3. Основні заходи захисту від шкідників
Порівняно з іншими, озима пшениця може пошкоджуватися найбільшою кількістю різних видів шкідників, з якими слід боротися впродовж усього вегетаційного періоду. Майже всі вони присутні на пшеничному полі перед збиранням урожаю, а також у післязбиральний період.
Правильний вибір попередників. Пшениця вибаглива до попередників і знижує урожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд - до 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні урожаї знижуються навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основною причиною зниження врожайності є прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур`янів. Пшеницю не слід розміщати не лише після пшениці, а й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни. Набір попередників, які забезпечують високі врожаї озимої пшениці в різних зонах України неоднаковий, але всі вони повинні відповідати принаймні одній вимозі - бути надійними щодо накопичення достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби (не менше 10мм в 10-сантиметровому шарі ґрунту). Ці культури повинні рано звільняти поле та не висушувати грунт на велику глибину. Такими у Степу України є чисті і зайняті пари. Добрими парозаймаючими культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритикале, вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яка збирається до викидання волотей, а також інші культури, які збираються не пізніше червня місяця. Добрими попередниками є горох, сочевиця, чина [3].
Хімічний захист. При чисельності ґрунтових шкідників вище економічного порогу шкодочинності важливим захисним заходом є передпосівна обробка насіння інсектицидами під час його протруювання, а також внесення під час сівби в грунт збагаченого інсектицидом гранульованого суперфосфату у формі гранульованого 5%-го базудину (50кг/га).
Щоб попередити пошкодження посівів гессенською, шведською, озимою, пшеничною, опомізою мухами, цикадками, озимою совкою, трипсом і іншими грунтовими шкідниками, у фазі сходів, при температурі вище 12 0С,коли шкідники ведуть активний спосіб життя, слід провести крайове обприскування, а якщо літ шкідників не припиниться, то суцільне обприскування поля інсектицидом (Бі-58 новий 1.5л/га), базудин (1.5-1.8 л/га), діазинон (1.5-18 л/га) або іншим. Весною і влітку обробки інсектицидом проводять по мірі заселення посівів шкідниками вище економічного порогу шкодочинності. Крім названих інсектицидів для боротьби з попелицями, п`явицями, злаковими мухами, хлібними жуками, листовійкою, пильщиком та іншими шкідниками використовують бульдок (0.25 л/га), децис (0.25 л/га), золон (1.5-2л/га), кінмікс (0.2-0.3 л/га), лебайцид (0.6 л/га), нурел Д (0.75-1.0л/га), сумі-альфа (0.2-0.3 л/га), сумітіон (0.6-1.0 л/га), фастак (0.1-0.15л/га), ф`юрі (0.07л/га), шерпа (0.2 л/га).
Особливо ретельно в степових районах слід стежити за розвитком шкідливої черепашки та інших клопів. Для одержання сильного і цінного зерна посіви слід обробляти, починаючи з фази формування і наливу зерна. Слід пам`ятати, що якщо в партії зерна 3% ураженого шкідливою черепашкою, таке зерно повністю втрачає хлібопекарські якості.[1]
Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту повинен диференціюватись залежно від ґрунтової зони, попередників, типу забур`янення, вологозабезпеченості, часу збирання попередника. Підготовку ґрунту слід починати без розриву в часі після збирання попередника. Потрібно пам`ятати, що утримання поля чистим від бур`янів і сходів падалиці від збирання попередника до сівби пшениці є важливим заходом боротьби з багатьма шкідниками пшениці і хворобами.
Важливим заходом боротьби із шкідниками є утримання поля в чистому від бур`янів і сходів падалиці попередника стані весь період від збирання попередника до сівби пшениці. Відтак ранні й стислі строки збирання врожаю пшениці дають змогу істотно знизити пошкодженість зерна клопом черепашкою, позбавити шкідника джерела живлення й тим самим надалі знизити його чисельність. За сухої спекотної погоди й низької вологості для скорочення строків збирання врожаю доцільне роздільне збирання. Насамперед збирають на полях, більшою мірою заселених черепашкою, й там, де прогнозують отримання високоякісного зерна. Роздільне збирання з швидким підбиранням валків може також зменшити недобір зерна від хлібних жуків і хлібної жужелиці. [5]
Швидкий обмолот зерна, вивезення соломи й скиртування її без просипання сприяють знищенню пупаріїв гесенської мухи. Лущення стерні відразу ж після збирання врожаю пшениці дає змогу скоротити строки й погіршити умови нажировочного живлення клопа черепашки, внаслідок чого частина його популяції, яка недоживилася, гине під час зимівлі. При цьому також погіршуються умови живлення хлібної жужелиці, знищується значна частина пупаріїв гесенської, шведської, чорної пшеничної мух, личинок пильщиків. До того ж, лущення провокує сходи падалиці й бур'янів, де відкладають яйця гесенська й шведська мухи, а також розвиваються злакові попелиці й цикади [1].
Заходи захисту від озимої совки. Велике значення в обмеженні чисельно озимої совки має правильний обробіток ґрунту під озимі чистого зайнятого парів, а також полів після непарових попередників; мі рядний обробіток ґрунту на просапних культурах; обробіток ґрунту після збирання просапних попередників озимих культур зумовлює: загибель гусениць, пронімф і лялечок.
З біологічних заходів -- застосування дворазового випуску трихограми із розрахунку 50 тис. особин/га; з хімічних -- обробка полів озимої пшениці при наявності двох гусениць на 1 м2 дозволений для використання інсектицидами.
Заходи захисту від п?явиць. Для обмеження розмноження та шко-дочинності п'явиць потрібно уникати посівів вівса та ярого ячменю поблизу минулорічних посівів цих самих культур та сівби їх у ранні строки. Ранньостиглі сорти вівса та сорти ярої пшениці з опушеними листками пошкоджуються менше. Лущіння стерні після збирання ячменю та жита значно зменшує кількість зимуючих жуків.
Хімічні засоби доцільно застосовувати лише в тому разі, якщо чисельність п'явиці перевищує економічні пороги шкодочинності, а саме жуків 40 - 50 екз/м2 у фазу виходу в трубку (озима пшениця) і личинок -- 0,5 - 0,7 екз/стебло (озимій пшениці). [4,7]
Заходи захисту від пшеничного трипсу. В обмеженні чисельності пшеничного трипса велике значення має лущіння стерні відразу після збирання врожаю, що значною мірою знижує чисельність личинок і створює сприятливі умови для розмноження хижаків, особливо жужелиць родин Bembidion та Microlestes.
У степовій зоні хімічний захист посівів від пшеничного трипса поєднують із захистом від шкідливої черепашки. [7]
При співвідношенні 1 : 6, тобто коли на одного хижака припадає близько 6 рослиноїдних трипсів, недобір зерна пшениці, жита, ячменю, вівса не перевищує 1,8 %, а це значно нижче економічного порогу шкідливості. За такої умови проведення винищувальних заходів недоцільне, що, звичайно, буває в роки депресії рослиноїдних трипсів. У роки їх масового розмноження це співвідношення становить 1:20--З0, а недобір зерна досягає 6--8%, що спонукає до застосування інсектицидів.
Для визначення співвідношення між хижими і рослиноїдними трипсами у фазі цвітіння зрізають по 10 рослин у 20 місцях по периферії поля і вміщують в мішечки з щільної тканини.; Через одну або дві доби вміст мішечків витрушують на аркуш білого паперу і підраховують трипсів. [4]
Економічним порогом шкідливості пшеничного, вівсяного, житнього, пустоцвітого, тонковусого трипсів є наявність на колосі двох імаго або восьми личинок. При цьому втрата зерна не перевищує 3 % урожаю за умови 30%-ної заселеності рослин. Якщо на одного хижого трипса припадає понад 6 особин рослиноїдних видів, краї полів обробляють інсектицидами. При локальному застосуванні фозалопу при дозі витрати 0,5 л/га (за препаратом) оптимальне співвідношення між хижими і рослиноїдними видами створюється на посівах через 48 год при застосуванні амбушу (0,5 л/га) -- через 72--96 год.
Обробку крайових смуг посівів провадять за допомогою обприскувача типу ОВТ-1А. Як правило, це обприскування збігається з обробкою проти злакових попелиць і може бути проведене одночасно проти обох шкідників.
Обсів рапсом країв поля сприяє створенню оптимального співвідношення між хижими і рослиноїдними видами трипсів.
При ранньому лущінні стерні цих культур значно збільшуються пошукові можливості хижаків, а їхня кількість у 7--8 разів більша, ніж при лущінні, проведеному через 10--12 днів після збирання врожаю.