5. Найпоширеніші ентомофаги шкідників

Ентомофаги озимої совки

Ряд: перетинчастокрилі - Hymenoptera.

Вид: лісонота, або меніскус - Lissonoia niiida (Mcniskus agnate).

Родина: іхневмоніди - Ichneumonidae.

Спеціалізований паразит зернової совки. Цей їздець паразитує на гусеницях молодших віків, коли вони знаходяться всередині зернівки пшениці або за колосковими лусочками. Лісонота, як і зернова совка, дає одне покоління в році. Самиці пристосовані відкладати яйця в приховано живучого господаря. За один раз самиця відкладає одне яйце, але може бути відкладено в гусеницю 4 - 5 і навіть до 15 яєць. Однак у таких гусеницях виживає тільки одна личинка паразита, яка сягає другого віку, впадає в діапаузу і на цьому етапі розвитку залишається зимувати. Гусениця з личинкою паразита продовжує живитися до осені і скоріше від здорових гусениць іде в грунт на зимівлю. Весною личинка лісоноти, як і гусениця совки, починає інтенсивно живитися і розвиватися. У четвертому віці вона покидає господаря, залишаючи від нього тільки зовнішні покриви, заляльковується в ґрунті в коричневому пергаментоподібному коконі.

Залежно від погодних умов весною личинка закінчує розвиток у кінці травня - на початку червня. Масовий виліт лісоноти і метеликів зернової совки відбувається майже одночасно. Дорослі самиці лісоноти живляться нектаром люцерни, еспарцету, молочаю та інших рослин і живуть 1-2 місяці, а без додаткового живлення лише 3 — 8 днів. Можуть перелітати на відстань до 400 м. Вид: апантелес - Apanteles gastropachae Bouche.

Родина: браконіди - Braconidae

Груповий паразит. Розвивається у 2 - 3 поколіннях. Заражує гусениць зернових совок старшого віку, відкладаючи в кінці літа в кожну з них до 50 -100 яєць. Дорослі личинки восени виходять з гусениць і утворюють шовковисті білі кокони, в яких і зимують. Групи коконів мають вигляд грудочок вати і добре помітні на рослинах. З коконів апантелес вилітає в кінці травня. Можлива також зимівля частини популяції паразита у фазі личинки молодшого віку в гусеницях зернової совки. Такі личинки завершують розвиток весною, а дорослі комахи вилітають у червні . [2]

Ентомофаги пшеничного трипсу

Відомо, що па трипсів полює близько 50 видів хижаків. З них тільки види родів Aeolothrips, Melanthrips, Ripidothrips є спеціалізованими хижаками, які живляться яйцями і личинками рослиноїдних трипсів. Один хижий елотрипс або його личинка старшого віку протягом доби висмоктує 70—80 яєць чи 32—44 личинки пшеничного трипса.

Хижі трипси розвиваються у двох поколіннях, зимують личинки в ґрунті. Навесні вони оточують себе щільним прозорим коконом і перетворюються на пронімфу, а через 5—6 днів — німфу. Дорослі трипси вилітають через 5— 7 днів після окрилення і деякий час живляться нектаром і пилком на суцвіттях айстрових, капустяних та ін.

Основними регуляторами чисельності рослиноїдних трипсів після збирання пшениці є хижі жужелиці, стафілініди, павуки, малашки, личинки ктирів. Ентомофаги п’явиці.

З природних ентомофагів основне значення в зниженні чисельності яєць п'явиць має анафес Anaphes lemae, личинок активно знищує лемофагус Lemophagus curtus.

Обсів зернових культур вико-вівсяною сумішкою або рапсом створює оптимальне співвідношення між ентомофагами і шкідниками. При наявності на одному суцвітті вики двох-трьох анафесів і 5—8 п'явиць на 1 м2 посівів паразит може уразити всі яйця, відкладені шкідником.

Додаткові витрати на проведення обсіву вико-вівсяною сумішкою або рапсом становлять 0,17—0,19 кг/га, що гарантує збереження 2—3 ц/га зерна.

Резервації анафеса можна створювати підкошуванням злакових трав у полезахисних смугах у другій половині серпня—на початку вересня. Після цього па стеблах і молодих листках, що відростають, налічується близько 36—42 яєць п'явиць з розрахунку па 1 м2, які уражуються анафесом на 84—93 %. Розмножившись у цих резерваціях, анафес згодом перелітає на посіви озимих культур. [4]

6. Екологічне обґрунтування інтегрованого захисту насаджень від шкідників

Захист посівів від шкідливих організмів найчастіше розуміють як застосування спеціальних засобів, особливо хімічних. Негативна дія останніх на навколишнє середовище полягає в забрудненні повітря, води, ґрунту, врожаю отруйними речовинами, погіршенні здоров’я людей і свійської худоби. Тому важливу увагу слід приділяти інтегрованому захисту рослин. Основою інтегрованого захисту рослин від шкідників є агротехнічний метод. Він не потребує спеціальних затрат, оскільки ґрунтується на звичайних заходах агротехніки. З огляду на це агротехнічні заходи є найекономнішими й найвигіднішими. Так, виконання елементів технології вирощування зернових культур на належному рівні створює цілком задовільний фітосанітарний стан посівів, коли шкодочинність шкідливих комах та інших організмів значно знижується внаслідок зниження щільності їх популяції і сформовану у рослин стійкість до пошкоджень. У таких умовах потреба в застосуванні інсектицидів зводиться до мінімуму, а інколи й зовсім відпадає.