Допоміжна

10. Мельниченко И.Н. Осуществление взаимосвязи украинского и русско­го языков в обучении русского языка. - К., 1966.

11. Особливості.вивчення української мови в школах з російською мо­вою навчання / За ред. О.К.Хорошковської. - К., 1984.

12. Павлюк О.В., Тур О.Т. Українська мова. 2 клас для шкіл з росій­ською мовою навчання: Підручник. - К., 1986.

13. Сокирко М.В, Українська мова. З клас шкіл з російською мовою навчання: Підручник. - К., 1986.

14. Тарасенко Т.К., Хорошковська О.Н. Лексична робота на уроках мови // Початкова шк. - 1981. - № 12.

15. Текучев А.В. Преподавание русского языка в диалектных условиях. - М., 1974.

16. Тоцька Н.І. Фонетика української мови та її вивчення у початко­вих класах. -К., 1976,

17. Успенский М.Б. Совершенствование методов и приемов обучения русскому языку в национальной школе. - М., 1979.

18. Хорошковська О.Н. Аналіз і попередження орфографічних помилок з української мови в школах з російською мовою навчання // Початкова ВІК. - 1973. - № 9.

Тема 1. Методика навчання української мови як педагогічна наука Методика викладання української мови як наука

Щоб успішно навчати дітей, треба: 1) визначити зміст навчання, 2) мати матеріал для роботи з учнями, 3) розробити методи (тобто способи досягнення певних результатів у ви­вченні навчальної дисципліни) і прийоми викладання предмета.

У яких документах усе це втілюється і в межах якої науки вони опрацьовуються?

1. Зміст навчання дітей української мови у кожному з чотирьох класів визначає про­грама з української мови. У ній дано перелік того, чого слід навчати учнів 6-10-річного віку і якого результату треба досягти.

2. Наповнення цього змісту конкретним навчальним матеріалом представлене в букварі, читанках, підручниках з української мови і в книгах для позакласного читання.

3. Рекомендації і вказівки, як працювати на уроках з цими матеріалами, які методи і прийоми раціонально використовувати в навчальному процесі для досягнення освітньої і виховної мети, викладаються у посібниках для вчителів.

Усе це: зміст навчання, втілення його у підручниках і форми організації навчального процесу в 1-4 класах опрацьовує методика викладання української мови у початкових кла­сах як одна із дисциплін.

Яке ж її місце серед інших наук?

Методика викладання мови — педагогічна наука. Педагогічною вона вважається то­му, що предметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою в умовах навчан­ня дітей у школі. Це означає, що в центрі її уваги лежить навчання (процес оволодіння). А навчання разом з вихованням, як відомо, становить зміст педагогіки. Але оскільки йдеться про оволодіння українською мовою, то методика мови, будучи педагогічною наукою, роз­робляє теорію викладання саме української мови (тобто процес навчання української мови).

Теорія викладання мови формується на основі дослідження закономірностей навча­льного процесу: його місця у навчанні дітей, застосування організаційних форм (методів, прийомів) у викладанні рідної мови. Узагальнені дані про способи навчання дітей станов­лять теоретичну базу методики. Ґрунтуючись на теоретичних засадах, методика визначає вимоги до того, 1) чим повинен керуватися вчитель і 2) що йому брати з методичного арсе­налу для практичного здійснення пізнавальної діяльності учнів і досягнення виховної мети навчання.

Отже, методика мови, як і методика будь-якої іншої дисципліни, складається з двох частин. Одна з них — теоретична, яка встановлює місце і завдання викладання мови в шко­лі, формулює наукові основи методики, розглядає історію виникнення і розвитку методів початкового навчання, визначає структуру і форми організації навчального процесу за від­повідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і посібників з мови. Друга — практична, яка пропонує конкретні методи, прийоми навчання і розкриває «механіку» впровадження їх у життя школи, тобто становить «технологію» учительської праці. Обидві ці частини складають єдине ціле. Вони невідривні одна від одної. В єдності вони представ­лені й у цьому посібнику.

Теоретичні засади методики і конкретні способи викладання формуються у шкільній практиці. На ній же вони перевіряються й апробуються, тобто схвалюються. Методика спи­рається на вивірений досвід: бере на озброєння позитивне, зважає й на негативне, адже воно теж повчальне. Ясна річ, методика залучає до свого арсеналу лише найдоцільніші методи і прийоми навчання, за потреби вносячи корективи в свою теорію.

Отже, сказане можна узагальнити так: методика викладання української мови в початкових класах — це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади навчання мови учнів 1-4 класів і рекомендує найефективніші методи і прийоми удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів, формування у них засобами мови і літератури наукового уявлення про мову як знакову систему.

Методику рідної мови створюють не тільки науковці. Активними дослідниками не­звіданих стежин, діяльними помічниками вчених у перевірці нових ідей виступають учите­лі, їх навчальна робота. Тепер стає зрозумілим, чому так настійно лунає заклик перетворю­вати школи в лабораторії наукових досліджень, а вчителів залучати до експериментальної роботи.

Утвердження добрих традицій школи і пошуки нових, досконаліших форм викладан­ня в школі — це і є дослідницька діяльність, у якій виявляється творчість педагога. А у тво­рчості — його зростання. Вчитель — активний борець із застоєм і формалізмом, як і непри­миренний супротивник безпідставних новацій. Бути таким має кожен сучасний класовод. І до цього необхідно готуватися випускникові педагогічного інституту, педагогічного учи­лища.