Мета, особливості і структура курсу методики мови

Мета курсу методики викладання української мови у початкових класах - озброїти майбутнього вчителя недільки теорією цієї науки, а й найефективнішими формами органі­зації навчального процесу, найдоцільнішими методами і прийомами навчання молодших школярів на сучасному етапі розвитку школи.

Особливість цього курсу полягає в тому, що його предметом є методика початково­го навчання. Як зазначено в «Пояснювальній записці» до шкільної програми з української мови, предмет «українська мова» у 1-4 класах є початковою ланкою у вивченні рідної мови. Його роль полягає у розв'язанні тих завдань, які перед ним стоять. Програма визначає їх так: сформувати у молодших школярів уміння осмислено читати, говорити й писати, збага­чувати мовлення учнів, дати початкові відомості з мови і літератури, розвивати увагу й ін­терес до мовлення (свого й чужого), читання книжок, розширювати уявлення дітей про на­вколишню дійсність, сприяти їхньому загальному розвитку і вихованню.

Ці завдання виконуються протягом чотирьох років, як це передбачено «Основними напрямами реформи загальноосвітньої і професійної школи». Здійснюються вони з ураху­ванням вікових особливостей дітей, їхнього життєвого досвіду, набутих умінь і навичок. У процесі їх втілення формуються і розвиваються всі види мовленнєвої діяльності школярів: слухання, говоріння, читання, письмо, від успішного освоєння яких залежить усе подальше навчання дітей у школі. Від педагога вимагається досягти на кінець чотирирічного вивчення цього предмета відносно однакового і стабільного рівня сформованості всіх видів мовлен­нєвої діяльності учнів.

Реалізацію завдань регламентує програма з української мови, яка містить три розділи: перший — навчання грамоти, у процесі освоєння якої першокласники працюють над розви­тком мовлення, набувають умінь читати і писати, навичок роботи з дитячою книжкою; дру­гий - читання і розвиток мовлення: для учнів початкових класів читання, як зазначено в програмі, є основним предметом і ефективним засобом навчання, виховання і розвитку; третій - мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення, відповідно до змісту якого учні одержують елементарні відомості з мови на різних рівнях — фонетико-графічному, грама­тичному, орфоепічному, орфографічному, на рівні тексту, на яких ґрунтується й удоскона­люється розвиток учнівського мовлення.

Учні початкових класів вперше знайомляться з такими поняттями, як звук, буква, слово, речення, текст, іменник, дієслово, підмет, присудок та ін. Переважної більшості по­нять молодші школярі не знають. Це повинен постійно пам'ятати класовод. Тому він має пильнувати за тим, які слова уживає в розмові з учнями (чи відомі вони дітям?), піклуватися про те, щоб кожен термін був пояснений; упевнитися в тому, що викладене на уроці діти зрозуміли.

Перший розділ програми припадає на перший рік навчання - першокласники ово­лодівають грамотою. Другий і третій розділи наскрізні - діти працюють над читанкою і підручниками з української мови до завершення початкової школи.

Специфіка будови програми для 1-4 класів у тому, що в її основі лежить принцип концентризму — педагогічний принцип шкільного навчання, за яким передбачається повер­татися до раніше вивченого матеріалу для збагачення його новими науковими даними. Освоєння програми певного концентру дає учням молодших класів необхідний мінімум знань, умінь і навичок, що відповідають їхнім віковим особливостям, рівню підготовки і життєвому досвіду, а значить, забезпечують їм порозуміння в колективі одноліток.

Принцип концентричності взаємодіє з іншими принципами, які визначають будову програми як документа, що спрямовує навчальний процес на досягнення освітньої і вихов­ної мети навчання. У розташуванні матеріалу програма керується принципом послідовності і наступності, у вимогах до його змісту — принципом науковості і посильності, що врахо­вує вікові особливості молодших школярів.

Своєрідність методики початкового навчання полягає ще й в тому, що її предметом є шкільний курс української мови, який має суто практичний характер. Увесь навчальний процес спрямовано на практичне оволодіння мовою. Не випадково провідним завданням цієї навчальної дисципліни є удосконалення усного і писемного мовлення. Тому-то у кож­ному розділі шкільної програми зазначено «розвиток мовлення», наприклад: «Навчання грамоти і розвиток мовлення», «Читання і розвиток мовлення», «Мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення». Обов'язок учителя — будувати роботу так, щоб кожен урок, будь-яка тема становили грунт для розвитку мовленнєвої діяльності учнів, для здобуття навичок культури мовлення. Поринаючи в мовну стихію, учень повинен уміти добирати таке мовне оформлення думки, яке відповідає ситуації мовлення-і сприяє якнайкращому порозумінню мовців. Виробити у дітей таке мовлення - мета розвитку мовлення, запроваджуваного в початкових класах.

Будова цього посібника не в усьому збігається з розділами шкільної програми з укра­їнської мови. Яків програмі, на перше місце в ньому поставлено навчання грамоти. У роз­міщенні подальших розділів ураховано послідовність оволодіння учнями граматичних тер­мінів і понять, вивчення елементів лексики, граматики, фонетики й орфографії. Окремо роз­глянуто методику читання.

Самостійний розділ висвітлює завдання і форми роботи вчителя над розвитком уч­нівського мовлення. Зумовлено це методичними міркуваннями. Посібник викладає теорети­чні основи методики і рекомендує доцільні прийоми навчання грамоти або читання, орфо­графії чи граматики, роботи над розвитком мовлення. У цьому й полягає сенс посібника з методики мови.

Перед тими, хто вивчає курс методики рідної мови, стоять завдання: 1) усвідомити вимоги шкільної програми; 2) зрозуміти структуру шкільних підручників; 3) засвоїти теоре­тичні основи методики в обсязі, викладеному в цьому посібнику; 4) ознайомитись з практи­кою роботи вчителів початкових класів, звернувши увагу на позитивний досвід учителів країни і республіки; 5) навчитись визначати конкретні методи, прийоми і навчальний мате­ріал з кожного розділу шкільного курсу мови.