Форми наукових досліджень і участь учителів у їх проведенні

Є кілька форм наукових досліджень, у яких участь учителів початкових класів не тільки можлива, а й необхідна, оскільки виявляється корисною для них. Це 1) цілеспрямо­ване спостереження за процесом освоєння учнями програмового матеріалу, 2) вивчення по­зитивного досвіду колег-класоводів, 3) участь у проведенні експерименту.

1. Спостереження за тим, як учні оволодівають програмним матеріалом,— найпрос­тіша форма досліджень, доступна і конче потрібна кожному вчителеві, який би клас він не вів. Йому не байдуже, як учні засвоюють вимоги навчальної програми, чи встигають вони набувати необхідних умінь і навичок, інакше кажучи, наскільки успішно іде навчальний процес під його керівництвом. Дані таких спостережень дозволяють класоводові своєчасно усувати недоробки.

Мета спостережень може бути різною. В одних випадках доцільно поставити питан­ня про ступінь засвоєння граматичних понять чи рівень орфографічної грамотності. В ін­ших — виникає потреба виявити вміння дітей складати план і переказувати за ним зміст твору. Іноді з'являється необхідність проаналізувати, як дотримуються діти орфоепічних норм української мови в різних сферах мовленнєвої діяльності — в усному мовленні і при читанні.

З форм спостереження застосовуються фіксації відповідей учнів на запитання вчите­ля, аналіз учнівських робіт — класних, домашніх, контрольних та ін. Результати спостере­жень ретельно аналізуються, узагальнюються. На їх основі робляться висновки, які вкажуть на шляхи вдосконалення подальшої роботи вчителя.

2. Мета вивчення досвіду — виявити, оцінити, узагальнити і поширити те нове, ефек­тивне, що спостерігається в практиці викладання рідної мови. Вивченню припустимо підда­вати як досвід одного вчителя, так і практику навчальної діяльності багатьох викладачів школи.

Об'єктом дослідження можуть бути або вся система викладання рідної мови, або окремі її компоненти, наприклад: організація уроків читання чи письма, вивчення грамати­ки чи проведення уроків з розвитку мовлення, робота з першокласниками чи четвертоклас­никами.

Як правило, вивчення досвіду складається з трьох етапів: 1) спостереження за робо­тою вчителя або групи вчителів; 2) узагальнення набутих спостережень; 3) поширення осмисленого досвіду, тобто впровадження його у практику діяльності вчителя або вчителів школи чи класоводів міста, району, області.

Спостереження здійснюється безпосередньо на уроках. Відомості для описування до­свіду можна дістати з аналізу письмових робіт учнів. В осмисленні досліджуваної теми значну допомогу подасть сам учитель розповіддю про те, як він здійснює навчання.

Здобуті матеріали обговорюються на засіданнях методоб'єднань і рекомендуються для використання іншими класоводами.

Вивчення досвіду, обмін досвідом не завадять ніякому вчителеві, який би педагогіч­ний стаж він не мав. Особливу зацікавленість в ознайомленні з позитивним досвідом вияв­ляють молоді вчителі.

3. Участь учителів у проведенні науковцями експерименту - корисна форма підви­щення їхньої кваліфікації.

Експеримент присвячується або пошукам нових методів навчання, або відбору мате­ріалу для вивчення, або змінам у його змісті чи розташуванні.

Експеримент програмується: висувається гіпотеза (наукове припущення) ефективно­го навчання школярів, готуються необхідний дидактичний матеріал і програма його впрова­дження в навчальний процес. Для проведення експерименту виділяється експерименталь­ний клас, у якому й здійснюється спостереження.

Безпосередня участь учителя в експерименті збагачує його теоретично і практично, зосереджує увагу вчителя-практика на тонкощах учительської майстерності, робить його чутливим до раціональних і ефективних методів і прийомів навчання, нарешті, вчить бути самокритичним.