Видатні жінки Олена Зависна
Зависна Олена (дівоче прізвище Гавратенко) (р. н. невід. — 29.11.1654) — героїня оборони сотенного містечка Буша Брацлавського полку (нині село Ямпільськогор-ну Вінницої обл.), дружина місцевого сотника Зависного.
У листопаді 1654 р. містечко Буша було обложене авангардом карального війська Речі Посполитої на чолі з коронним обозним С. Чарнецьким, що прибуло на Поділля було обложене авангардом карального війська Речі Посполитої. Населення містечка (бл. 6 тис. осіб) два дні (28—29 листопада) чинило відчайдушний опір ворогові і майже все полягло в нерівній боротьбі. Коли польські загарбники вдерлися до міської фортеці і в ході бою вбили сотника, 3 ависна підпалила діжку з порохом (за іншими даними — пороховий льох) і підірвала себе разом з ворогами. Про подвиг 3 ависної згадують польський хроніст XVII ст. В. Коховський та деякі документи. М. Старицький відобразив цей епізод національної революції 1648—1676 рр. у повісті «Облога Буші» та драмі «Оборона Буші».
Марія Магдалина Мазепа
Мазепа Марина( 1624 року, на Білоцерківщині, Річ Посполита — 1707 рік, Київ, імовірно була похована на території Києво-Печерського Вознесенського дівочого монастиря)
Близько 1638 вийшла заміж за Степана Мазепу. Народила двох дітей — сина Івана та доньку Олександру.
Після смерті чоловіка 1666 вступила до Луцького Хрестовоздвиженського православного братства, а потім прийняла постриг під ім'ям Марія Магдалина і з 1686 року вже була ігуменею Києво-Печерського Вознесенського і Глухівського Успенського дівочих монастирів.
Дослідники вважають, що Марія-Магдалина була високоосвіченою людиною. Про це свідчить її почерк, характер листів і підпис. Один із зразків підпису зберігався в музеї В. В. Тарновського.
Французький інженер Гійом Левассер де Боплан так описує дівочий монастир:«Ігуменя цього монастиря була мати Мазепи, Марія Магдалина, яка побудувала в ньому, 1705 р., кам'яну церкву. ... там живе багато черниць, числом до 100; вони займаються шиттям та виготовляють безліч прекрасних вишивок на дорогих тканинах, який і продають тим особам, які відвідують монастир. Вони користуються свободою виходити коли завгодно, і місцем їх звичайних прогулянок є Київ, віддалений за півмилі від монастиря; всі вони носять чорний одяг і ходять завжди попарно, як і більшість католицьких черниць, серед них мені траплялося бачити настільки красиві обличчя, яку навряд чи можна знайти в цілій Польщі».
Інший мандрівник, архідиякон Павло Алеппський із Сирії, відвідавши монастир на початку 1650-х років, був уражений, що його черниці знають латинь, обізнані з філософією. При монастирі була школа. Очолити такий монастир могла лише освічена, інтелігентна, шляхетського походження жінка, твердих релігійних переконань. Такою була Марія Магдалена Мазепина.
Ігуменя Марія Магдалина вважається основоположницею надзвичайно складною гілки прикладної творчості — золотого шиття «сухозлоткой». Марія Магдалина подарувала Вознесенському собору у Переяславі-Хмельницькому власноруч вишиту золотом і сріблом єпітрахиль з написом: "Року 1700 місяца семтемрія 16 дня. Всечесная ігуменя Марія Магдалина справила ".Частина її творчої спадщини після встановлення радянської влади в Україні зберігалася у ризниці центрального собору Лаври — Успенського.
У 1942 році собор підірвали радянські агенти-мінери. Кілька років шедеври пролежали під руїнами. Частину з них по війні вдалося врятувати.
Історики наводять відомості, що Марія Магдалина брала участь у політичній діяльності. Так, на прохання гетьмана Мазепи вона займалася розслідуванням справи з підкинутим листом, де був написаний донос на гетьмана Мазепу і передавала кореспонденцію гетьмана до Польщі.
За її ігуменства Вознесенський монастир став освітнім і мистецьким осередком. Тут вишивали найвідповідальніші та найкоштовніші замовлення, як для Києво-Печерської Лаври, так і для інших церков України. Відзначалася меценатською та добродійницькою діяльністю, поповнювала церкви та монастирі іконами, книгами.