінці XVІІІ – початку XX ст. укра­їнці, як і більшість інших слов’янських народів, зазнали націо­нального відродження; - процесу, що відбувався в “недержавних” народів і об'єктивно мав дві мети: до­сягнення незалежності й утворення власної національної держави; перетворення етнічної спільності у свідому своїх політичних, економічних і культурних інтересів націю.

Порівняльні дослідження процесів національного відродження європейських народів встановили: вони всі розвиваються практично за однаковою схемою трьома етапами:

1. стадія “збирання спадщини”;

2. організаційна стадія;

3. політична стадія.

Названі ста­дії пройшло й українське національне відродження. За хронологічними межами:

1) – кінець. XVIII ст. – кінець. 40-х років ХІХ ст.;

2) – кінець. 40-х років ХІХ ст.– 80-ті роки ХІХ ст.;

3) – 80-ті роки ХІХ ст . – 1917 р.

Національно-визвольний рух кожного народу неможливий без духовної основи - національної ідеї. Вона так само неповторна, як і його історичний шлях. Українська національна ідея пройшла тривалий шлях формування – від думок і переконань окремих людей до окремих груп, а потім оволоділа широкими масами громадськості.

Важливо простежити на Над­дніпрянщині розвиток українського національного руху від стадії “збирання спадщини” до політичної, тобто від кінця ХУШ ст. до 1917 року. Акцентувати доцільно на формуванні саме державницької національної ідеї. Особливе місце у формуванні передумов розвитку української ідеї мав вихід в 1789 р. “Енеїди” І. Котляревського. Пригадавши зміст цього відомого твору, студент має змогу висловити свою думку про його місце в розвитку культури суспільної думки України кінця ХУШ ст. Варто також пригадати появу на початку ХІХ ст. наукових досліджень української мови, посібників з мовознавства.

Тезисно розкривши історію декабристського руху і масонства в Україні, доречно зазначити, що в програмних документах цих товариств не йшлося ані про державність України, ані про її автономію.

Центром українського національного відродження першій чверті ХІХ ст., колискою його прийнято вважати Слобожанщину та Лівобережжя. Саме тут, у Харкові, 17 січня 1805 р. відкрито перший у підросійській Україні університет.

Відтак необхідно проаналізувати, що 20–30-ті роки ХІХ ст. були достатньо сприятливі для розвитку українського відродження, оскільки імперські ідеологи не вбачали в діяльності українства великої небезпеки. З відкриттям Київського університету та появою в українському національному русі Т.Шевченка центр українського відродження переміщається на Правобережжя. Наголосіть на вагомості виходу “Кобзаря” Т.Шевченка. У цей період формується нова українська інтелігенція. Саме її уособленням стало Кирило-Мефодіївське товариство.

Розкриваючи місце Кирило-Мефодіївського товариства в історії розвитку українського національного відродження другої чверті ХІХ, охарактеризуйте його склад, ідейні засади, характер діяльності й історичне значення.

Визначаючи суть ідей товариства, викладених у програмних документах “Книзі битія українського народу” (“Законі Божому”) та “Статуті Слов’янського товариства святих Кирила і Мефодія”, виокремте відповіді на такі запитання:

1. – Яка роль належала Україні у Федерації слов’янських республік?

2. – Чим пояснюється особлива роль духовної верстви у суспільстві?

3.– Яку структуру державного устрою прагнули встановити кирило-мефодіївці?

4.– У списку “слов’янських племен”, які повинні мати самостійність і увійти до федерації слов’ян, “північноруси” (росіяни) стоять на другому місці, а “південноруси” (українці) – на першому. Що засвідчує цей факт?

5.– Як можна зрозуміти сформульований братчиками ідеал: “І Україна буде непідлеглою Річчю Посполи­тою в союзі Слав'янськім”?

Визначте роль Т.Шевченка в діяльності товариства і в українському національному русі загалом. Чим пояснити таку жорстоку розправу царського уряду над поетом?

У підсумку розповіді про діяльність Кирило-Мефодіївського товариства необхідно наголосити, що це товариство було першим самостійним політичним форсуванням, яке організаційно не підпорядковувалось, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної з загальноросійських політичних течій.

Політичний ідеал кирило–мефодіївців продовжував розробляти М.Драгоманов. У майбутньому він відводив Україні роль автономного утворення у складі Російської федеральної республіки. Чим можна пояснити такий погляд М.Драгоманова? Розкрийте його кон­цепцію “громадіївського соціалізму”.

Розглядаючи політичну стадію українського на­ціонального відродження, яка виявилась в утворенні перших українських пар­тій у Наддніпрянщині, зазначте: першою такою була Революційна українсь­ка партія (1900). Важливо охарактеризувати її склад, а також програму. Зрозуміти політичні цілі партії студенту допоможе опрацювання брошури М. Міхновського “Самостійна Україна”, яка стала маніфестом РУП. Логічним продовженням відповіді стане розповідь про утворення Української народної партії (УНП), Української соціал-демократичної партії (УСДП), Української радикальної партії (УРП), Української демократично-радикальної партії (УДРП), Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), Української партії соціал–федералістів (УПСФ). У процесі відповіді необхідно назвати дати заснування цих партій, їхніх лідерів методи досягнення мети і проаналізувати політичні програми. Особливу увагу варто сконцентрувати на політичному устрої, шляхах розв’язання аграрного питання і соціальній програмі.

Поміркуйте, чому ідея самосійної державності не стала домінуючою в ук­раїнському національному русі і чому, на Вашу думку, на початку XX ст. український національний рух на Наддніпрянщині дотримувався автономістських і федералістських позицій.